Олександр Бейлінсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Бейлінсон
рос. Александр Александрович Бейлинсон
Народився13 червня 1957(1957-06-13) (67 років)
Москва, СРСР
Країна США
 СРСР
Діяльністьматематик, викладач університету
Alma materмеханіко-математичний факультет МДУd
Галузьалгебрична геометрія і математична фізика
ЗакладЧиказький університет
Науковий ступінькандидат фізико-математичних наук
Науковий керівникМанін Юрій Іванович
Аспіранти, докторантиLorenzo Ramerod[1]
Andres Eulogio Rodriguezd[1]
Eitan Bachmatd[1]
Ilya Shapirod[1]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Національна академія наук США
Європейська академія[2]
Нагороди
CMNS: Олександр Бейлінсон у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бейлінсон.

Олександр Бейлінсон (нар. 13 червня 1957) — радянський та американський математик, працює в області алгебраїчної геометрії, математичної фізики та теорії представлень. Професор Чиказького університету.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1957 році у Москві в гебрейській родині. Син математика Олександра Олексійовича Бейлінсона.

Закінчив Московський державний університет, кандидат фізико-математичних наук («Алгебраїчна геометрія і теорія струн», 1988).[3] Після закінчення близько 6 років працював у Всесоюзному кардіологічному Науковому Центрі у Москві. З 1989 року працював в Інституті теоретичної фізики ім. Л. Д. Ландау, а також в Массачусетському технологічному університеті (США).

У 1994 році і з 1996 по 1998 роки Олександр Бейлінсон працював в Інституті перспективних досліджень у Прінстоні, штат Нью-Джерсі.

Визнання

[ред. | ред. код]

Доробок

[ред. | ред. код]
  • Beilinson, A. A.; Drinfeld, V. (2004). Chiral Algebras. American Mathematical Society. ISBN 978-0-8218-3528-9.
  • Beilinson, A. A. (1987). How to glue perverse sheaves. K-theory, arithmetic and geometry (Manin seminar, Moscow, 1984--1986) in Lecture Notes in Math. Т. 1289. Springer-Verlag. с. 42—51.
  • Beilinson, A. A. (1987). On the derived category of perverse sheaves. K-theory, arithmetic and geometry (Manin seminar, Moscow, 1984--1986) in Lecture Notes in Math. Т. 1289. Springer-Verlag. с. 27—41.
  • Beilinson, A. A. (1986). Notes on absolute Hodge cohomology. Applications of algebraic K-theory to algebraic geometry and number theory, Part I, II (Boulder, Colo., 1983), Contemporary Mathematics. Т. 55. American Mathematical Society. с. 35—68.
  • Beilinson, A. A. (1984). Higher regulators and values of L-functions. Itogi Nauki i Tekhniki, Current problems in mathematics. Т. 24. Akad. Nauk SSSR Vsesoyuz. Inst. Nauchn. i Tekhn. Inform., Moscow. с. 181—238.
  • Beilinson, A. A.; Bernstein, J.; Deligne, P. (1982). Faisceaux pervers. Analysis and topology on singular spaces, I (Luminy, 1981), Astèrisque. Т. 100. Soc. Math. France, Paris. с. 5—171.
  • Beilinson, A. A. (1980). Residues and adèles. Funktsional. Anal. I Prilozhen. 14 (1): 44—45. ISSN 0374-1990.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Beilinson_Alexander
  3. ↑ Алгебраїчна геометрія і теорія струн. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 18 лютого 2018.
  4. ↑ Book of Members, 1780-2010: Chapter B (PDF). American Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу (PDF) за 18 лютого 2012. Процитовано 30 травня 2011.
  5. ↑ National Academy of Sciences Members and Foreign Associates Elected, May 2, 2017. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 18 лютого 2018.
  6. ↑ Премією Вольфа у галузі математики за 2018 р. нагороджено члена-кореспондента НАН України Володимира Дрінфельда й Александера Бейлінсона. Національна академія наук України. 16 лютого 2018. Архів оригіналу за 16 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олександр_Бейлінсон&oldid=40360511