Микитка Осип

Осип Микитка
Сотник (гауптман),  Генерал-поручник
Генерал-хорунжий О.Микитка
Загальна інформація
Народження	21 лютого 1878(1878-02-21) с. Заланів, Рогатинський повіт, Королівство Галичини і Володимирії,  Австро-Угорщина
Смерть	29 жовтня 1920 Москва, Російська РФСР
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УГА
Війни / битви	Перша світова війна, Польсько-українська війна (1918-1919), Українсько-білогвардійське збройне протистояння
Командування
командувач УГА
Нагороди та відзнаки
Ювілейний хрест Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Залізний хрест 2-го класу

О́сип Мики́тка (21 лютого 1878, Заланів, нині Рогатинського району Івано-Франківської області, Україна — 29 жовтня 1920, Москва) — український військовий діяч, сотник УСС, генерал-майор (генерал-хорунжий) УГА.

Життєпис

Народився в селі Заланові Рогатинського повіту в родині народного учителя. Закінчив гімназію у Перемишлі.

Осип Микитка з дружиною Францискою, 1915 рік.

Осип Микитка в часі служби в УСС

Австрійська армія

Після закінчення 1902 року кадетської школи у Відні він поступив на військову службу. Під час першої світової війни Осип Микитка служив кадровим офіцером австрійської армії — командиром роти та батальйону на Албанському фронті.

УСС

Після формування Легіону Українських січових стрільців (УСС) був у ньому сотником, а 3 січня 1918 року призначений командантом Легіону УСС, який з березня 1918 року разом з австрійськими вояками (згідно з умовами Берестейського миру 1918 року) звільняв від більшовиків Одесу, Запоріжжя та Херсонщину. На цій посаді він зустрів листопадові події 1918 року (поразка Австро-Угорщини у війні та розформування УСС).

Командир УСС Осип Микитка та його ад'ютант Петро Постолюк. Літо 1918 року, м. Олександрівськ

УГА

Командант групи «Старе село» УГА. У січні 1919 року очолив 1-й Галицький корпус Української Галицької армії (УГА) — регулярної армії ЗУНР, з яким брав участь у битвах з поляками. Після невдалої спроби військ ЗУНР оволодіти Львовом, появи на Галицькому фронті армії генерала Юзефа Галлера, контрнаступу поляків після чортківської офензиви УГА корпус Осипа Микитки у складі інших частин УГА в липні 1919 року відступив за річку Збруч — на території, контрольовані військами УНР. 1-й Галицький корпус Микитки брав участь у взятті Києва наприкінці серпня 1919 року, але був змушений наступного дня відступити з міста, зважаючи на окупацію Києва військами Збройних сил Півдня Росії. Корпус Микитки брав участь у збройних зіткненнях Української галицької армії з білогвардійськими військами на Київщині у жовтні — на початку листопада 1919 року, які закінчилися невдало для корпусу Микитки через небажання галичан брати участь у конфлікті з денікінцями, також у зв'язку з початком епідемії тифу у лавах УГА.

8 листопада 1919 року Осип Микитка указом президента ЗУНР Євгена Петрушевича під тиском Симона Петлюри був призначений командувачем УГА, замість Мирона Тарнавського, відстороненого від командування й відданого під суд польового трибуналу за проголошення союзу з денікінцями. У зв'язку із катастрофічним станом армії через поширення тифу 17 листопада 1919 року в Одесі між командувачем Української Галицької армії Осипом Микиткою і керівником Новоросійської області ЗСПР генералом Миколою Шиллінгом оновлено договір про входження Української Галицької армії до складу Збройних сил Півдня Росії. Укладений договір свідчив, що «Галицька армія переходить у повному своєму складі з етапними установами, складами і залізничним майном на бік Добровольчої армії». При цьому командування ЗСПР повністю брало на себе турботу про поранених та хворих галичан, тисячі яких було розміщено в госпіталях Новоросійської області. У середині січня 15-тисячне угруповання УГА було відведено в тил Новоросійської області і розміщено: в районі Чечельника — перший корпус Арнольда Вольфа; у Бершаді — другий корпус Мирона Тарнавського, на півночі Одеси — третій корпус Антона Кравса.

На часі відступу ЗСПР в січні — лютому 1920 року Осип Микитка виступив проти переходу Української галицької армії на бік більшовиків і прагнув здійснити евакуацію галицької армії з Одеси разом з основними силами ЗСПР. Після провалу евакуації намагався вивести боєздатні частини УГА разом з військами генерала Миколи Бредова до Румунії. Задля цього 15 січня 1920 року видав наказ про відступ частин УГА на південь; до Румунії відбув отаман Цімерман для переговорів з урядом щодо можливостей переходу УГА на його територію у випадку вступу до Одеси частин Червоної армії та початку воєнних дій проти УГА. За ці дії 10 лютого 1920 року він був заарештований «ревкомом УГА» і переданий в Одесі командуванню Червоної армії.

Перебував у підмосковному Кожуховському концтаборі для військовополонених галичан. Там йому пропонували обійняти керівництво над дивізією Червоної армії; відмовився, був вивезений до Москви, розстріляний згідно з наказом ВЧК від 29 жовтня 1920 р. разом із генералом Густавом Ціріцом.

Вшанування пам'яті

1993 року одна з вулиць житлового масиву Рясне, що у Львові названа на честь генерала Осипа Микитки.

Джерела

• Мельник М. Осип Микитка — генерал, організатор армії, політик / М. Мельник // Світогляд. — 2014. — № 5. — С. 14-19.
• Мельничук Б., Пиндус Б. Микитка Осип // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 509. — ISBN 966-528-199-2.
• Микитка Осип [Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.] // Довідник з історії України (А- Я): Посіб. для серед. загальноосв. навч. / Інститут історичних досліджень ЛНУ імені І. Франка; За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — 2-ге вид., доопр. і доповн. — Київ: Генеза, 2001. — 1136 с. — ISBN 966-504-179-7.
• Науменко К. Є. Микитка Осип [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 636. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Науменко К. Є. Микитка Осип // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8346-6.
• Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Нью-Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 796-814.

Посилання

• Микитка Осип // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 974. — 1000 екз.
• Кравцевич В. Що сталося в Києві 31 серпня 1919 року [Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.]
• Микитка О. Явился єси. Спомин з-перед 22 років [Архівовано 1 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Збруч