Опорний гірничий тиск
Опорний гірничий тиск (рос. опорное горное давление, англ. abutment pressure, bearing rock pressure, end pressure; нім. Kämpferdruck m) – тиск покривних гірських порід на масив і цілики корисної копалини, закладальний масив, кріплення, обвалені породи або оточуючий породний масив, що виникає внаслідок перерозподілу напруженого стану масиву гірських порід поблизу контуру штучно або природно створеної в ньому порожнини. Являє собою нормальні до пласта стискуючі напруження, що діють по всьому периметру оголення (т. зв. опорний контур) і створені сумісною дією реакцій від ваги покриваючої породної товщі і сумою вигинаючих моментів порід, що зависають над виробленим простором або ін. порожниною.
Вивчення питань прояву О.г.т. набуває особливого значення із застосуванням довгих очисних вибоїв при розробці покладів корисних копалин (також світ пластів), у тому випадку, коли було виявлено значний вплив О.г.т. на характер поведінки порід, ефективність управління покрівлею в очисних вибоях, вибір параметрів кріплення очисних і підготовчих виробок, віджим (видавлювання) вугілля, прояви раптових викидів та гірничих ударів, здимання гірських порід і т. ін. О.г.т. змінюється в просторі і в часі за складною картиною. При рівномірному русі очисного вибою виділяють передню І, задню ІІ та бічні ІІІ (за падінням та підняттям пласта) зони О.г.т. (див. рис.).
Механізм утворення О.г.т. в окремих зонах різний. Наприклад, у передній зоні дія О.г.т. обумовлена динамікою зависань порід покриваючої товщі на великих площах поблизу вибою, а в бічних зонах при достатньому їх віддаленні від вибою цей чинник відсутній. Динаміка О.г.т. у передній зоні виражена найчіткіше. Посування очисного вибою викликає переміщення і зміни всіх зон О.г.т. поблизу вибою, але на достатній відстані від нього залишаються деякі з них, що зберігають відносно стабільний стан тривалий період. У міру збільшення прольоту товщі порід, що зависають, інтенсивність О.г.т. і, як правило, ширина його передньої зони зростають, а його максимум все більш наближається до вибою (краю масиву, цілика). Аналогічна карти-на спостерігається і при збільшенні глибини розробки. Інтенсивність і характер розподілу О.г.т. суттєво змінюється по мірі деформації крайової зони у часі внаслідок її роздавлювання. Останнє приводить до відповідного збільшення прольоту порід покрівлі і, отже, до зростання інтенсивності і ширини передньої зони О.г.т. При цьому максимум О.г.т. переміщується в напрямку від вибою. Параметри О. г. т. не стабільні і по мірі посування вибою змінюються у значних межах. Так, ширина передньої зони О. г. т. може бути від 20 до 250 м, а відстань від вибою до максимуму О. г. т. — від 0 до 15 м і більше. Ширина бічних зон О. г. т. змінюється від 15 до 30 м.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.