Патті Девіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Девіс.
Патті Девіс
Народилася21 жовтня 1952(1952-10-21)[1][2][3] (72 роки)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[3]
Країна США
Діяльністьакторка, письменниця, телеакторка, модель, авторка пісень, кінематографістка
Alma materПівнічно-Західний університет[2][3] і Університет Південної Каліфорнії[3]
Знання мованглійська[4]
БатькоРональд Рейган[5][2][3]
МатиНенсі Рейган[2][3]
Брати, сестриMaureen Reagand[3], Ron Reagand[3], Michael Reagand[3] і Christine Reagand[3]
У шлюбі зPaul Grilleyd
IMDbID 0205255
Сайтbooksbypattidavis.com

Патриція Енн Девіс (до шлюбу Рейган; нар. 21 жовтня 1952(1952жовтня21)) — американська письменниця, акторка, авторка пісень, кінематографістка та активістка. Керівниця проєкту «Поза межами хвороби Альцгеймера» в Університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі[6][7]. Донька президента США Рональда Рейгана та його другої дружини Ненсі Рейган.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Патриція Енн Рейган народилася в родині Рональда та Ненсі Рейган 21 жовтня 1952 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія. Має молодшого брата Рона Рейгана, старшого прийомного брата Майкла Рейгана та зведену сестру Морін Рейган.

Навчалася в початковій школі Джона Томаса Дая в Бел-Ейрі та закінчила школу Орм в Аризоні у 1970 році[8]. Після розгляду Університету Огайо та кількох коледжів Середнього Заходу спочатку навчалася у Північно-Західному університеті з 1970 до 1971 рік, де вивчала творче письмо та драматургію. Потім два роки відвідувала Університет Південної Каліфорнії[9].

Патриція Рейган змінила прізвище на дошлюбне прізвище матері, Девіс, щоб зробити незалежну кар'єру[10]. Вона брала активну участь в антиядерному русі до обрання батька президентом і продовжила свою активність протягом його перебування на посаді, що викликало суперечки та сварки в сім'ї. Девіс критикує Республіканську партію, з якою вона ніколи не була пов'язана[11].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

На початку 1980-х Девіс знялася в кількох телевізійних шоу, після чого отримала перший видавничий контракт. У 1986 році вийшов друком її дебютний роман «Тил». Вона використала елементи власного життя, щоб створити вигадану історію, тому книга стала суперечливою, а її критикували. Після свого другого роману «Deadfall» вона написала автобіографію під назвою «The Way I See It», в якій розкрила багато сімейних драм і таємниць. Відтоді вона публічно говорила про те, що шкодує про форму, але не про зміст критики, яку представила в книзі[12].

Для номера «Плейбой» за липень 1994 року Девіс позувала оголеною[13]. Це фото на обкладинці вважають найсуперечнішим в історії видання. Девіс позувала для інших журналів, таких як «Мо» у 2011 році. «Плейбой» також випустив касету VHS як додаток до випуску 1994 року[14].

Після діагностування у батька хвороби Альцгеймера Девіс почала писати «Довге прощання». Книга вийшла друком у 2004 році. У той час вона почала писати для журналів і газет, включно з «Нью-Йорк таймс», «Ньюсвік» і «Тайм». За її оригінальним сценарієм «Весняна відлига» зняли фільм з Мелісою Гілберт і Кеном Говардом у головних ролях «Жертви серця», який демонструвався на каналі Hallmark у 2007 році[15].

Політичні погляди та активізм

[ред. | ред. код]

Девіс дотримується вегетаріанства і не погоджується із законами, які забороняють вживання марихуани[16]. У 2011 році вона запустила проєкт «Поза межами хвороби Альцгеймера» в Університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі, яким досі керує[6][7].

У статті від 20 вересня 2018 року для «Вашингтон пост» Девіс повідомила, що майже 40 років тому зазнала сексуального насильства з боку керівника студії. Стаття з'явилася того ж тижня, коли Крістін Блейсі Форд розповіла про ймовірне сексуальне насильство з боку кандидата у Верховний суд Бретта Кавано. Девіс опублікувала матеріали на підтримку Блейсі Форд, коли її критикували за те, що вона не пам'ятає деталей домагання[17][18][19].

Після стрілянини в синагозі Піттсбурга у жовтні 2018 року Девіс звинуватила президента Дональда Трампа у тому, що він не зміг надати розраду нації під час трагедії: «Перестаньмо питати у нього!»[20].

1 серпня 2019 року Девіс написала редакційну статтю у «Вашингтон пост», засуджуючи принизливі коментарі її батька про чорних африканців в ООН під час телефонної розмови з президентом Річардом Ніксоном у 1971 році, записану Ніксоном. Записи оприлюднили напередодні. У редакційній статті Девіс написала: «Немає ні захисту, ні раціоналізації, ні відповідного пояснення тому, що сказав мій батько під час телефонної розмови, яку записали»[21].

У жовтні 2021 року вона висловила свою зневагу щодо звільнення Джона Гінклі-молодшого після замаху на її батька у 1981 році. Ці погляди суперечили поглядам її брата Майкла Рейгана, який відкрито висловив пробачення Гінклі[22].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1970-х Девіс жила з гітаристом «Eagles» Берні Лідоном[9]. Через співжиття її мати відмовилася від неї. З Лідоном Девіс написала пісню «I Wish You Peace», яка з'явилася в альбомі «Eagles» «One of These Nights»[23]. У 1980-х вона зустрічалася з Тімоті Гаттоном, пізніше мала дворічні стосунки з актором Пітером Штраусом.

Останніми роками Девіс висловлювала своє розчарування через стеження Секретної служби США, оскільки вони мали часові обмеження на вечірні побачення та спостерігали за спільними діями її та діями її партнерів. Це частково вплинуло на поспіх у стосунках з Полом Гріллі[24], інструктором з йоги. Їх шлюб зареєстрували у 1984 році. Вони розлучилися у 1990 році. Пара не мала дітей, і Девіс більше не одружувалась[9].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1976—1986 с Човен кохання The Love Boat Бренда/Сінді
1979 с Дорожня поліція Каліфорнії CHiPs Ресепшионіст
1980 с Острів фантазій Fantasy Island Шармейн
1980 с Вегас Vegas Конні/Бет
1981 с Ніро Вульф Nero Wolfe Дана Гровс
1981 тф Тільки для жінок For Ladies Only Санді Грін
1982 с Подружжя Гарт Hart to Hart Лора Гампель
1982 с Театр романсу Romance Theatre Джин
1983 тф Нічні партнери Night Partners Дженіс Тайлер
1983 ф Прокляття рожевої пантери Curse of the Pink Panther Мішель Шовен
1983 с Трапер Джон, доктор медичних наук Trapper John, M.D. Джанет Тейлор
1983—1985 с Саймон і Саймон Simon & Simon Бет Карлайл/Діана
1989 ф Танго і Кеш Tango & Cash Репортерка
1993 док Остання вечірка The Last Party

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в г Library of Congress Library of Congress Name Authority File
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Ronald Reagan's Family
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  6. ↑ а б Davis, Patti (6 лютого 2012). My Turn: Patti Davis on the chains that break, the links that form in Alzheimer's. Los Angeles Times.
  7. ↑ а б Various authors (December 3, 2013). «The UCLA Alzheimer's and Dementia Care Program for Comprehensive, Coordinated, Patient-centered Care: Preliminary Data». National Center for Biotechnology Information.
  8. ↑ Orme mourns the passing of Honorary Trustee, President Ronald Reagan. The Orme School. 2004. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 30 березня 2013.
  9. ↑ а б в Podolsky, J.D. (18 травня 1992). A Daughter's Lament. People. Процитовано 30 березня 2021.
  10. ↑ Grove, Lloyd (3 лютого 2011). Patti Davis on Her Dad, Palin and Playboy. The Daily Beast. Процитовано 16 жовтня 2014.
  11. ↑ Davis, Patty (30 квітня 2019). Dear Republicans: Stop using my father, Ronald Reagan, to justify your silence on Trump "you were a frequent guest at our dinner table — and an unwelcome one to me". The Washington Post. Процитовано 30 квітня 2019.
  12. ↑ Kornblum, Janet (16 листопада 2004). Reagan daughter's new leaf. USA Today. Процитовано 8 січня 2016.
  13. ↑ Patti Davis - First Daughter, July 1994 Cover Model. Playboy. July 1994. (необхідна підписка)
  14. ↑ Ronald Reagan's daughter Patti Davis poses nude at 58. Oakland Press. 19 травня 2011. Процитовано 30 серпня 2014.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  15. ↑ Moses, Marilyn (28 лютого 2007). Sacrifices of the Heart. The Hollywood Reporter. Associated Press. Процитовано 8 січня 2016.
  16. ↑ Weisman, Steven R. (15 серпня 1984). Reagan's Daughter Married on Coat. The New York Times. Процитовано 22 грудня 2020.
  17. ↑ Fortin, Jacey (21 вересня 2018). Patti Davis, Ronald Reagan's Daughter, Tells Her Story of Sexual Assault. The New York Times. Процитовано 23 вересня 2018.
  18. ↑ Joyce, Kathleen (22 вересня 2018). Patti Davis, Ronald Reagan's daughter, says she's sexual assault survivor in op-ed defending Kavanaugh's accuser. Fox News. Процитовано 23 вересня 2018.
  19. ↑ Koning Beals, Rachel (22 вересня 2018). Op-ed from Reagan daughter Patti Davis reveals why she — and many victims — can't remember details of their sexual assault. Market Watch. Процитовано 23 вересня 2018.
  20. ↑ Reagan's daughter: Trump lacks compassion. CNN. 29 жовтня 2018.
  21. ↑ Davis, Patti (1 серпня 2019). The Ronald Reagan who raised me would want forgiveness for his 'monkeys' remark. Washington Post.
  22. ↑ Davis, Patti (27 грудня 2021). John Hinckley is free, but shooting still haunts me. The Washington Post.
  23. ↑ Patti Davis – Biography. Internet Movie Database. Процитовано 3 квітня 2014.
  24. ↑ Interview with Patti Davis. YouTube. Процитовано 4 квітня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Патті_Девіс&oldid=42466739