Палана (річка)
| Палана | |
|---|---|
 | |
| 59°05′00″ пн. ш. 159°56′00″ сх. д. / 59.08333333° пн. ш. 159.93333333° сх. д. | |
| Витік | |
| • координати | 58°44′57″ пн. ш. 161°19′26″ сх. д. / 58.7492° пн. ш. 161.3239° сх. д. |
| Гирло | Затока Шеліхова  |
| • координати | 59°04′32″ пн. ш. 159°49′58″ сх. д. / 59.0755° пн. ш. 159.8327° сх. д. |
| Країни: |  Росія[1] |
| Регіон | Камчатський край[1] |
| Довжина | 141 км |
| Площа басейну: | 2500 км² |
| Водойми в руслі | Паланське озеро |
 | |
Палана - річка на Камчатці. Протікає територією Тигільського району Камчатського краю.
Довжина річки 141 км.[2] Площа басейну 2500 км².[2] Впадає в Затоку Шеліхова Охотського моря. Поблизу гирла, на правій надзаплавній терасі річки розташоване селище Палана.
Починається на західному схилі Серединного хребта у перевалу Івашкінського.[3] У верхів'ї розташовані Паланські геотермальні джерела. У середній течії протікає через Паланське озеро, на виході з якого потік спрямовується по вузькому звивистому руслу серед стрімких берегів, утворюючи стромовини і пороги навколо величезних валунів. Шум порогів розноситься за кілька кілометрів. Паланські пороги є пам'ятником природи.[4]
Сучасна назва походить від великого порога Пилялян, яке козаки трансформували в Палану та стали відносити до всієї річки. Коряцька назва річки Пылылъын - «та що має водоспад». Існує також чукотська назва Кычгитваям - «місце, де ростуть берези».[5]
Вперше про річку Палана стало відомо від В.В. Атласова, що прийшов сюди в 1697 році під час свого походу з Анадирского острогу на Камчатку. Нанесена на карту С.У. Ремезовим [6].
За даними Державного водного реєстру Росії належить до Анадир-Колимського басейнового округу.[2]
- ↑ а б GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б в [1] Державний водний реєстр РФ: Палана
- ↑ Аркуш карти O-57-XII Паланские Ключи. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1965-1978 р. Видання 1986 р. (рос.)
- ↑ Ф. А. Лодис, В. И. Семенов. Камчатка — край лечебный. — Петропавловск-Камчатский: Дальневост. кн. изд-во, Камч. отд-ние, 1993. — 152 с.
- ↑ Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонимический словарь Северо-Востока СССР / науч. ред. Г. А. Меновщиков; ДВО АН СССР. Сев.-Вост. комплекс. НИИ. Лаб. археологии, истории и этнографии. — Магадан: Магад. кн. изд-во, 1989. — С. 299. — 456 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-7581-0044-7.
- ↑ Валерий Мартыненко. Камчатский берег: историческая лоция. — Петропавловск-Камчатский: Дальневосточное книжное издательство, 1991. — С. 128. — 190 с. — ISBN 5-7440-0239-1.
