Палигорськіт
| Палигорськіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Plg[2] |
| Хімічна формула | (Mg,Al)₅(Si,Al)₈O₂₀(OH)₂·8H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 9.EE.20[3] |
| Dana 8 | 74.3.1a.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[4] |
| Просторова група | просторова група C2/m[d][4] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Palygorskayad |
 Палигорськіт у Вікісховищі | |
Палигорськіт — глинистий мінерал, водний силікат магнію ланцюжково-шаруватої будови.
- 1. За Є. Лазаренком: Mg2,5Al2 [Si8О20](OH)2•8H2О.[5]
- 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): (Mg, Al)2[Si4O10](OH)•4H2O.
Пов'язаний безперервним ізоморфним рядом з сепіолітом. Al може ізоморфно замінятися на Fe3+, Mg — на Fe2+. Домішки СаО, Na2О і К2О.
Сингонія ромбічна, рідше моноклінна і триклінна. Спайність відсутня. Кристалічна структура перехідна від стрічкової до шаруватої. Утворює сплутано-волокнисті, землисті, губчасто-волокнисті, листуваті агрегати. Густина 2,1-2,4. Твердість 2-3. Колір білий з жовтуватим, буруватим або сірим відтінком. Блиск тьмяний, шовковистий до воскового. Просвічується до непрозорого. Крихкий. Має відбілювальну здатність, яка обумовлена адсорбційними і ката-літичними властивостями. Утворюється в корах вивітрювання за рахунок магнезійних силікатів (наприклад, серпентину); поширений у доломіті, вапняках, мергелях, глинах і в ґрунтах пустель.
Поширення: Ловінобаня (Словаччина), р. Джіла, шт. Нью-Мексико, Аттапульгес і Куїнсі, шт. Джорджія, США; Поволжя, Урал (РФ). В Україні знайдений біля Коростеня, Сімферополя, Черкас.
Назва — за станцією Палигорськ (рос. Палыгорская дистанция Пермской железной дороги), Т.Савченков, 1862.
Синоніми: атапульгіт, дерево гірське, шкіра гірська, пробка гірська, шерсть гірська, ласаліт.
Розрізняють:
- палигорськіт залізистий (різновид палигорськіту, який містить до 1 % FeO);
- палигорськіт залізний (різновид палигорськіту, який містить до 1 % Fe2O3);
- α–палигорськіт і β–палигорськіт (зайві назви палигорськіту).
Відомі родовища палигорськіту в Україні (Черкаське), США, Франції, Іспанії, в РФ (Урал), деяких країнах Африки.
Палигорськіт використовується спільно з монтморилонітовими глинами в приготуванні бурових розчинів, як теплоізоляційний і звукоізоляційний матеріал, як сорбент і каталізатор у нафтохімічній, металургійній, атомній промисловості, а також при виробництві отрутохімікатів, добрив, наповнювачів у пігментах, фарбах, лаках і ін.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Лазаренко, Є.К. (1975). Мінералогічний словник (Українсько-російсько-англійський) . Київ: "Наукова думка".
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Палигорськіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Палигорськіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
