Папуга-червоногуз зеленощокий
| Папуга-червоногуз зеленощокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.JPG) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pionus maximiliani (Kuhl, 1820) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psittacus maximiliani | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папу́га-червоногу́з зеленощокий[2] (Pionus maximiliani) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae). Мешкає в Південній Америці.
Довжина птаха становить 29 см, вага 233-293 г. Забарвлення переважно тьмяно-зелене. Голова зелена, пера на ній мають світло-сірі краї, що формують лускоподібний візерунок. Лоб і обличчя чорнуваті, на горлі широкий тьмяно-синій "комір". Нижня сторона крил тьмяно--синьо-зелена, крайні махові пера мають синьо-зелені краї на зовнішніх опахалах. Нижні покривні пера хвоста червоні, крайні стернові пера мають сині зовншіні опахала. Райдужки карі, навколо очей білі кільця, дзьоб роговий, біля основи темно-сірий, лапи сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів голова блідіша, лоб має жовтувато-оранжевий або червонуватий відтінок, "комір" на горлі не виражений, нижні покривні пера хвоста червоні, біля основи світло-зелені.
Виділяють чотири підвиди:[3]
- P. m. maximiliani (Kuhl, 1820) — північний схід Бразилії (від Сеари до Еспіріту-Санту і південного Гояса);
- P. m. siy Souancé, 1856 — від південно-східної Болівії до Парагвая, заходу центральної Бразилії (Мату-Гросу) і півночі Аргентини;
- P. m. lacerus Heine, 1884 — північний захід Аргентини (Тукуман, Катамарка і південь Сальти);
- P. m. melanoblepharus Miranda-Ribeiro, 1920 — від східного Парагвая до південно-східної Бразилії і північно-східної Аргентини (Місьйонс).
Зеленощокі папуги-червоногузи мешкають в Бразилії, Болівії, Парагваї і Аргентині, інтродукована популяція прижилася в парках Малаги в Іспанії[4]. Вони живуть у вологих і сухих тропічних лісах, в рідколіссях, пальмових гаях і порослих чагарниками саванах. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться плодами, ягодами і насінням, а також квітками. Гніздяться в дуплах дерев, починаючи з вересня-жовтня. В кладці 2-4 яйця, інкубаційний період триває 26 днів.
- ↑ BirdLife International (2016). Pionus maximiliani: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 16 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 січня 2023.
- ↑ Lillo, Ignacio (15 грудня 2017). Malaga park's parrot invasion continues as new species is discovered. Sur in English. Процитовано 19 березня 2021.
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
- Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide; ISBN 0-691-09251-6
- Scaly-headed parrot photo gallery VIREO
- Hernández-Brito, Dailos; Tella, José L; Carrete, Martina; Blanco, Guillermo (4 лютого 2021). Successful hybridization between non-congeneric parrots in a small introduced population. IBIS International Journal of Avian Science. 163 (3): 1093—1098. doi:10.1111/ibi.12936. S2CID 233929115. Процитовано 19 липня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |