Парламентські вибори в Грузії 2024

Парламентські вибори в Грузії 2024

26 жовтня 2024 року
Всі 150 місць у парламенті Необхідно 76 місць для більшості
Голова Іраклі Кобахідзе Тіна Бокучава Мамука Хазарадзе Партія Грузинська мрія ЄНР Лело Коаліція – Єдність Сильна Грузія Leader since 8 лютого 2024 8 липня 2024 17 липня 2024 Останні вибори 90 місць 39 місць 6 місць   Голова Ніколоз Гварамія Ніка Мелія Зураб Джапарідзе Елене Хоштарія Георгій Гахарія Партія Ахалі Для Грузії Коаліція Коаліція за зміни – Leader since 9 липня 2024 29 травня 2021 Останні вибори 5 місць Не брали участь
Чинний Прем'єр-міністр Іраклі Кобахідзе Грузинська мрія

Парламентські вибори у Грузії будуть проведені 26 жовтня 2024 року. Вибори будуть проводитись за законодавством, що було прийнято 2017 року шляхом поправок до конституції. Таким чином, вибори будуть проводитись за виключно пропорційною системою з прохідним порогом у 5 %.

Хоч «Грузинська мрія», що при владі з 2012 року, досі є найпопулярнішою партією, у виборах 2020 року вони показали гірші результати. При тому, донедавна в опозиції не виходило об'єднати зусилля проти Грузинської мрії, що заважало їм позбавити Грузинську мрію парламентської більшості. Найбільша опозиційна партія, Єдиний національний рух, розкололась через діяльність Давида Кезерашвілі, що потрапив у скандал через потенційні зв'язки з мережею телефонних шахраїв у Європі. Хоч в опозиції не вийшло зібрати єдиний опозиційний блок, ряд опозиційних партій, в тому числі Єдиний національний рух, утворили кілька неформальних коаліцій для спільного висування на вибори: Єдність – Національний рух, Сильна Грузія, та Коаліція за зміни. Окремі партії не стали долучатись до коаліцій та висунулись самі по собі, як-от Для Грузії, Гірчі та Робоча партія Грузії. Більшість опозиційних партій підписали Грузинську хартію, за якою погодились, поміж іншого, не утворювати коаліційний уряд з Грузинською мрією в разі проходження до парламенту.

Засновник Грузинської мрії, впливовий олігарх та колишній прем'єр-міністр Бідзіна Іванішвілі, котрого часто звуть сірим кардиналом грузинської політики, за кілька місяців до початку опитувань повернувся до політичної діяльності, яку він офіційно покинув у 2021. Хоч грузинські виборці підтримують шлях Грузії до ЄС та НАТО, але вони бояться потенційних конфліктів із Росією. Грузинська мрія позиціює себе як єдина партія, що здатна шляхом «прагматичної політики» запобігти війні в контексті вторгнення Росії в Україну, та звинувачує «Партію глобальної війни» у намаганнях втягнути Грузію у конфлікт. Також ця партія просуває консервативну ідеологію, та незадовго до виборів ухвалила «Закон про пропаганду ЛГБТ». Також Грузинська мрія оголошувала наміри заборонити більшість опозиційних партій, звинувачує їх у співробітництві з Єдиним національним рухом. Грузинська мрія звинувачує цю партію у «втягуванні країни у війну з Росією у 2008 році» та «запровадженні системи насильства та тортур». Разом з тим, Іванішвілі також робив кроки назустріч Кремлю, та закликав до вибачень зі сторони Грузії за війну 2008 року. Також Грузинська мрія посилила зв'язки з Китаєм, та обіцяє вступити до Європейського союзу, але «за грузинськими правилами».

Противники Грузинської мрії переважно критикують зсув партії у проросійський бік. Вони засуджують риторику Грузинської мрії стосовно євроінтеграції та вважають це дводумством. Опозиційні партії мають наміри посилити зв'язки з Європейським союзом, та йти шляхом інтеграції до ЄС і НАТО, та підписали відповідну декларацію. Зокрема опозиція обіцяє виконати усі вимоги ЄС та розпочати перемовини про членство у Європейському союзі. Опозиційні партії засудили політику Грузинської мрії як таку, що «підштовхує Грузію до міжнародної ізоляції, до підніжжя держави-окупанта, Росії», та таку, що віддаляється від «західних союзників Грузії та України, що захищає свободу цивілізованого світу». Крім проєвропейської опозиції, проти Грузинської мрії виступає коаліція Альянсу патріотів Грузії та Консервативного руху, що тривалий час, до нещодавньої зміни курсу Грузинської мрії, тримались засад консерватизму та антизахідництва. Всі сторони вважають, що прийдешні вибори будуть «вирішальним референдумом».

Незадовго до виборів проходили тривалі протести проти непопулярного законопроєкту, за яким організації, що отримують іноземне фінансування, мають реєструватись як «іноземні агенти». Цей законопроєкт спонукав звинувачення в авторитаризмі. Через цей закон погіршились відносини із Заходом: Сполучені Штати ввели санкції проти окремих грузинських чиновників за порушення прав людини, та розпочали обговорення стосовно зменшення фінансової допомоги Грузії. У грудні 2023 року Грузія отримала статус кандидата в члени ЄС, проте згодом ЄС заморозив заявку та попередив, що якщо наступні вибори будуть проведені з порушеннями, то безвізовий режим може бути скасовано. Конгрес США пропонував окремі заходи для «запобігання занепаду демократії», та пропонував вводити санкції проти осіб, що «руйнують демократію», та при тому «спонукати до посилення демократичних інститутів Грузії». З іншого боку, деякі аналітики вважають, що США та ЄС втручаються у внутрішні справи Грузії та «підривають її суверенітет» аби захистити свою широку «мережу впливу» з фінансованих Заходом неурядових громадських організацій.