Оттон Фрайзінзький
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (березень 2020) |
| Оттон Фрайзінзький | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1138 — 1158 | ||
| Церква: | Католицька церква | |
| Попередник: | Генріх I фон Фрайзінг | |
| Наступник: | Альберт I фон Гартгаузен | |
| ||
| 1136 — 1138 | ||
| Діяльність: | історик, письменник, католицький священник, літописець, католицький єпископ | |
| Народження: | 1111[1] Клостернойбург, Він-Умгебунг, Нижня Австрія, Австрія | |
| Смерть: | 22 вересня 1158 Морімон (абатство)d, Парнуа-ан-Бассіньї | |
| Похований: | Хайлігенкройц | |
| Династія: | Бабенберги | |
| Батько: | Леопольд III Святий | |
| Мати: | Агнеса фон Вайблінген | |
Оттон Фрайзінзький (1112/1114 — 22 вересня 1158 р.) — німецький письменник, історик, єпископ Фрайзінга. Він був дядьком Фрідріха I Барбаросси та походив зі шляхетного роду Бабенбергів. Блаженний.
Оттон Фрайзінзький був сином Леопольда III, маркграфа австрійського та Агнеси фон Вайблінген, дочки імператора Генріха IV. Навчався у Парижі, його вчителями були Гуго Сен-Вікторський, Гільберт Порретанський та Т'єррі Шатрський. Після закінчення навчання, у 1132 році, вступив до цистеріанського монастиря у Моримонті в Бургундії. У 1136 році він став настоятелем монастиря, а через два роки був обраний єпископом Фрайзінзьким. У 1145 році їздив з візитом до папи римського Євгенія III, де зустрівся з Г'ю, єпископом Джебли. Від Г'ю Оттон дізнався про Пресвітера Йоана і записав ці відомості до своєї хроніки. Це стало першим письмовим свідченням про легендарного правителя[2]. Оттон брав участь у Другому хрестовому поході. Попри те, що похід був невдалим, Оттону вдалося дістатися Єрусалима. Він повернувся до Фрайзінга у 1148, або 1149 році. Пізніше виконував дипломатичні доручення свого племінника, імператора Фрідріха I Барбаросси. Оттон Фрайзінзький помер 22 вересня 1158 року у Марімоні, де він зупинився під час подорожі до капітулу ордена.
У 1857 році йому було встановлено пам'ятник у Фрайзінгу, який до сучасних часів вшановує пам`ять про нього.
Своєю загальною історією — хронікою «Про двох держав», доведеної до 1146 року і продовженої Оттоном з монастиря святого Власія до 1209 року, а також «Діяннями імператора Фрідріха I» — історією імператора Фрідріха I до 1156 року, продовженої Рахевіном до 1160 року, Оттон заслужив почесне місце серед німецьких істориків Середніх віків.
Хроніка пройнята песимізмом і закінчується уявною картиною кінця світу. Причина песимізму Оттона Фрайзінзького полягала в соціально-політичній кризі у Німеччині, яку роздирала боротьба феодальних партій. Разом з тим хроніка, особливо в останній частині, містить цінний фактичний матеріал щодо внутрішньої та зовнішньої історії Німеччини, дає широке полотно політичного життя того часу.
У творі «Діяння імператора Фрідріха I» Оттон Фрайзінзький виклав історію Німеччини з правління Генріха IV до 1156 року заново, дотримуючись офіційно-придворної точки зору. «Діяння…» — цінне джерело з історії Німеччини та Італії XII століття, а також з міжнародних відносин того часу.
З боку художньої форми та філософської обробки матеріалу він стоїть високо над іншими середньовічними хроністами, але щодо точності показань залишає бажати кращого. Перше критичне видання обох його творів зробив Вільманс, у «Monumenta Germaniae» (окремий відбиток під заголовком «Ottonis episcopi Frisingensis opera», Ганновер, 1867 р.). «Gesta Friderici imperatoris», з продовженням Рахевіна, видані Вайцом (Ганновер, 1884 р.). Г. Коль перевів на німецьку мову «Хроніку» (Лейпциг, 1881 р.) та «Діяння Фрідріха» (Лейпциг, 1883 р.).
- Вайнштейн О. Л. Западноевропейская средневековая историография. — М.; Л., 1964.
- Касьянов Э. И. К вопросу о всемирно-исторической концепции Оттона Фрейзингенского // Методологические и историографические вопросы исторической науки. Томск, 1964
- Косминский Е. А. Историография средних веков. — М., 1963.
- Люблинская А. Д. Источниковедение истории средних веков. — Л., 1955.
- Семиколенных М. В. Оттон Фрейзингенский в традиции отрицательной теологии // Вестник Ленинградского государственного университета имени А. С. Пушкина. — № 3. — Т. 2. — СПб., 2010.
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. (англ.)- Charles Christopher Mierow. Bishop Otto of Freising: Historian and Man, Transactions and Proceedings of the American Philological Association. — Vol. 80. — 1949. — pp. 393—402.
- Robert Silverberg (1996). The Realm of Prester John. Ohio University Press. ISBN 1-84212-409-9
- Оттон Фрайзінзький згадується у романі Умберто Еко «Бавдоліно».
- ↑ а б https://www.britannica.com/biography/Otto-of-Freising
- ↑ Silverberg, pp. 3–7
- Оттон Фрейзингенский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Оттон из Фрайзинга. Восточная литература. Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 18 февраля 2011.
- Средневековая латинская литература IV—IX вв. М. 1970 Предисловие. Архів оригіналу за 7 листопада 2007. Процитовано 17 лютого 2011. Хроника или история о двух царствах. Архів оригіналу за 7 листопада 2007. Процитовано 17 лютого 2011. Деяния императора Фридриха I. Восточная литература. Архів оригіналу за 7 листопада 2007. Процитовано 17 февраля 2011.
