П'єр де Ронсар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єр де Ронсар
фр. Pierre de Ronsard
Погруддя Ронсара в замку Блуа, Франція
Ім'я при народженніPierre de Ronsard
Народився11 вересня 1524(1524-09-11)
замок Ла-Поссоньєр, Вандомуа , Франція
Помер27 грудня 1585(1585-12-27) (61 рік)
абатство Сен-Ком, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьпоет
Alma materПаризький університет
Мова творівфранцузька
Роки активностіз 1547
ЧленствоПлеяда (Франція)
Конфесіякатолицька церква
БатькоLouis de Ronsardd
МатиJeanne Chaudrierd
РодичіRené des Rochesd і Claude de Fontbrenierd
Брати, сестриClaude de Ronsard, Seigneur de la Poissonièred, Charles de Ronsardd і Louise de Ronsardd
Автограф

CMNS: П'єр де Ронсар у Вікісховищі

П'єр де Ронса́р (фр. Pierre de Ronsard; 11 вересня 1524, замок Ла-Поссоньєр, Вандомуа — 27 грудня 1585, абатство Сен-Ком, біля міста Тур) — французький поет XVI століття. Очолював поетичне об'єднання «Плеяда», що стояло на засадах збагачення національної літератури надбанням і здобутками літератур Стародавньої Греції та Риму.

На честь поета названа Ронсарова строфа.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у вельможній родині. Сам був сином придворного короля Франциска І. Батько влаштував Ронсара пажом у Франциска І. Пізніше П'єр переїхав до Шотландії до тамтешнього королівського двору, що був тісно пов'язаний родинними зв'язками з двором королів Франції. Освіту здобув гуманітарну, в тому числі в колежі Кокре, навчався в Парижі у Жана Дора. Гонитва за насолодами призвела до захворювання на сифіліс, ускладненням стала глухота. Перший вірш був надрукований у 1547 році. Після повернення з Шотландії посів посаду надвірного поета короля Генріха ІІ. Після смерті молодого короля Карла ІХ у був в опалі і його надвірна кар'єра закінчилася.

Збереження і любов до рідної мови

[ред. | ред. код]
Постать поета Війона в книзі «Великий заповіт» 1489 року.

Франція завжди докладала чималих зусиль для збереження, збагачення і розвитку рідної мови і культури. До процесу залучився і П'єр де Ронсар. Разом з дю Белле він розробив план масштабної поетичної реформи, яку декларував Жоашен дю Белле в праці «Захист і уславлення французької мови».

У XVII ст. до збереження рідної мови залучився сам король, заснувавши Французьку академію.

Водночас література Франції стала дедалі більше поділятися на простонародну і надвірну. П'єр де Ронсар, Жоашен дю Белле якраз представники вченої і надвірної поезії, яку плекали при королівському дворі.

Зовсім інше крило поезії Франції уособлював Франсуа Війон (1431–1491), який не робив надвірної кар'єри і не був пов'язаний з аристократією Франції. Проте його творчий доробок не менший за внесок і реформи П'єра де Ронсара.

Творчість

[ред. | ред. код]

Ронсар залишив багату поетичну спадщину. Оспівував радість життя, кохання (збірки «Любовні вірші», 1552–53; «Продовження любовних віршів», 1555; цикли «Нове продовження любовних віршів», 1556; «Сонети до Єлени», 1578), писав вірші на громадянські, патріотичні, філософські теми (збірки «Оди», 1550–32; «Гімни», 1555–56). В «Роздумах про бідування цього часу» (1560–62), «Застереженні французькому народу» (1563) засуджував релігійні війни. Автор збірок «Елегії» (1565), мадригалів, епітафій. В останні роки життя працював над епічною поемою «Франсіада» (1572, незакінчено). Трактат Ронсара «Короткий виклад поетичного мистецтва» (1565) відіграв значну роль у формуванні французького класицизму.

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Українською П'єра де Ронсара перекладали Микола Зеров, Максим Славинський, Микола Терещенко, Феофан Скляр (видав окремий том лірики Ронсара українською в 1977 році, видавництво «Дніпро», Київ), Ігор Качуровський, Дмитро Павличко, Іван Світличний (опубліковано 11 віршів, переклади робив в ув'язненні).

Література

[ред. | ред. код]

(фр.)

  • Benedikte Andersson, L'invention lyrique. Visages d'auteur, figures du poête et voix lyrique chez Ronsard, Paris, Honoré Champion, 2011
  • François Rouget, Pierre de Ronsard, Paris-Rome, Memini, Bibliographie des Écrivains français, n° 27, 2005
  • Marc Carnel, «Le sang embaumé des roses», Genève, Droz, 2004
  • André Gendre, L'Esthétique de Ronsard, Paris, SEDES, 1997
  • Yvonne Bellenger, Lisez la Cassandre de Ronsard, Paris, Champion, Unichamp, 1997
  • Michel Simonin, Pierre de Ronsard, Paris, Fayard, 1990
  • Oliviert Pot, Inspiration et mélancolie dans les Amours de Ronsard, Genève, Droz, 1990
  • Yvonne Bellenger, La Pléiade. La Poésie en France autour de Ronsard, Paris, Nizet, 1988
  • Albert Py, Imitation et Renaissance dans la poésie de Ronsard, Genève, Droz, 1984

Українською мовою

  • М. В. Дяченко. Гімн вічності: філософська поетика Ронсара // Культура України : зб. наук. пр. / М-во культури України, Харків. держ. акад. культури. & — Харків, 2013. Вип. 40. Стор. 67–75.

Посилання

[ред. | ред. код]