Перейти до вмісту

Опарівський Василь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
о. Василь Опарівський
 Сотник
Загальна інформація
Народження15 жовтня 1890(1890-10-15)
Бонарівка, нині Польща
Смерть22 червня 1919(1919-06-22) (28 років)
Підгайці, нині Тернопільська область
(Розрив гранати)
Військова служба
Роки служби1918—1919
ПриналежністьЗУНР ЗУНР УНР
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Командування
капелан Восьмої Самбірської бригада УГА

Василь Іванович Опарівський (15 жовтня 1890, Бонарівка, нині Польща — 22 червня[1] 1919, Підгайці, нині Тернопільська область) — священник УГКЦ, капелан Восьмої Самбірської бригада УГА.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Василь Опарівський з дружиною Юлією Ганківською

Народився 15 жовтня 1890 року в селянській сім'ї в українському селі Бонарівка (Замішанщина), нині Стрижівський повіт Підкарпатського воєводства Польщі). Був найстаршим з-поміж десятьох дітей.

Закінчив школу в селі Красна, а потім цісарсько-королівську Сяноцьку гімназію (1912). Продовжив навчання в Перемишльській греко-католицькій семінарії (1916). Одружився з Юлією Ганьківською і став парохом у селі Терепча, біля Сянока. 1917 року в них народилася донька Ярослава. В 1918 році в подружжя народився син Лев.

У листопаді 1918 року вступив до Української галицької армії, призначений капеланом Восьмої Самбірської бригада УГА.

У часі проведення Чортківської офензиви отримав важке поранення від розриву гранати в селі Слов'ятин, помер у госпіталі в Підгайцях [2].

Родина

[ред. | ред. код]
  • дружина Юлія Опарівська (Ганківська) — українська вчителька [3], організаторка кооперативу, вела курси для неграмотних, вишивання, куховарства, допомагала лікувати людей, за її ініціативи було зведено школу в Петровій Волі, дочка шкільного інспектора (жорстоко вбита 26 липня 1944 року вояками Армії Крайової[4]),
  • донька Ярослава — майбутня дружина лідера ОУНР Степана Бандери,
  • син Лев Опарівський — член ОУН, студент-хімік, розстріляний нацистами 27 листопада 1942 року на Кортумовій Горі у Львові [5],
  • брати — Микола, Михайло, Іван, Роман [6] — проживали в селі Глибока Отинійської громади на Івано-Франківщині.
  • онуки — Наталія, Андрій, Леся.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

11 червня 2019 року, на пам'ять про століття від дня загибелі, відкрито йому пам'ятник на цвинтарі міста Підгайці.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Іноді є інша дата — 14 червня; див.: 14 червня. Цей день в історії Тернопілля. Тернополяни – головні новини міста Тернополя та Тернопільської області. Незалежний інформаційний ресурс Тернополяни (укр.). 14 червня 2015. Процитовано 22 лютого 2024.
  2. 14 червня. Цей день в історії Тернопільщини. Тернополяни, 14 червня 2019. URL: https://ternopoliany.te.ua/zhittya/14958-14-chervnia-tsei-den-v-istorii-ternopilshchyny
  3. Бойда А. Родинні перекази, або вивчаючи родовід [стаття про вбивство тещі Степана Бандери]. Голос Покуття (Снятин), № 39. 3 жовтня 2014. С. 10.
  4. editor (8 липня 2019). Честь і Слава: Василь Опарівський. Український погляд (укр.). Процитовано 22 лютого 2024.
  5. Старух Я. Документи і матеріали. К.; Торонто: Літопис УПА, 2012. С. 112.
  6. Слава Бандера, мужня жінка бонарівського роду.
  7. УІС, Григорій Жибак. У Підгайцях освятили пам’ятник капелану УГА. ukrnationalism.com (укр.). Процитовано 22 лютого 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]