Палац князя Олексія
| Палац князя Олексія | |
|---|---|
| |
| 44°35′34″ пн. ш. 33°48′03″ сх. д. / 44.592777777778° пн. ш. 33.800833333333° сх. д. | |
| Країна |  Україна і  Росія |
| Розташування | Крим |
| Тип | палац і пам'ятка археології[d] |
  Палац князя Олексія Палац князя Олексія (Україна)  Палац князя Олексія Палац князя Олексія (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Палац князя Олексія (також Палац правителів князівства Феодоро) — усталена в історичній науці назва руїн будівлі на Мангупі, яку прийнято вважати резиденцією правителів Феодоро. Розташовувався в центральній частині плато, за 120 метрів на південний схід від Великої базиліки[1]. В ансамблі комплексу фортеці та печерного міста «Мангуп-Кале» Палац правителів князівства Феодоро оголошений пам'яткою культурної спадщини України національного значення[2]. Археологічні розкопки, які планомірно ведуть на пам'ятнику з 2006 року, ще далекі від завершення[3].
Палац, в архітектурно-планувальному виконанні, як укріплена резиденція світського феодала, був складним багатофункціональним комплексом[4]. Дослідники в різний час по-різному реконструювали його зовнішній вигляд. А. Якобсон вважав палац у формі асиметричної в плані будівлі — складний ансамбль з приблизно десятка пов'язаних один з одним приміщень, розташованих за північ-південь[5], Є. Суров, за результатами розкопок 1968 року вважав будову суворо симетричною, як двоповерхову прямокутну будівлю зі зверненим на південь головним фасадом[6]. А. Герцен, за результатами багаторічних робіт Мангупської експедиції, пропонує своє бачення палацу, підтримуване багатьма істориками. Сучасна реконструкція спирається на ідеї Якобсон і більш ранні, Лепера, розвиваючи їх у світлі останніх досліджень і передбачає складний комплекс будівель, іноді різночасних, різної поверховості (від одного до трьох у кутових вежах), з внутрішнім парадним двором та колонами двоповерхової галереї перед[3][7].
Сліди житлової та господарської забудови на місці палацу датуються з ранньовізантійського часу (VI—VII століття) і місце було заселене у всі періоди життя городища[8]. За висновками Олександра Герцена палац побудований на місці і, частково, з матеріалу руїн резиденції візантійського намісника часів Юстиніана I VI—VII століття. Від стародавньої будівлі використано кам'яні блоки та численні архітектурні деталі (зокрема, декоративні деталі з проконесського мармуру з острова Мармара, що постачався до Криму за часів ранньої Візантійської імперії). Від візантійських будівель збереглися нижні частини кладок, які на час будівництва палацу вже були приховані землею[9].
У XIV столітті на місці палацу, поза стінами цитаделі, розташовувалася група садиб, одна з яких, виділяючись розмірами, могла бути резиденцією першої особи міста. Усі садиби загинули у пожежі кінця того ж століття[5]. У «поемі ієромонаха Матвія», котрий відвідав Мангуп у 1390-х роках, на думку А. Герцена, палац не згадується — можливо, перший палац нічим, від інших будівель, не виділявся і мандрівник не звернув на нього увагу[10]. У науково-популярній книзі «Княжество Феодоро та його князі» стверджується, що Матвій миттю згадує побачені ним «чудові кам'яні палати», з «портиками та колонами»[11].
Час будівництва храму, на думку істориків, відомий з грецького напису на притолоці дверей, що говорить
|
ср.-грец. [Ἐκτίσθη ὁ πύργος? οὗ]τος μετὰ τοῦ παλατ-[ίου καὶ σὺν τῷ εὐλ]ογημένῳ κάστρ-[ῳ, ὃ νῦν ὁρᾶται, ὑπὸ] ἡμερῶν κυροῦ Ἀλ[εξίου αὐθέντου πόλεω]ς Θεοδώρους καὶ πα[ραθαλασσίας, μηνὶ Ὀκτ]οβρίῳ, ἔτους ͵ςϠλδ[12] | 
|
У перекладі В. Латишева текст виглядає так:
Побудовано цей храм з благословенною фортецею, яка нині видно, за днів пана Олексія, господаря міста Феодоро та помор'я і ктитора [храму] святих славних, боговенчанних, великих царів, рівноапостольних Костянтина та Олени, [··] жовтня, в шостий індикт, 6936 року[13].
Деякі будівлі вчені належать до часу князя Ісаака (1465—1474). Після падіння Мангупа в 1475 палац був повністю зруйнований, «щоб нічого не нагадувало про мангупських князів»[8][14][9].
Пам'ятник відомий лише з археологічних досліджень, оскільки, на відміну інших пам'яток городища, не згадується мандрівниками і істориками. Палац «знайшов» у 1912 році Р. Лепер, який почав розкопки земляного пагорба в центральній частині Мангупського плато. Протягом двох наступних сезонів вчений відкрив контури великих архітектурних об'єктів — центральну частину палацового комплексу[15][8]. А. Якобсон, за дослідженнями 1938 року, виділяв три етапи життя палацу: перший історик датував у широких межах XIV століттям, який закінчився наприкінці того ж століття пожежею та руйнуванням. Другий — реконструкція (або нове будівництво в правління князя Олексія до 1470-х років і третій закінчувався падінням Мангупа в 1475 році[6]. У 1968 році розкопки пам'ятника проводив Є. Суров[5], з 2006 постійні дослідження веде Мангупська археологічна експедиція.
- ↑ А.Г. Герцен. Крепостной ансамбль Мангупа. Глава II. Главная линия обороны Мангупской крепости // Материалы по археологии, истории, этнографии Таврики : журнал. — Симферополь, 1990. — Вип. 1 (15 листопада). — С. 89—166. — ISSN 2413-189X. — ISBN 5-7780-0291-2.
- ↑
Памятник культурного наследия Украины национального значения. Охр. № 292 [Архівовано 2021-04-10 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Герцен А. Г., Науменко В. Е., Душенко А. А., Корзюк Д. В., Лавров В. В., Смекалова Т. Н., Шведчикова Т. Ю., Чудин А. В. Новые материалы к изучению исторической топографии мангупского городища и его округи (по результатам междисциплинарных исследований 2015 г.) // Учёные записки Крымского федерального университета им. В. И. Вернадского (Серия: Исторические науки) : журнал. — 2015. — Т. 1 (67), вип. 2 (15 листопада). — С. 3—28.. — ISSN 2413-1741. Архівовано з джерела 4 лютого 2022. Процитовано 2022-08-07.
- ↑ Мыц В.Л. Ч. 2.3.2. Город Феодоро в 20-е гг. XV в.: оборонительное, культовое и гражданское строительство // Каффа и Феодоро в XV в. Контакты и конфликты. — Симферополь : Универсум, 2009. — С. 130—134. — 500 прим. — ISBN 978-966-8048-40-1.
- ↑ а б в А. Л. Якобсон. Дворец // Материалы и исследования по археологии СССР / Е.Ч. Скржинская. — Москва : Издательство АН СССР, 1953. — Т. 34. — С. 390—418.
- ↑ а б Суров Е. Г. Раскопки дворца на плато Мангупа в Крыму // Краткие сообщения Института археологии. — 1972. — Вип. 129 (15 листопада). — С. 96—99.
- ↑ Герцен А.Г., Науменко В.Е., Душенко А.А., Иожица Д.В. Княжеский дворец Мангупского городища. Проблемы архитектурно-археологической реконструкции памятника // Актуальные вопросы охраны и использования культурного наследия Крыма: материалы VI Всероссийской научно-практической конференции / Науменко В. Е. — Симферополь : Ариал, 2019. — С. 60—70. — ISBN 978-5-907162-69-3.
- ↑ а б в В. Е. Науменко, А. А. Душенко. Княжеский дворец Мангупского городища: помещение н южного участка комплекса (по материалам коллекции Р. Х. Лепера Государственного Эрмитажа и современных археологических исследований) // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии : журнал. — 2017. — Вип. XXII (15 листопада). — С. 187—238. — ISSN 2413-189X. Архівовано з джерела 5 лютого 2022. Процитовано 2022-08-07.
- ↑ а б Установлен возраст камня для строительства княжеского дворца XV века в горах Крыма. Наука - ТАСС. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 2022-2-9.
- ↑ А.Г. Герцен. Рассказ о городе Феодоро. Топографические и археологические реалии в поэме иеромонаха Матфея // Античная древность и средние века. — 2001. — Вип. 32 (15 листопада). — С. 257—282. — ISSN 2687-0398.
- ↑ Фадеева, Татьяна Михайловна, Шапошников, Александр Константинович. Княжество Феодоро и его князья. Крымско-готский сборник. — Симферополь : Бизнес-Информ, 2005. — С. 226. — ISBN 978-966-648-061-1.
- ↑ Виноградов, 2015, Том V. Византийские надписи, V 179.
- ↑ Латышев В. В. Мангуп // Сборник греческих надписей христианских времен из Южной России. — Санкт-Петербург : Типография Императорской Академии наук, 1896. — С. 51—53.
- ↑ Возрождение миров. Цитадель Феодоро на YouTube
- ↑ Лепер Р. Х. Археологические исследования в Мангупе в 1912 году (предварительное сообщение) // Известия Императорской Археологической комиссии. : журнал. — 1913. — Т. 47 (15 листопада). — С. 73—79.
