Рогатинський повіт
| Округ | Бережанський (до 1867) |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії
|
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Рогатин |
| Створений | 1854 |
| Площа | 1131,94 км² (1880) |
| Населення | 85 132 (1880) |
| |
| Найбільші міста | Рогатин, Бурштин |
Рогатинський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, УНР, Польщі, УРСР і Третього Рейху. Адміністративним центром повіту було місто Рогатин.
Повітовим комісаром був адвокат д-р Михайло Воробець, його змінив Євстахій Миронович. Делегатом до УНРади був обраний Іван Сенчина (УРП)[1].
Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.
 | Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2016) |
| Рогатинський повіт | |
|---|---|
|
пол. Powiat rohatyński | |
|
| |
| Місто | Рогатин |
| Найбільше місто | Рогатин |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка і Австро-Угорщина
|
| Регіон | Станиславівське воєводство |
| Гміни | 102 (1921), 14 (1934—1939) |
| Населення | |
| - повне | 12300 (1931) |
| - густота | 111 |
| Площа | |
| - повна | 1147 км² |
| Дата заснування | 1867 |
| Дата ліквідації | 17 січня 1940 |
| |
Включений до складу Станиславівського воєводства Республіки Польща, з утворенням воєводства 23 грудня 1920 року на землях анексованої ЗУНР. До складу повіту входило 169 поселень (з них 3 міста, 99 сільських гмін, 67 фільварків) зі 21763 житловими будинками. Українське населення бойкотувало польський перепис 1921 року. Для придушення опору в повіт введено батальйон піхоти й ескадрон кавалерії, арештовано актив, серед них — 9 священиків.[2] Загальна чисельність населення повіту складала 109534 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 79127 — греко-католики, 21827 — римо-католики, 8420 — юдеї, 96 — інших визнань. Українці гуртувались у товариства «Просвіта», «Сільський господар»[3], «Січ», «Каменярі».
1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів з розпарцельованого (розділеного) фільварку в Журові утворено нову самостійну адміністративну гміну Луковець Журівський[4].
1 жовтня 1931 року сільська гміна (самоврядна громада) Слобода Букачівська Рогатинського повіту ліквідована і її територію приєднано до сільської гміни Букачівці того ж повіту[5].
1 липня 1934 року частина забудови і земель села Залужжя загальною площею 244,6242 га передана до складу міста Рогатин[6].
У відповідності до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 21 липня 1934 року «Про поділ повіту Рогатинського у Станиславівському воєводстві на сільські гміни», 1 серпня 1934 року в Рогатинському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни з дотогочасних сільських ґмін.
- містечко Більшівці — місто з 1934 року.
- містечко Бурштин — місто з 1934 року.
- місто Рогатин.
- Кількість
- 1920—1923 рр. — 98;
- 1923—1931 рр. — 99;
- 1931—1934 рр. — 98;
- 1934—1939 рр. — 11.
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Українці-греко-католики становили 71 % населення повіту (1907)[7].
У 1939 році в повіті мешкало 138 720 осіб (101280 українців-греко-католиків — 73,01 %, 9240 українців-латинників — 6,66 %, 15025 поляків — 10,83 %, 3400 польських колоністів міжвоєнного періоду — 2,45 %, 9 685 євреїв — 6,98 % і 90 німців та інших національностей — 0,06 %)[8].
19 вересня 1939 року більшовицькі війська повністю зайняли територію повіту. 27 листопада 1939 року повіт включений до складу новоутвореної Станіславської області. Як адміністративна одиниця повіт скасований у січні 1940 року через поділ його території на 4 райони — кожен із кількох колишніх ґмін:
- Більшівцівський район — із ґмін Болшовце, Конкольнікі й Ліпіца Дольна,
- Бурштинський район — Бурштин і Конюшки,
- Букачівський район — Букачовце, Журув і Кнігиніче,
- Рогатинський район — Рогатин, Подкамєнь і Пукув.
Під час німецької окупації у 1941—1944 роках Рогатинський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Бережани Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Після зайняття території повіту у липні 1944 року Червоною армією був відновлений поділ на райони.
В даний час територія колишнього Рогатинського району внаслідок адміністративної реформи повністю увійшла до складу укрупненого Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, а Рогатин став центром Рогатинської міської об'єднаної територіальної громади.
- ↑ Олег Павлишин Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад-грудень 1918 року): нарис // Україна Модерна. — Число 2—3. — 1999.
- ↑ [Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2, о. 1, спр. 41, а. 62.]
- ↑ Як на Прикарпатті сто років тому розвивалося сільське господарство? Фото. vikna.if.ua. Вікна. 14 листопада 2019. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 7 грудня 2022.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 9 listopada 1922 r. w przedmiocie utworzenia z rozparcelowanego obszaru dworskiego w Żurowie, powiat Rohaty, nowej samoistnej gminy administracyjnej pod nazwą Łukowiec Żurowski // Dziennik Ustaw. — 1922. — nr. 101. — poz. 926. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 sierpnia 1931 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Słoboda Bukaczowiecka w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem // Dziennik Ustaw. — 1931. — nr. 79. — poz. 627. — S. 1373. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 czerwca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Rohatyna w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem // Dziennik Ustaw. — 1934. — nr. 56. — poz. 499. — S. 920. (пол.)
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів. wikimedia.org. Wikimedia.org. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 8 грудня 2022.
- ↑ >Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 69. — ISBN 3-447-02376-7.
- Mielcarek A. Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej. — Warszawa: Neriton, 2008. — 231 s. — ISBN 978-83-7543-400-2. (пол.)
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu rohatyńskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie // Dziennik Ustaw. — 1934. — nr. 69. — poz. 663. — S. 1296. (пол.)
- Rajmund Piżanowski. Rys historyczny administracji państwowej w Stanisławowie. stanislawow.net (пол.). Z Grodu Rewery — Stanisławów. Архів оригіналу за 4 жовтня 2022. Процитовано 8 грудня 2022.
Адміністративний центр: Станисла́вів | ||
 | ||