Околєлов Іван Нілович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Нілович Околєлов
рос. Иван Нилович Околелов
Народився19 листопада 1916(1916-11-19)
Товаро-Нікольське
Помер24 вересня 2003(2003-09-24) (86 років)
Похованнястаре міське кладовище Ялти
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Діяльністьвинороб
Alma materВоронезький хіміко-технологічний інститут харчової промисловості
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За оборону Кавказу»

Іва́н Ні́лович Околє́лов (рос. Иван Нилович Околелов; нар. 19 листопада 1916, Товаро-Нікольське — пом. 24 вересня 2003) — один з провідних виноробів-практиків СРСР, Герой Соціалістичної Праці.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 19 листопада 1916 року в селі Товаро-Нікольському (нині Липецького району Липецької області, Росія) в селянській родині. Чотири роки ходив до сільської школи. Потім був відправлений в Єлець в фабрично-заводську семирічку. Навчався палітурної та столярної справи. Після Липецького гірничопромислового училища півтора року працював на руднику[1].

У 1939 році закінчив Воронезький хіміко-технологічний інститут харчової промисловості. Був направлений на роботу в радгосп «Лівадія» (Кримська область). Працював помічником винороба, старшим виноробом. Брав участь в створенні білого мускату «Лівадія», червоного столового Сапераві, ряду сортів Каберне, Портвейнів. Навчався у кримських виноробів О. О. Егорова і М. І. Жиракова[2].

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

У червні 1941 року призваний в Червону армію, брав участь в боях на Південному та Північно-Кавказькому фронтах. Почавши війну лейтенантом, командиром вогневого взводу, закінчив її майором, командиром дивізіону.

У травні 1943 року, будучи командиром 6-ї батареї 259-го мінометного полку 39-ї окремої мінометної бригади резерву головного командування капітан Околелов І. Н. відзначився в боях на Кубані. 28 липня 1943 року наказом командира 29-ї окремої мінометної бригади РГК № 02/Н нагороджений орденом Червоної Зірки[3].

30 травня 1944 року відзначився в боях за визволення Севастополя. Командир дивізіону 259-го мінометного полку 29-ї окремої мінометної бригади РГК капітан Околелов І. Н. наказом командувача артилерією Окремої Приморської армії № 08/Н нагороджений орденом Червоного Прапора[4].

Командир дивізіону 29-ї важкої мінометної бригади РГК майор Околелов І. М. за відмінності в боях у Східній Пруссії наказом командувача артилерією 5-ї Армії № 017/Н від 24 лютого 1945 року нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня[5].

За мужність і вмілі дії в боях за визволення Прибалтики наказом командувача артилерією 3-ї армії № 353/Н від 23 квітня 1945 року нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня[6].

За вміле керівництво дивізіоном і мужність, проявлену в боях за Кенігсберг і Піллау наказом командувача артилерією 3-го Білоруського фронту від 20 червня 1945 року № 063 був нагороджений орденом Олександра Невського[7].

Повоєнні роки

[ред. | ред. код]

Після звільнення в запас повернувся до Криму і з 1947 року став працювати виноробом винрадгоспу «Массандра». З 1952 по 1966 рік — головний винороб головного заводу винрадгоспу «Массандра», з 1966 по 1987 рік — головний винороб виноробного комбінату.

Помер 24 вересня 2003 року. Похований на старому міському кладовищі міста Ялти[2].

Практична діяльність

[ред. | ред. код]

Автор марок вин: Бастардо Масандра, Алеатіко Аю-Даг, Херес міцний Массандра і інших. Мав 3 авторські свідоцтва, автор 12 статей. З 1979 член Українського Комітету захисту миру. Серед праць:

  • Интенсификация процесса хересования вин. — Виноделие и виноградарство СССР, 1977, № 7 (у співавторстві з В. Г. Казанцевим, М. А. Курідзе, М. М. Павленком.);
  • Единство ученых и производственников. — Виноделие и виноградарство СССР, 1978, № 6;
  • Influence du facteur temps de conservation sur les caracteristiques physico-chimiques et organoleptiques des vins. — Bull, de l'O.I.V., 1983, v. 56, № 631—632.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Войну он прошел с веточкой виноградной лозы. Великому виноделу «Массандры» И. Н. Околелову исполнилось бы 100 лет [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ а б в Герои страны [Архівовано 17 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Память народа [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ Память народа [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Память народа [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ Память народа [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Память народа [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Гапій Д. Г., Манзієнко Ф. С. Виноделы — новаторы. — Одесса, 1965;
  • Русские виноделы. — Симферополь, 1965, с. 168—169;
  • Михайлов С. M. и др. Солнечная «Массандра». — Симферополь, 1975.
  • Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Околєлов_Іван_Нілович&oldid=37445339