Олейніков Андрій Іванович

Андрій Іванович Олейніков
Андрій Іванович Олейніков
Народження	1898; х. Ново-Кузнецовський
Смерть	1990; Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Командування	95-та гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битви	Громадянська війна в Росії; Бої на Халхин-Голі; Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За оборону Сталінграда»

Андрі́й Іва́нович Оле́йніков (1898(1898) — 1990) — радянський військовик, генерал-майор.

Біографія

Народився у 1898 році на хуторі Ново-Кузнецовський, тепер Зерноградського району Ростовської області. Росіянин. Член ВКП(б) з 1930 року.

Учасник революційних подій у Ростові-на-Дону в 1917 році, в складі червоногвардійського загону Б. М. Думенка брав участь у боях під Царициним. До лав РСЧА вступив у 1918 році, став бійцем 21-го кінного полку 1-ї кінної армії. У 1920 році закінчив кавалерійську школу в Таганрозі, яка була перейменована в кавалерійське училище ім. С. М. Будьонного.

Учасник Громадянської війни в Росії. Воював проти білогвардійських військ генералів Л. Корнілова, М. Алексеєва, А. Шкуро, П. Врангеля.

У 1923 році в складі 62-го кавалерійського полку брав участь у параді на Красній площі, а в ніч на 23 січня 1924 року стояв у почесній варті біля труни В. І. Леніна.

У 1936 ро закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе з відзнакою, пізніше — Академію Генерального штабу. Брав участь при розгромі японських самураїв на річці Халхін-Гол.

Учасник німецько-радянської війни з березня 1942 року. Воював на Західному, Сталінградському, Донському, Степовому, 2-му Українському фронтах.

Під час Сталінградської битви підполковник Олейніков А. І. обіймав посаду начальника штабу 116-ї стрілецької дивізії, згодом — заступника начальника штабу, начальника оперативного відділу штабу 66-ї армії.

Під час Прохоровского танкового бою полковник А. І. Олейніков — начальник штабу 95-ї стрілецької дивізії.

З 6 листопада 1943 року по 11 травня 1945 року — командир 95-ї гвардійської стрілецької дивізії. Генерал-майор з 17 січня 1944 року^[1].

Війну закінчив у Празі. Учасник Параду Перемоги 1945 року в Москві.

У 1946 році призначений командиром 9-го стрілецького Бранденбурзького корпусу.

Після виходу на пенсію очолював ДТСААФ Української РСР, був заступником голови Ради ветеранів 5-ї гвардійської армії. Мешкав у Києві. Помер у 1990 році.

Нагороди

Почесний громадянин села Чаусове Друге Первомайського району Миколаївської області (1974)^[2]

Нагороджений двома орденами Леніна (06.05.1945, ?), трьома орденами Червоного Прапора (14.02.1943, 1944, ?), орденами Суворова 2-го ступеня (22.02.1944), Кутузова 2-го ступеня (23.09.1944), Богдана Хмельницького 2-го ступеня (06.04.1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (28.09.1943, 06.04.1985), двома орденами Червоної Зірки (1942, ?), медалями, іноземними нагородами.

Після смерті А. І. Олейнікова, його нагороди передано на зберігання до Державного військово-історичного музею-заповідника «Прохоровське поле»^[3].

Твори

Олейников А. И. «Рожденная на землях Запорожских: 95-я Полтавская гвардейская стрелковая дивизия» — Киев: Политиздат Украины, 1980. — 178 с.

Примітки

↑ [226-та (95-та гвардійська) Полтавська стрілецька дивізія(рос.). Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 1 липня 2013. 226-та (95-та гвардійська) Полтавська стрілецька дивізія(рос.)]
↑ Бойченко Л. С., Канифольский Б. А. «Они освобождали Первомайщину» — Первомайск, 1984, стор. 31.
↑ [Награды А. И. Олейникова(рос.). Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 1 липня 2013. Награды А. И. Олейникова(рос.)]

Джерела

Сайт музею-заповідника «Прохоровське поле» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Нагородні листи на А. І. Олейнікова на сайті «Подвиг народа» [Архівовано 1 січня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Бойченко Л. С. «Гвардії генерал-майор Олейніков Андрій Іванович» / газета «Прибузький комунар» № 22 (10479) від 08.02.1984, стор.2.

[1] [226-та (95-та гвардійська) Полтавська стрілецька дивізія(рос.). Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 1 липня 2013. 226-та (95-та гвардійська) Полтавська стрілецька дивізія(рос.)]

[2] Бойченко Л. С., Канифольский Б. А. «Они освобождали Первомайщину» — Первомайск, 1984, стор. 31.

[3] [Награды А. И. Олейникова(рос.). Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 1 липня 2013. Награды А. И. Олейникова(рос.)]

[1]

[2]

[3]