Парк-музей кам'яних баб (Луганськ)
Парк-музей антропоморфних стел і половецьких кам'яних статуй | |
---|---|
48°33′48.33″ пн. ш. 39°19′4.37″ сх. д. / 48.56343° пн. ш. 39.31788° сх. д. | |
Тип | музей |
Країна | Україна |
Розташування | Україна: Луганськ |
Адреса | вул. Оборонна, 2 |
Засновано | 1972 (перша статуя привезена 1969 року) |
Фонд | 68 скульптур і стел |
Парк-музей кам'яних баб у Вікісховищі |
Парк-музе́й антропомо́рфних стел і полове́цьких кам'яни́х ста́туй — музей просто неба, один з найбільших на пострадянському просторі язичницьких парків-музеїв. Розташований на території Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Складається з колекцій антропоморфних стел катакомбної культури XXV—XX століття до н. е. (6 екз.) і пам'яток сакрального мистецтва половців XI-ХІІІ століття (62 екз.).
Протягом століть кількість половецьких балбалів постійно зменшувалась. Першу хвилю знищень принесли татаро-монголи. Мусульмани або трощили скульптуру на друзки, або, якщо камінь був міцний, відбивали голову і боввана закопували у землю. Руйнуючи половецький культ, загарбники повністю підкорювали завойований ним народ.
Період XVIII–XX століття приніс другу хвилю масового знищення половецьких ідолів. Іноді їх звозили у панські маєтки. Решта використовувалась для господарчих і будівельних потреб.
Однак поступово ентузіасти, краєзнавці і науковці встають на захист історичних пам'яток. З'являються перші колекції половецьких статуй у заповіднику Асканія-Нова, Катеринославі та інших місцях.
Перший перепис половецьких баб був проведений згідно з циркуляром МВС Російської імперії 23 грудня 1843 року. До переліку було внесено 645 бовванів переважно з півдня України.[1]
У 1903-1905 роках Московським археологічним товариством був проведений другий опис баб. За відомостями П. Уварової, було виявлено 1113 статуй.[2]
За даними С. Плетньової, в Катеринославській губернії було зафіксовано 428 бовванів, у Таврійській — понад 200.[3] Дмитро Багалій стверджував, що у Харківській губернії на облік було поставлено 140 статуй.[4]
1972 року їх кількість зменшилась до 644 екземплярів. Однак у наступні роки археологи почали фіксувати нові знахідки.
У Луганській області зберігалось 114 бовванів, з них у:
- Луганську — 74, у тому числі 68 — у парку-музеї, 2 — в археологічному музеї педагогічного університету, 4 — в обласному краєзнавчому музеї;
- Свердловському міському музеї — 17;
- сільському музеї Смолянинового — 4;
- Первомайському міському музеї — 3;
- Антрацитівському музеї — 2;
- Лисичанському музеї — 2.
Решта скульптур зникла, зокрема зі Старобільська, Антрацита і Ровеньків.
Місце виявлення кам'яних статуй, які зберігаються у парку | Райони скупчення половецьких скульптур |
---|---|
Антропоморфні стели катакомбної культури:
|
Одним із засновників парку-музею є Костянтин Красильников, завідувач Луганським відділенням Східноукраїнського філіалу Інституту археології НАН України.
Одну з перших статуй привезли у 1969 році із села Кам'янка Лутугинського району.
Спочатку парк задумали розпланувати у подвір'ї педагогічного інституту навколо штучного кургану, засіяного ковилою. Тепер на цьому місці зведений третій корпус. Для колекції було виділено місце біля спортзалу.
За кількістю бовванів луганська колекція поступається лише дніпропетровській.
У парку-музеї представлені найхарактерніші типи кам'яних статуй, які дають змогу прослідкувати художній розвиток тюркського каменерізного мистецтва:[5]
- Антропоморфні фігури із спеціально підібраних подовжених каменів.
- Зображення чоловіків з вусами і невеликою бородою.
- Зображення чоловіків переважно без шапок, іноді з однією або декількома косами до поясу. На деяких фігурах одне або обидва вуха прикрашено сережками, зрідка на шиї гривна або намисто.
- Зображення чоловіків одягненими в каптан з трикутними одворотами і вузькими рукавами. У талії — пояс з набором прикрас, пряжок і бляшок. Рідше просторий одяг з широкими рукавами без поясу і зброї.
- Фігури жінки із підкресленими дітородними органами.
- Кам'яні баби із посудинами, які тримають у правій руці або в обох руках. Форми посудин різноманітні: кубки, чаші, циліндричні судини.
У лютому 2010 року місцевий телеканал ЛОТ започаткував проект «Дива Луганщини», фіналістами якого стали 12 об'єктів області.[6] З великим відривом голосів переміг Парк-музей кам'яних статуй.[7]
-
Половецький балбал ХІ ст. із с. Зимовники Свердловського району
-
Кипчацький бовван
-
Половецька баба із Новотошковки Слов’яносербського району
-
Половець із косою (із с. Іванівка Антрацитівського району)
- ↑ Пискарев А. И. О местонахождении каменных баб в России. — М. 1851. — С. 205-220.
- ↑ Уварова П. С. К вопросу о каменных бабах. Тр. ХІІІ. АС. – М, 1908. – Т. ІІ. – С. 92-96
- ↑ Плетнева С. А. Кочевники южнорусских степей в эпоху средневековья IV—XIII века. — Воронеж, 2003.
- ↑ Багалей Д. И. объяснительный текст к археологической карте Харьковской губернии. Тр. ІІ АС в Харькове. —— М., 1905. – Т. 1. – С. 1-92.
- ↑ а б Красильников К. И. Древнее камнерезное искусство Луганщины. — Луганск: Шлях, 1999.
- ↑ Парк-музей кам'яних статуй. [Архівовано 2013-10-16 у Wayback Machine.] Відео. ЛОТ
- ↑ Переможцем проекту «Дива Луганщини» стали кам'яні баби. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 23 жовтня 2011.
- Красильников К. И. Древнее камнерезное искусство Луганщины. — Луганск: Шлях, 1999.
- Плетнева С. А. Кочевники южнорусских степей в эпоху средневековья IV—XIII века. — Воронеж, 2003.
- Форостюк О. Д. Луганщина релігійна. — Луганськ: Світлиця, 2004.
- Панорама парка-музею половецьких баб. Віртуальний тур