Палац Балів
| Палац Балів | |
|---|---|
 | |
  Палац Балів Палац Балів (Україна) | |
| Країна |  Україна |
| Територіальна одиниця | Львівська область |
| Місцезнаходження | Тулиголове |
| 49°35′48″ пн. ш. 23°37′36″ сх. д. / 49.596581° пн. ш. 23.626571° сх. д. | |
| Стиль | французький неоренесанс |
| Архітектор | Владислав Галицький |
| Спорудження | 1898—1899 |
| Відомі мешканці | Станіслав Якуб Баль, Марія Баль |
| Сучасний стан | потребує реставрації і охорони |
 | |
 Палац Балів у Вікісховищі  | |
Палац Балів — розташований у селі Тулиголове на Львівщині. Збудований у 1898-1899 роках за проєктом львівського архітектора Владислава Галицького у стилі французького неоренесансу. У деяких джерелах архітекторами палацу згадуються австрієць Фердинанд Фелльнер і німець Герман Гельмер[1], автори проєкту Будинку вчених (колишнє Шляхетське казино) у Львові та Гессенського державного театру[en] у Вісбадені[2]. Будівля палацу цегляна, двоповерхова, майже квадратна в плані. Автором скульптурного оздоблення, яке вважається найбагатшим з усіх палацових резиденцій Львівщини, був львівський скульптор Петро Герасимович[3].
Маєтності в Тулиголовому на початку XIX століття перебували у власності Оссолінських, від яких село перейшло до родини Балів гербу Ґоздава[4]. «Батько польської історії» Ян Длугош вважав, що Балі — це польський рід з гербом білих лілій на червоному полі. Проте, можливо, цей герб походить з Угорщини, звідки родина переїхала у XIV столітті. Деякі історики стверджують, що походження Балів русинське (українське).
Викупивши маєток в Оссолінських, Станіслав Якуб Баль та його дружина Марія з Бруницьких, наприкінці XIX століття збудували новий великий палац.
Марія Бруницька народилася в родині барона Северина Бруницького, польського землевласника, і його дружини Ядвіги Марії Криспіної Загурської у їхньому заміському маєтку у Заліщиках. Вона була польської баронесою і протягом усього життя була музою Яцека Мальчевського, відомого польського національного художника, чиї роботи зберігалися в палаці.
З приходом совітів палац був націоналізований (тут була МТС)[5], а власники виїхали за кордон, де й провели останні роки свого життя.
У колишній резиденції у 1954 році розмістили туберкульозний диспансер. Очолив його Паньків Володимир Михайлович, який був головним лікарем до 1958 року. Рішенням Львівської обласної ради від 9 червня 2017 року тублікарня припинила свою діяльність[5]. Перед закриттям полагодили дах, покривши його металочерепицею[6]. У 2020 році обласне керівництво зупинило охорону будівлі. Палац був повністю відчинений[5].
На території цвинтаря у Тулиголовому, навпроти головних воріт збереглися руїни родинної каплиці Балів[3]. Це будівля у стилі класицизму прямокутної форми з 3-бічною замкненою вівтарною частиною. На фасаді є 2-колонний портик з трикутним фронтоном і гербовим картушем. Каплиця збудована на початку XX століття. В тимпані фронтону можна розгледіти родинний герб Балів. В інтер'єрі збереглися кам'яні епітафії семи членів роду[5].
Увійти до палацу з боку двору можна через засклену веранду, поруч з якою розташована напівкругла прибудова з високими вікнами. Балкони мають ковані металеві огорожі. До палацу примикає великий парк. Добре збереглися масивні дерев'яні сходи (схожі на ті, що у Будинку вчених у Львові), вирізьблений герб родини Балів, п'єци, ліпнина на стелях. На території маєтку також збереглися два флігелі, колишні стайні, конюшні та господарські приміщення.
З 2017 року будівля палацу пустує. У 2019 році, під час бурі, дах будівлі було пошкоджено зламаним деревом і тепер будівля повільно руйнується[6]. Маєток є власністю Львівської обласної ради, але поки що не належить до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[7], і тому не має офіційного статусу пам'ятки архітектури[8].
3 січня 2021 року на своїй фейсбук-сторінці, а також сторінці Комарнівської ОТГ[9], Микола Кремса опублікував світлини та відео, які засвідчують занедбаний стан палацу та об'єктів довкола. Відсутність охорони в будівлі спричинила крадіжки, зокрема дверцят з п'єців, а також дверей і вікон[10]. 4 січня 2021 року Володимир Іванюк подав депутатський запит до Львівської обласної ради щодо відновлення охорони Палацу Балів. Комарнівська міська рада підтримала запит одноголосно[11]. У Львівській обласній раді заявляють, що на охорону палацу на рік потрібно 400 тисяч гривень, однак таких грошей у бюджеті немає. Тому розглядають два варіанти для палацу: оренда приміщення для приватного геріатричного пансіонату або використання для іншої установи обласного підпорядкування, можливо, у сфері культури[8].
23 листопада 2022 року палац передано у розпорядження Історико-краєзнавчого музею у Винниках[12].
Палац Балів включено до нового туристичного маршруту «Королівський шлях», що пролягатиме зі Львова через Комарно, Тулиголове, Вишню, Самбір та Лаврів[12]. Ініціатором розроблення маршруту є Ігор Тимець, директор історико-краєзнавчого музею у Винниках[13].
14 жовтня 2023 року у рамках програми Вікіконференції 2023 у місті Комарно, учасники заходу відвідали також Палац Балів.
-
Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів -
Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів -
Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів -
Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів -
Палац Балів
-
Портрет Марії Баль (художник Яцек Мальчевський) -
-
Палац Балів -
Вирізьблений герб родини Балів -
Родинна каплиця Балів -
Парадні сходи -
Дерев'яна галерея другого поверху -
Фрагмент інтер'єру -
Австрійський п'єц і ліпнина на стелі
.jpg)
- ↑ Roman Aftanazy Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej, wyd. drugie przejrzane i uzupełnione, t. 7: Województwo ruskie, Ziemia Halicka i Lwowska. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1995. — S. 584-586. — ISBN 83-04-04229-0, ISBN 83-04-03701-7. (пол.)
- ↑ Mariana Senkiv. Bal's Palace, Палац Балів, Schloss der Familie Bal. researchgate.net (англ.). Процитовано 14 липня 2024.
- ↑ а б Тулиголове. ukrainaincognita.com. Україна Інкогніта. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 14 липня 2024.
- ↑ Пам'ятки культурної спадщини: Інформація про район. gorodok-vlada.gov.ua. Городоцька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 14 липня 2024.
- ↑ а б в г Шніцар С. Тулиголови крізь глибину століть до сьогодення. Краєзнавчо-історичне дослідження з історії села. — Львів : Видавничий Дім «Панорама», 2021. — 272 с.
- ↑ а б Леся Малахівська (4 червня 2020). Пам'ятки маловідомого села Тулиголови на Львівщині. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 16 жовтня 2023. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ Державний реєстр нерухомих пам'яток України. mincult.kmu.gov.ua. Міністерство культури України. Архів оригіналу за 11 січня 2023. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ а б Катерина Садловська, Ірина Мочульська (12 січня 2021). На Львівщині мешканці села хочуть відновити закинутий палац кінця XIX століття. suspilne.media. Національна суспільна телерадіокомпанія України. Архів оригіналу за 16 жовтня 2023. Процитовано 17 січня 2021.
- ↑ Місто Комарно/official. facebook.com. Facebook. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ Mykola Kremsa. facebook.com. Facebook. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ Володимир Іванюк. facebook.com. Facebook. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ а б Орися Шиян (24 листопада 2022). Покинутий палац XIX ст. на Львівщині передали музею для розвитку туризму. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 8 січня 2023. Процитовано 8 січня 2023.
- ↑ Королівський шлях: новий турмаршрут проляже через Львів, Комарне, Тулиголове, Вишню, Самбір та Лаврів. dailylviv.com. Щоденний Львів. 29 вересня 2021. Архів оригіналу за 8 січня 2023. Процитовано 8 січня 2023.
- Jurij Biriulow Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 166. — 388 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
- Шніцар С. Тулиголови крізь глибину століть до сьогодення. Краєзнавчо-історичне дослідження з історії села. — Львів : Видавничий Дім «Панорама», 2021. — 272 с.
- Софія Легін (13 жовтня 2022). Чи дочекається балів розкішний палац Балів. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 7 грудня 2023. Процитовано 14 липня 2024.
- Палац Балів у с. Тулиголове стане частиною нового туристичного маршруту «Королівський шлях». lvivoblrada.gov.ua. Львівська обласна рада. Архів оригіналу за 10 червня 2023. Процитовано 14 липня 2024.