Патик Володимир Йосипович
Володимир Йосипович Патик | ||||
---|---|---|---|---|
Володимир Йосипович Патик | ||||
Народження | 9 жовтня 1926 Чорний Острів, Бібрський повіт, Львівське воєводство, Польща | |||
Смерть | 28 серпня 2016 (89 років) | |||
Львів | ||||
Поховання | Личаківський цвинтар[2] | |||
Національність | українець | |||
Країна | СРСР→ Україна | |||
Жанр | художник | |||
Навчання | Львівська національна академія мистецтв | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | станковий (пейзаж, тематична картина) та монументальний живопис[1] | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Володимир Йосипович Патик (9 жовтня 1926, Чорний Острів, Бібрський повіт, Львівське воєводство, Польща — 28 серпня 2016, Львів, Україна) — український живописець, пейзажист, майстер натюрморту. Член Спілки художників України з 1958 року, Заслужений художник України (1996), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1999), Народний художник України (2006). Почесний громадянин Львова[3].
Народився в селі Чорний Острів Бібрського повіту, Львівського воєводства, тоді Польська Республіка.
Навчався в художньо-промисловій школі. В 1953 році закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (викладачі — Роман Сельський, Микола Федюк і Йосип Бокшай).
Володимир Патик об'їздив майже всю Україну, бував у Карпатах, далеко на Півночі Росії, в Мурманську, малював на Сибіру, в Балтійських країнах, Середній Азії — і всюди митця захоплювала краса природи, люди та їхні заняття. Таким чином вироблялася власна живописна манера Патика, його особливий, темпераментний почерк. Митець вдавався до контрастів червоного й зеленого, оранжево-жовтого й синьо-фіолетового, червоного й білого, до різноманітних технічних засобів — мозаїки, фрески, найбільше — до олійного живопису, пастелі, різних графічних засобів. Від 1990-х років головну формотворчу роль у мистецькій манері майстра відігравав чистий колір, що підвищує емоційну активність картини та підкреслює декоративне вирішення композиції. Володимирові Патику близькі українська ікона і тосканські примітиви, равенські мозаїки і живописці італійського проторенесансу.
У 1996 році Володимиру Йосиповичу було присвоєно почесне звання Заслуженого художника України, а в 1999 році Шевченківську премію за серію робіт «Земля Шевченка» й твори останніх років.
У 2006 році, своє 80-тиліття, художник відзначив у Національному музеї під час експонування власної виставки.
Живопис написаний у 2008 році був для митця головнішим. Адже за словами автора: «За моє творче життя вимальовано 500—600 кг фарби, замальовано 1875 м полотна й зрисовано 1,5 тонни паперу…І зараз я живу з повним відчуттям смаку до праці, до життя, до кохання, з незаземленими мріями… і не визнаю паспортного віку»[4].
2 листопада 2009 року Президент України Віктор Ющенко, за визначний особистий внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та високий професіоналізм, нагородив народного художника України Володимира Патика орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня[5].
У 2009 році у львівській галереї «Зелена канапа» відбулася персональна виставка Володимира Патика — «Роботи, яких Ви раніше не бачили».[4]
У 2010 році відбулася ще одна виставка творів митця під назвою: «Було колись — на Україні…». На виставці були представлені малюнки та пастелі з натури Володимира Патика, створені протягом 1970—1980 років, самовіддано фіксуючи образ зникаючої мальовничої України від Криму до Карпат[6].
28 серпня 2016 року, один з найвидатніших митців в українському малярстві другої половини XX століття, яскравий представник галицької школи живопису, Народний художник України Володимир Йосипович Патик відійшов у вічність[7]. Поховали митця 30 серпня 2016 року в родинному гробівці на Личаківському цвинтарі (поле № 69) у Львові[8].
На 9 вересня 2016 року було заплановано відкриття його персональної виставки з нагоди 90-ліття митця[9].
23 серпня, у Львові, на вулиці Матейка, 4 відкрили музей українського художника, дослідника української історії та етнографії Володимира Патика.[10][11]
- «Через кладку» (1955);
- «Палаючий манускрипт» (1964, про спалення рукописів у Бібліотеці АН УРСР у квітні того ж року);
- «Шевченко на батьківщині», «Гуцульська мадонна» (1965);
- «Дівчина з Буковини» (1966);
- «Довбуш — наша слава» (1967);
- «Третя подорож на Україну» (1968);
- «Т. Г. Шевченко серед селян» (1969);
- «Степ біля Чигирина» (1976);
- «Тиша» (1976);
- «Реквієм» (кінець 1960 — початок 1970-х років — навіяний рядками поезії Василя Симоненка «На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил»);
- «Земля Шевченка», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Околиця села Шевченкове» (1981);
- «Пам'ять» (1982 — про трагедію Голодомору 1933 року);
- «Ранок над Дніпром», «Лемківська пісня (Никифор і Антонич» (1982);
- «Осінь над Тясмином» (1983);
- «Відгомін 1933» (1984, полотно, олія);
- «Околиця Золочева» (2008);
- «Остання путь» (1987);
- «Ох, не однаково мені», «Над Дніпром», «Соняхи» (1988);
- «Чи буде суд, чи буде кара» (1989);
- «Відродження нації» (1990);
- «Монмартр» (1995);
- «Реве та стогне Дніпр широкий» (1997);
- серія «По Черкащині» (1980—1981);
- розписи у кінотеатрі ім. Богдана Хмельницького у Львові;
- мозаїка біля магазину «Океан» (вул. Володимира Великого) та на території заводу «Кінескоп» (вул. Героїв УПА) у Львові[12].
- ↑ Митці: Патик Володимир Йосипович. avs-art.com.ua. «AVS-art» gallery. Процитовано 9 липня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ https://city-adm.lviv.ua/news/society/public-sector/234008-volodymyra-patyka-pokhovaiut-v-rodynnomu-hrobivtsi-na-lychakivskomu-kladovyshchi
- ↑ Мистецька галерея: Володимир Йосипович Патик. zhydachivrairada.com.ua. Жидачівська районна рада. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 9 липня 2022.
- ↑ а б Мистецька галерея «Зелена канапа». Виставки: Володимир Патик. artgreensofa.com. Зелена канапа. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 9 липня 2022.
- ↑ Володимир Патик отримав орден від президента. infolviv.net. 5 листопада 2009. Процитовано 9 липня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Виставка «Було колись, на Україні» Володимира Патика. artgreensofa.com. Зелена канапа. Процитовано 9 липня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Помер відомий український художник. 24tv.ua. 24 Канал. 28 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Поховають митця в родинному гробівці на Личаківському кладовищі. zik.ua. ZIK. 30 серпня 2016. Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
- ↑ На 90-му році життя помер визначний львівський художник Володимир Патик. zik.ua. ZIK. 30 серпня 2016. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 30 серпня 2016.
- ↑ У Львові відкрили музей художника Володимира Патика suspilne.media 23.08.2024
- ↑ У Львові відкрили музей Володимира Патика zaxid.net 24.08.2024
- ↑ У Львові завершили викладати копію зруйнованої мозаїки магазину Океан varianty.lviv.ua 06.08.2020
- Деркач Н. «Щоб бути оригінальним, треба залишитися самим собою…» // Український шлях. — 1998. — 22 січня.
- Овсійчук В. Володимир Патик. — Львів, 1997.
- Патик В. «В моє життя Шевченко увійшов з дитинства…» // У Кобзаревій славі. — Київ. — 1999.
- Патык В. На родной земле: Альбом. — Москва : Советский художник, 1973. — 31 с. (рос.)
- Шевченківські лауреати. 1962–2007: Енциклопедичний довідник / Автор-упор. М. Г. Лабінський; вступ. слово І. М. Дзюба. — 2-ге вид., змін. і доп. — Київ : Криниця, 2017. — С. 459—460. — ISBN 978-966-7575-81-6.
- Патик Володимир Йосипович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 790—791.
- Роман Свередюк (30 липня 2015). Патик Володимир Йосипович. sverediuk.com.ua. Процитовано 9 липня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Патик Володимир Йосипович. knpu.gov.ua. Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Процитовано 9 липня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Володимир Патик: Картини, так як книжки — мають йти між люди. varianty.lviv.ua. Варіанти. 2 жовтня 2012. Процитовано 9 липня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Президент нагородив Володимира Патика. i-pro.kiev.ua. Інформаційна аґенція культурних індустрій ПРО. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 9 липня 2022.
- На 90-му році життя помер львівський художник Володимир Патик. varianty.lviv.ua. Варіанти. 29 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Сьогодні Ющенку подарують картину львівського художника Володимира Патика. zik.ua. ZIK. 23 лютого 2010. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 9 липня 2022.
- Художник Володимир Патик. artgreensofa. Зелена канапа. Процитовано 9 липня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 9 жовтня
- Народились 1926
- Померли 28 серпня
- Померли 2016
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Львівської національної академії мистецтв
- Народні художники України
- Заслужені художники України
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Українські художники
- Художники Львова
- Уродженці Жидачівського району
- Почесні громадяни Львова
- Померли у Львові