Перейти до вмісту

Октав Оніческу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Октав Оніческу
рум. Octav Onicescu
Народився20 серпня 1892(1892-08-20)
Ботошань
Помер19 серпня 1983(1983-08-19) (90 років)
Бухарест
КраїнаРумунія
Діяльністьматематик, статистик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materБухарестський університет (1913)[1]
Римський університет ла Сапієнца (1920)[1]
A. T. Laurian National Colleged (1911)
Паризький університет (1922)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьматематика
ЗакладБухарестський університет[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаБухарестський університет
Римський університет Ла Сапієнца
Науковий ступіньдійсний член Румунської академії
Науковий керівникТулліо Леві-Чівіта
Аспіранти, докторантиRadu Theodorescud[3]
Nicolae Dinculeanud[3]
George Ciucud[3]
Marius Iosifescud[3]
Gheorghe Mihocd[3]
Ioan Cuculescud[3]
Marius Ion Stokad[3]
Şerban Basarabd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоТуринська академія наук[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВійнаПерша світова війна[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:заснуванні Школи статистики і створення Інституту обчислень
НагородиДержавна премія Соціалістичної Республіки Румунія
CMNS: Октав Оніческу у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Октав Оніческу (рум. Octav Onicescu; *20 серпня 1892, Ботошані — †19 серпня 1983, Бухарест) — румунський математик, педагог, професор (з 1929), доктор філософії (1920), дійсний член Румунської академії (1965).

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1913 закінчив Бухарестський університет. З 1914 по 1916 працював учителем математики в гімназії, недалеко від Тирговіште.

З 1916 по 1918 — учасник Першої світової війни. У 1919 продовжив навчання в Римському університеті Ла Сапієнца під керівництвом Тулліо Леві-Чівіта.

У червні 1920 отримав ступінь доктора філософії.

У 1922 повернувся в Бухарест, де почав свою 40-річну кар'єру в місцевому університеті.

У 1924 став викладати курс теорії ймовірностей.

З 1928 — професор Бухарестського університету. У 1930 організував Школу статистики і створив Інститут обчислень, протягом багатьох років був його директором.

У 1936 вступив до лав Залізної гвардії.

У 1933 обраний членом-кореспондентом, а з 4 лютого 1965 — дійсним членом Румунської академії.

Один з організаторів в 1934 Балканського союзу математиків і Президент його Румунського комітету.

Член Міжнародного статистичного інституту.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Основні роботи відносяться до алгебри, диференціальної геометрії, топології, аналізу, функціонального аналізу, теорії функцій комплексної змінної, теорії функцій дійсної змінної, теорії ймовірностей, математичній статистиці, загальній механіці, статистичної механіки.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Învățați ai lumii (eseu istoric), 1975
  • Pe drumurile vieții, 1981
  • Personalități românești ale științelor naturii și tehnicii — Dicționar, București: Editura Științifică și Enciclopedică, 1982

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]


  1. ↑ а б в https://books.google.cat/books?id=nAPrBwAAQBAJ&pg=PA415 — С. 415.
  2. ↑ https://books.google.cat/books?id=nAPrBwAAQBAJ&pg=PA416 — С. 416.
  3. ↑ а б в г д е ж Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. ↑ www.accademiadellescienze.it
  5. ↑ https://www.researchgate.net/profile/Snejana-Dineva/publication/327557908_The_Benefits_of_Combining_Social_Media_and_e-learning_for_Training_Improving_in_FTT_Yambol/links/5b966f34a6fdccfd543a4e6d/The-Benefits-of-Combining-Social-Media-and-e-learning-for-Training-Improving-in-FTT-Yambol.pdf#page=55 — С. 55.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Октав_Оніческу