Пащак Петро Васильович
| Пащак Петро | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 14 червня 1895 Бонарівка |
| Смерть | 1981 Горішнє Залуччя |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина→ ЗУНР→ Польща→ СРСР |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1914—1921, 1939. |
| Приналежність |  Польща |
| Вид ЗС |  Збройні сили Австро-Угорщини Військо Польське |
| Рід військ | Сухопутні війська |
| Війни / битви | Перша світова війна Польсько-радянська війна Друга світова війна |
Петро́ Васи́льович Пащак (14 червня 1895, Бонарівка — 1981, Горішнє Залуччя, Снятинський район, Івано-Франківська область) — український військовий і громадсько-церковний діяч (дяк) з Замішанщини, журналіст, поет.
Учасник Першої та Другої світових воєн, а також польсько-радянської війни (1920).
Народився в селі Бонарівка 14 червня 1895 року в родині Василя і Марії Пащаків. Закінчив 4 класи сільської школи в Красній.
З 1909 року співав у церковному хорі села Бонарівка. Через хвороби та злидні не мав змоги навчатись у гімназії в Перемишлі.
До 1914 року на життя заробляв грою на кларнеті на весіллях у селах Стрижівського і Кросненського повітів.
У серпні 1914 році призваний в лави Австро-Угорської армії.
Наприкінці серпня — на початку вересня 1914 року потрапив у російський полон південніше Перемишля.
Полон відбував на Уралі, в Сибіру та Казахстані, в тому числі в Тобольську і в Петропавловську.
У 1916—1917 році працював на шахті в Кураховому Катеринославської губернії. На початку 1918 року зміг повернутись в рідні краї.
З липня 1919 по 10 лютого 1921 року — служив у збройних силах Другої Речі Посполитої.
Брав участь у боях поблизу Полоцька на території Білорусі під час польсько-радянської війни, а згодом дістав посаду кухара в одній із піхотних частин. Військову службу закінчив у Варшаві на посаді батальйонного кухара 10 лютого 1921 року.
З 1921 по 1945 рр. — дяк церкви Покрови Пресвятої Богородиці в селі Бонарівка. Займався активною самоосвітою.
Особливо активно здійснював громадсько-культурну діяльність у Бонарівці в часи пароха Івана Клюфаса.
У 1925—1928 рр. — активний дописувач та співробітник коломийської газети «Голос Дяків».
У вересні 1939 року вдруге призваний в лави армії Другої Речі Посполитої. Через кілька тижнів потрапив у полон у районі Рави-Руської.
На початку жовтня 1939 року відпущений з полону в Кракові. 20 жовтня 1939 року повернувся в Бонарівку, де й жив до 1945 року.
У травні 1945 року, як і всі замішанці, з села Бонарівка був депортований на Прикарпаття, куди і прибув 2 червня 1945 року на станцію Снятин.
З 1945 і до 1981 року проживав у селі Горішнє Залуччя Снятинського району Івано-Франківської області УРСР.
У 2021 році адвокат Ігор Солтис упорядкував рукопис мемуарів бонарівського дяка Пащака під назвою «Спомини з життя моєго».
- Голей М. Бонарівка… спогад з дитинства. Снятин: Музично-видавничий дім «В. Лазаренко», 2015. 104 с.
- Голей М. Втрачена земля / М. Голей, А. Голодинський ; упоряд., авт. передм. М. А. Мамчак. Снятин: Прут Принт, 2008. 68 с.
- Голей М. З наших. Документальний нарис. Коломия: Вік, 2021. 232 с.
- Пащак П. Спомини з життя моєго. Коломия: Вік, 2021. 124 с.
- Пащак Я. «Родимий край, село родиме». К. : Веселка, 2001. 204 с.