Парфінський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парфінський район
Герб
Адм. центр Парфіно
Країна  Росія
Регіон Новгородська область
Населення
 - повне 17 497 осіб (1989),
16 485 осіб (2002)[1],
16 070 осіб (2005),
15 805 осіб (2006),
15 715 осіб (2007),
15 408 осіб (2009)[2],
14 395 осіб (2010)[3],
14 141 осіб (2012)[4],
14 018 осіб (2013)[5],
13 811 осіб (2014)[6],
13 548 осіб (2015)[7],
13 319 осіб (2016)[8],
13 019 осіб (2017)[9],
12 800 осіб (2018)[10],
12 480 осіб (2019)[11],
12 220 осіб (2020)[12],
11 935 осіб (2021)[13]
Площа
 - повна 1591,12 км²[14]
Дата заснування 1968
Вебсайт парфинский-район.рф

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Парфінський район

Парфінський район (рос. Парфинский район) — муніципальне утворення у складі Новгородської області Росії. Адміністративний центр знаходиться в робітничому селищі Парфіно.

Географія

[ред. | ред. код]

Район розташований в центральній частині Новгородської області. Площа території — 1591,12 км. Межує з районами Новгородської області: на заході з Старорусським, на півночі з Крестецьким, на сході з Дем'янським. На північному заході територія району виходить до озера Ільмень. Найбільші річки — Пола, Редья та Ловать. На території району знаходиться близько сотні озер, майже половина з них в районі дельти річки Ловать.

Охорона природи

[ред. | ред. код]

На на межі Новгородського, Крестецького і Парфінського районів створено державний природний заказник «Східноільменський» комплексного, зоологічного профілю, загальною площею 9,5 тис. га. Під охороною перебуває первинні й видозмінені широколистяні ліси, високобонітетні осинники, нижня частина берегової тераси озера Ільмень[15].

У 2000-х роках на території колишнього мисливського заказника, з метою збереження і відтворення чисельності окремих видів диких тварин та середовища їх проживання, на площі 11,0 тис. га було створено Парфінський державний біологічний природний заказник під контролем Комітету мисливського і рибного господарства Новгородської області. 2008 року Новгородською обласною думою з нього було знято охоронний статус[16][17].

На території Парфінського району жодної діючої пам'ятки природи.

Див. також: Природоохоронні території Новгородської області

Муніципально-територіальний устрій

[ред. | ред. код]

У складі муніципального району 1 міське і 2 сільських поселення, які об'єднують 115 населених пунктів, що перебувають на обліку (разом із залишеними).

Муніципальне утворення Адмінцентр Кількість
населених
пунктів		 Населення[18]
(осіб, 2017 рік)		 Площа
(км²)		 Карта
Парфінське міське поселення робітниче селище Парфіно 2 6450▼ 7,28
Полавське сільське поселення селище Пола 49 2966▼ 710,4
Федорковське сільське поселення село Федорково 64 3166▼ 873,44

Законом Новгородської області № 723-ОЗ від 30 березня 2010 року, який набрав чинності 12 квітня 2010 року, були об'єднані Лажинське, Сергієвське, Федорковське і Юр'євське сільські поселення в єдине Федорковське сільське поселення з адміністративним центром у селі Федорково; Кузьминське, Новодеревенське і Полавське сільські поселення в єдине Полавське сільське поселення з адміністративним центром у селищі Пола[19].

Економіка

[ред. | ред. код]

Гірництво

[ред. | ред. код]

На території району ведеться відкрита розробка корисних копалин ТОВ «ИНВЕСТСТРОЙ»[20]. Розробка ведеться відкритим способом на таких родовищах, ділянках і в кар'єрах:

  • Пісок будівельний: річище річки Пола (0,14,5 км), річище річки Ловать (17-42 км)[20].

Промисловість

[ред. | ред. код]

Головні системоутворюючі підприємства Парфінського району[21]:

  • Парфінський фанерний комбінат — виготовлення фанери, дерев'яних панелей, ДСП і ДВП;
  • ТОВ «ПФК-Сервис» — виготовлення фанери, дерев'яних панелей, ДСП і ДВП;
  • ТОВ «Северный лес» — підприємство обробної промисловості;
  • ТОВ «Русинов» — підприємство обробної промисловості у селі Юр'єво;
  • ТОВ «Модуль» — будівництво, монтаж і ремонт трубопроводів, металоконструкцій та обладнання для автозаправок.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более (рос.). Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
  2. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 2 січня 2014.
  3. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. 12. Численность населения муниципальных районов, поселений, городских и сельских населённых пунктов Новгородской области (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 30 березня 2014. Процитовано 2 лютого 2014.
  4. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 31 травня 2014.
  5. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов) (рос.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  6. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года (рос.). Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  7. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  8. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года (рос.). 5 жовтня 2018. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
  9. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года (рос.). 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  10. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  11. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 31 липня 2019.
  12. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
  13. ↑ Таблица 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, муниципальных округов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов с населением 3000 человек и более (XLSX) (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  14. ↑ http://www.gks.ru/dbscripts/munst/munst49/DBInet.cgi?pl=8006001
  15. ↑ Перечень ООПТ Новгородской области : [рос.] : [арх. 22.04.2021] // Министерство природных ресурсов, лесного хозяйства и экологии Новгородской области : вебсайт. — 2021. — 9 июня. — Дата звернення: 12 липня 2021 року.
  16. ↑ Своим решением Новгородская областная Дума лишила защиты особо охраняемые природные территории Новгородской области : [рос.] : [арх. 01.08.2010] // газеты Волховъ : вебсайт. — 2009. — 24 апреля. — Дата звернення: 1 серпня 2010 року.
  17. ↑ Уничтожение заказников Новгородской области : [рос.] : [арх. 29.10.2020] // Электронный бюллетень Центра охраны дикой природы. ЦОДП — «Право — Природе» : вебсайт. — 2009. — 30 марта. — Дата звернення: 15 липня 2021 року.
  18. ↑ Характеристика субъектов Российской Федерации по типам муниципальных образований и видам муниципальных учреждений на 1 января 2010 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  19. ↑ Закон Новгородской области «О преобразовании некоторых муниципальных образований, входящих в состав территории Парфинского муниципального района...» : [рос.] : [арх. 24.10.2020] // Новгородская областная Дума : закон от 30.03.2010 № 723-ОЗ. — 2010. — 30 марта. — Дата звернення: 15 липня 2021 року.
  20. ↑ а б Список недропользователей Новгородской области : [рос.] : [арх. 19.07.2021] // Министерство природных ресурсов, лесного хозяйства и экологии Новгородской области : вебсайт. — 2021. — 9 июня. — Дата звернення: 12 липня 2021 року.
  21. ↑ Перечень системообразующих предприятий Новгородской области, по которым осуществляется особый мониторинг : [рос.] : [арх. 25.01.2021] // Правительство Новгородской области : вебсайт. — 2021. — 25 января. — Дата звернення: 9 серпня 2021 року.

Література

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Атлас Новгородской области / ред. коллегия: Шведчиков Б. Н., Селиверстов Ю. П., Дуров А. Г. и др.; ст. ред. Тимофеева Н.И. — М. : Главное управление геодезии и картографии при Совете Министров СССР, 1982.
  • (рос.) Новгородская область: Атлас / Министерство экономического развития Российской Федерации. Федеральное агентство геодезии и картографии (Роскартография). — Великий Новгород : Новгородское аэрогеодезическое предприятие, 2008. — 144 с. — (Регионы России). — 200 екз.
  • (рос.) Административно–территориальное деление Новгородской губернии и области, 1727–1995 гг. : справочник. — СПб. : Экспресс С–Пб, 2009.
  • (рос.) Архитектурное наследие Великого Новгорода и Новгородской области / под ред. М. И. Мильчика. — СПб. : СПАС: Лики России, 2008.
  • (рос.) Барышева А. А. Местные климаты и ландшафты Новгородской области. — Великий Новгород : Новгородский региональный центр развития образования, 2008.
  • (рос.) Глушкова В. Г. Новгородская земля : природа, люди, история, хозяйство. — М. : Вече, 2016.
  • (рос.) История экономики Великого Новгорода и Новгородской земли : очерки хозяйственного развития. — Великий Новгород : Новгородский филиал Санкт–Петербургского государственного университета экономики и финансов, 2009.
  • (рос.) Серова В. Н., Барышева А. А., Жекулин В. С. География Новгородской области. — Л. : Лениздат, 1988. — 94 с.
  • (рос.) Смирнов В. Г. Великая Отечественная война на Новгородской земле. — М. : Вече, 2020.
  • (рос.) Традиционный фольклор Новгородской области : песни, причитания. — Л. : Наука, 1979.

Посилання

[ред. | ред. код]
Парфінський район
у сестринських Вікіпроєктах
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Населені пункти:
Парфіно
Антипово • Анухіно • Бабки • Баришово • присілок Бєглово • залізнична станція Бєглово • Березицько • Березка • Велика Обша • Великі Бучки • Великі Ловасиці • Великі Роги • Велике Волосько • Велике Ладишкіно • Велике Степаново • Велике Яблоново • Великий Заход • Великий Толокнянець • Бор • Борки • Бичково • Василевщина • Васильково • Вдаль • Вереття • Воронцово • Виползово • Гонці • Городок • Городок • Городок-Дубровський • Городок-Лажинський • Гридіно • Дворець • Дретьонка • Дубки • Дуброви • Єршино • Заклиння • Залєсся • Замошка • Заостров’я • Зубакино • Іванково • Івашово • Ключі • Козино • Конюхово • Кошелево • Кстечки • Кузьминське • Лажини • Лазарицька Лука • Лазариці • Лебедське • Лоринка • Лукино • Любохово • Мала Обша • Мале Ладишкіно • Мале Степаново • Мале Яблоново • Малі Бучки • Малі Ловасиці • Малий Заход • Малий Калинець • Малий Толокнянець • Мануйлово • Маята • Медвєдково • Межники • Навелля • Налючі • Нова Деревня • Ободово • Парфіно • Парфіно • Плешаково • Подборов’я • Подчесся • Пожалеєво • Пола • Почаєво • Преслянка • Пустобородово • Редці • Рєпище • Росино • Ростани • Рудново • Рябутки • Рябчиково • Сачково • Селиваново • Сельцо • Сельцо • Сергеєво • Слобода • Слободка • Середня Обша • Старий Двор • Сучки • Тисва • Тополево • Тулитово • Турно • Федорково • Хмелево • Чапово • Щекотець • Щечково • Юр’єво • Ями • Ярцево
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Парфінський_район&oldid=38941219