Ілля Острозький
| Ілля Острозький | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1530 — 1539 | |||
| Попередник: | Костянтин Острозький | ||
| Наступник: | Костянтин Василь Острозький | ||
| Народження: | 1510 | ||
| Смерть: |
20 серпня 1539 Острог, Луцький повіт, Велике князівство Литовське | ||
| Країна: | Велике князівство Литовське | ||
| Рід: | Острозькі | ||
| Батько: | Костянтин Острозький | ||
| Мати: | Тетяна Семенівна Гольшанська[1] | ||
| Шлюб: | Беата Острозька | ||
| Діти: | Єлизавета | ||
Ілля Костянтинович Острозький (наприкінці 1510[2] — 19 серпня 1539 (інколи 20 серпня)) — православний український (руський) князь, намісник[3] брацлавський і вінницький (1530—1539), військовий і державний діяч Русі в складі Великого Князівства Литовського, меценат.
Старший син (єдиний від першого шлюбу) князя Костянтина Острозького та його першої дружини княжни Тетяни (Анни) Гольшанської, зведений брат князя Василя Костянтина Острозького.
Виховувався й навчався вдома. У 1520 р. двоюрідний брат князь Андрій Заславський, який як психічно хворий був під його опікою, визнав Іллю Острозького, зі шкодою для родичів, своїм спадкоємцем, записав 1/3 маєтку.
У 1523 р. батько уклав угоду про шлюб Іллі Острозького зі старшою донькою Юрія «Геркулеса» Радзивілла Анною Єлизаветою. Незважаючи на різницю обрядів, Ю.Радзивілл отримав дозвіл Папи на шлюб після досягнення повноліття тоді 5-річною Анною. У 1536 Радзивілл зажадав від Іллі виконання шлюбної угоди, однак не з Анною Єлизаветою, а з її сестрою Барбарою. Ілля не виконав її, а в 1537 король Сигізмунд I Старий звільнив його від даної обіцянки шлюбу. Після смерті батька в 1530 році отримав його намісництва[4] (зокрема, був намісником у Звенигородці). Король у 1530 році, поважаючи заслуги його померлого батька, визнав право Іллі бути старостою вінницьким і брацлавським. Також успадкував батькові маєтки разом зі зведеним братом Костянтином Василем, процес проти мачухи Олександри Олельковичівної. Мав сусідські конфлікти із князем Кузьмою Заславським, коли Андрій Заславський поновив свій запис 1520 р., який визнав король у 1536 р. На кордоні Волині розбив татарські чамбули в 1530, 31, 33 роках. У 1534-36 р. брав участь у литовсько-московській війні, виставивши найліпший відділок з-поміж литовських панів. У 1536 р. разом з іншими литовськими панами переконував про необхідність миру з московитами, брав участь у посольстві Івана Сапіги.
Перебуваючи при королівському дворі в Кракові, пізнав польську культуру, вивчив польську, латину. Деякі польські дослідники помилково твердили про його перехід на латинський обряд. Там же він закохався в Беату Костелецьку (пол. Beata Kościelecka, читається як «Косьцєлецька»), донькою колишньої коханки короля Сигізмунда І Старого, Катерини Тельничанки (пол. Katarzyna z Ochstatów Telniczanka) та великого коронного підскарбія Анджея Костелецького (пол. Andrzej Kościelecki). Заручини молодої пари відбулись за королівського благословення 1 січня 1539 року, а весілля — 3 лютого того ж року. Під час весільних урочистостей відбувся лицарський турнір. Під час поєдинку на списах з королевичем Сигізмундом Августом, князь Ілля впав з коня, і найправдоподібніше, отримав значні внутрішні пошкодження, котрі стали причиною його подальшої важкої хвороби та смерті. Після переїзду подружжя до Острога через кілька місяців помер (у вівторок 19 серпня (чи 20 серпня) 1539 року в Острозі[5]). Через 3 місяці після його смерті, у Беати народилась дочка Гальшка (Єлизавета).
16 серпня 1539 року Ілля склав заповіт, у якому вказав, що має бути похований у Києво-Печерській лаврі, зробив багато записів на православні церкви. Весь маєток записав не народженій ще дитині та дружині, доручаючи їй управління маєтками неповнолітнього Василя Костянтина. Отримані від князя Андрія Заславського маєтки, визнаючи неслушність їх отримання, заповів повернути його родичам.
Острог, замки Хлапотин, Чуднів, Дубно, Дрогобуж, Красилів, Полонне, Рівне, Сатиїв, Степань. Двори: Гори, Круповолость, Новоставці, Здовбиця, Звягель з прилеглими селами, дім у Вільнюсі.[4]
У 1536 році князь Юрій Радзивілл захотів реалізувати укладену з батьком умову, тільки замінити Анну (її хотів видати за Станіслава Ґастольда) Барбарою, але повернувся до початкової угоди. Однак І. Острозький, маючи прихильність доньки коханки короля Катажини Тельнічанки Беати, відкинув обидві пропозиції, посилаючись на відсутність його власної згоди. Король 1537 р. видав декрет, яким звільняв І. Острозького від батькових зобов'язань. 1 лютого 1539 були заручини, 3 — шлюб на королівському дворі після зашлюбин королівни Ізабелі з Яном Запольєю. Було організовано турнір, на якому І. О. мав поєдинок на списах з королевичем Сігізмундом Августом та був вибитий із сідла. Правдоподібно, тоді отримав складні внутрішні пошкодження, які стали причиною важкої хвороби та передчасної смерті.
| Федір Данилович Острозький | ||||||||||||||||
| Василь Федорович Острозький "Красний" | ||||||||||||||||
| Агафія Чурилівна Бродовська | ||||||||||||||||
| Іван Васильович Острозький | ||||||||||||||||
| Іван Ямонтович | ||||||||||||||||
| Анна Іванівна Ямонтівна | ||||||||||||||||
| ? | ||||||||||||||||
| Костянтин Іванович Острозький Великий Гетьман Литовський (1507-1530) | ||||||||||||||||
| Володимир Ольгердович, князь Київський (1362-1394) | ||||||||||||||||
| Іван Володимирович Більський | ||||||||||||||||
| Анна | ||||||||||||||||
| Марія Іванівна Більська | ||||||||||||||||
| Андрій Гольшанський, князь Київський (1401-1410) | ||||||||||||||||
| Василиса Андріївна Гольшанська | ||||||||||||||||
| Олександра Дмитрівна, княгиня Друцька | ||||||||||||||||
| Ілля Костянтинович Острозький | ||||||||||||||||
| Семен Іванович Лютий, князь Гольшанський | ||||||||||||||||
| Юрій Семенович Гольшанський | ||||||||||||||||
| Марія | ||||||||||||||||
| Семен Юрійович Гольшанський | ||||||||||||||||
| ? | ||||||||||||||||
| Юліанна | ||||||||||||||||
| ? | ||||||||||||||||
| Тетяна Гольшанська | ||||||||||||||||
| Василь Федорович Несвіцький-Збаражський | ||||||||||||||||
| Семен Васильович Несвицький-Збаражський | ||||||||||||||||
| Маневська? | ||||||||||||||||
| Анастасія Семенівна Збаразька-Гольшанська | ||||||||||||||||
| Михайло Степанський | ||||||||||||||||
| Марія Михайлівна Ровенська-Несвіцька (Степанська) | ||||||||||||||||
| Федька Юршина | ||||||||||||||||
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 100.
- ↑ Żelewski R. Ostrogski Ilia (Eliasz) książę (1510—1539)… — S. 480.
- ↑ у польських джерелах — староста
- ↑ а б Żelewski R. Ostrogski Ilia (Eliasz) książę (1510—1539)… — S. 481.
- ↑ Байдаченко Настя. «Гальшка Острозька. Історія з ілюстраціями». Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 19 вересня 2013.
- Żelewski R. Ostrogski Ilia (Eliasz) książę (1510—1539) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — s. 193—384. — S. 480—481. (пол.)
- Байдаченко Н. «Гальшка Острозька. Історія з ілюстраціями» [Архівовано 22 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Династія Острозьких
| Попередник Костянтин Острозький |
|
Князь острозький 1530-1539 |
|
Наступник Костянтин Василь Острозький |