Палієнко Микола Васильович

Микола Васильович Палієнко
Микола Васильович Палієнко;
Поручик; Сотник; Майор
	Микола Палієнко
Загальна інформація
Народження	30 вересня 1896; с. Бесідка, Київська губернія (тепер Київська область)
Смерть	21 липня 1944 (47 років); м. Броди (тепер Львівська область)
Громадянство	УНР
Alma Mater	Колегія Павла Ґалаґана і Українська господарська академія (1927)
Військова служба
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР; 14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-радянська війна; Друга світова війна
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри	Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палієнко.

Микола Васильович Палієнко (30 вересня 1896, с. Бесідка, Київська губернія — 21 липня 1944, біля м. Броди) — сотник Армії УНР, майор польської армії та дивізії «Галичина».

Життєпис

Юність

Палієнко Микола народився 30 вересня^[1] 1896 року в селі Бесідка.

Після закінчення колегії ім. П. Галагана у Києві 1914, поступив до університету ім. Св. Володимира в Києві на фізико-математичний факультет.

1 листопада 1915 р. поступив юнкером у Миколаївську артилерійську школу, по закінченню якої 1 квітня 1916 р. в ранзі хорунжого, виїхав на фронт.

Останнє звання у російській армії — поручик.

У лавах УНР

З розпадом Російської імперії, повернувся додому.

10 грудня 1918 р. він зголосився до служби у Дніпровській гарматній Бригаді військ Директорії, у складі якої брав участь у боях проти польської армії на Галицькому фронті, а згодом (після того, як у травні 1919 р. бригаду було передано з УГА до Дієвої армії УНР) — проти більшовиків.

29 грудня 1919 р. підвищений до сотника.

Брав участь у всіх боях за винятком перших місяців 1920 року, коли відхворів плямистим тифом (захворів у грудні 1919 р.).

У 1920—1921 рр. служив у 1-й Запорізькій гарматній бригаді Армії УНР.

Після звільнення з інтернування у Каліші 1922 року, виїздить до Чехословаччини до Подєбрад, де 1927 р. закінчив хіміко-технологічний відділ Українську Господарську Академію, як інженер-технолог.

У польському війську

В 1928 р. вступає як контрактовий старшина на службу до польської армії.

Від 1932 до 1934 закінчує Вищу Воєнну Школу у Варшаві

1938 року його підвищено до майора.

Від 1 вересн 1939 року на чолі 3-го дивізіону 26-го полку легкої артилерії відбивав атаки Вермахту, був поранений і потрапив у полон. З табору його витягли емісари ОУН.

У 1940—1943 р. працює інженером на цукроварні в Переворську, а згодом директором у Городенці.

У лавах дивізії «СС Галичина»

В червні 1943 р. він зголосився до стрілецької дивізії «Галичина» й після артилерійського перевишколу в Бенешові залишився інструктором на підстаршинському курсі у Пожічі. Німецьке командування, враховуючи його воєнний досвід, признало йому ранґу майора (Waffen SS Sturmbannführer). У Дивізії майор Микола Палієнко був начальником підстаршинської школи, згодом командував дивізіоном важкої артилерії. В лютому 1943 року командував артилерійською батерією у складі дивізійної бойової групи Баєрсдорфа: група складалася з піхотного куреня і артилерійської батерії; сам командир групи майор Баєрсдорф командував піхотною частиною.

На початку 1944 року як командир батерії бере участь у бойовій групі дивізії проти червоних партизан на Любашивщині. Від березня проходить тримісячний курс командирів дивізіонів артилерії в Амстердамі і згодом як командир 4-го (важкого) дивізіону бере участь Битві під Бродами. В Княжому, керуючи вогнем для забезпечення прориву, загинув.

Нагороди

Хрест Симона Петлюри (УНР)
Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (Третій Рейх) — за бої у складі БГ «Байєрсдорф»

Примітки

↑ Палієнко Микола Васильович. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 29 червня 2013.

Література

Вольф-Дітріх Гайке. Дивизія SS "Галичина" (аудіокнига) Kiev Printers Limited, by Brotherhood of Former Soldiers of 1st Ukrainian Division UNA, 1970, Toronto, Canada (галіс.)
Енциклопедія українознавства. — Львів, 1996. — Т. 5. — С. 1926.
За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Торонто, 1964. — Збірник 11. — С. 112 В.
Іванис В. Стежками життя (спогади). — Кн. V. — Новий Ульм, 1962. — С. 20, 203, 250.
ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1689. Арк. 1 — 13.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Посилання

[1] Палієнко Микола Васильович. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 29 червня 2013.

[1]