Палац Сетаїш
| Палац Сетаїш (Tivoli Palácio de Seteais Hotel) Palácio de Seteais | |
|---|---|
 | |
| 38°47′47″ пн. ш. 9°23′46″ зх. д. / 38.79638889° пн. ш. 9.39611111° зх. д. | |
| Країна |  Португалія[1] |
| Розташування | Sintra (Santa Maria e São Miguel, São Martinho e São Pedro de Penaferrim)d[1] |
| Статус спадщини | Immovable Cultural Heritage of Public Interestd |
| Стиль | архітектура неокласицизму |
| Частина від | Cultural Landscape of Sintrad |
| Містить | Jardins de Seteaisd |
  Палац Сетаїш (Tivoli Palácio de Seteais Hotel)
Palácio de Seteais Палац Сетаїш (Tivoli Palácio de Seteais Hotel)
Palácio de Seteais (Португалія)  | |
| valverdepalacioseteais.com/pt/ | |
 Палац Сетаїш (Tivoli Palácio de Seteais Hotel)
Palácio de Seteais у Вікісховищі | |
Палац Сетаїш (порт. Palácio de Seteais) — неокласичний палац, розташований у Сінтрі, на Португальській Рив'єрі, нині функціонує як розкішний готель "Tivoli Palácio de Seteais". Палац є національною історичною пам'яткою і включений до списку культурного ландшафту Сінтри ЮНЕСКО.
Жосе Аьфреду в «Полях Сетаїша» згадує, що це поле дуже старе і завжди було невід’ємною частиною ділянки за палацом. Деякі люди вважають, що його назва походить від португальської традиції кричати "аї" на дорозі, де його відлуння повторюється 7 разів. З іншого боку, у дуже старому рукописі анонімного автора, який зберігається в бібліотеці Сінтри, згадується, що походження слова Сетаїш походить від місцевості Centeais, де культивували жито (порт. Centeio). [2]
Палац Сетаїш був побудований між 1783 і 1787 роками для нідерландського консула Даніеля Гільдеместера на землях, наданих маркізом Помбалом.
Хоча Даніель Гільдеместер мав земельну ділянку у сусідстві із Квінта да Алегрія, проте жодного будинку на ній не було. Тож Гільдеместер орендував у літній період житло у палаці маркіза Помбала. Згодом Гільдеместер почав будувати власний особняк поруч із власністю свого друга британського консула Жерара де Вісме (палац Монсеррат). [2]
Консул вирішив побудувати свій будинок на височині, звідки можна було б милуватися неймовірним пейзажем пагорбів Сінтри. Палац був оточений великим фруктовим садом.
У 1797 році, через кілька років після смерті консула, його вдова продала палац Діогу Жосе Віту де Менезешу Норонья Кутію, 5-й маркіз Маріалви.
Палац розбудовувався між 1801 і 1802 роками, ймовірно, архітектором-неокласиком Жосе да Коста і Сілва, автором театру Сау Карлуш у Лісабоні. Палац був перетворений на симетричну П-подібну будівлю, а будинок консула став одним із його крил. Карниз будівель головного фасаду був прикрашений типовими неокласичними мотивами: вази, погруддя та рельєфи гірлянд. Сади палацу були переплановані відповідно до романтичних тенденцій.
Старі та нові крила палацу були з’єднані між собою в 1802 році. неокласичною аркою, побудованою на честь короля Жуау VI та королеви Карлоти Жоакіни, які в тому році відвідали палац. Монументальна арка, прикрашена бронзовими статуями королівської пари та пам’ятним латинським написом, приписується арруці архітектора Францишку Леал Гарсії.
Стіни кількох внутрішніх кімнат палацу були прикрашені фресками французького живописця Жана Піллемента та його учнями: зображені екзотична рослинність та міфологічні персонажі, характерні для неокласичного періоду.
Після зміни кількох власників палац був придбаний португальським урядом у 1946 році. З 1954 року використовується як розкішний готель, але його первісні характеристики збереглися.
- ↑ а б http://www.wikilovesmonuments.org.pt/
- ↑ а б Serra de Sintra | Palácio de Seteais. www.serradesintra.net (брит.). Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 24 серпня 2017.