Певчих Марія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Певчих Марія Костянтинівна
рос. Мария Константиновна Певчих
рос. Мария Певчих[1]
Народилася15 серпня 1987(1987-08-15)[1] (37 років)
Зеленоградський адміністративний округ, РРФСР, СРСР[1]
Країна Росія
 Велика Британія[2]
Місце проживанняЛондон[3]
Діяльністьжурналістка-розслідувачка, виконавчий продюсер, активістка, ведуча, ютуберка, авторка
Галузьжурналістське розслідування
Alma materФакультет соціології МДУd[4][5] і Лондонська школа економіки та політичних наук[1]
Знання мовросійська і англійська
ЗакладФонд боротьби з корупцією (Росія)[6][7]
Magnum opusThe Traitorsd
Нагороди
IMDbID 12246737

Марія Костянтинівна Певчих (нар. 15 серпня 1987, Зеленоград, Москва, РРФСР, СРСР) — російський журналіст-розслідувач, керівник відділу розслідувань «Фонду боротьби з корупцією», соратниця Олексія Навального. Керівник та ведуча каналу «Популярна політика» на YouTube[8]. Виконавчий продюсер документального фільму «Навальний». Активно виступає проти вторгнення Росії в Україну. Ще до повномасштабної війни у розслідуванні «русский мир в обмен на Эмираты», назвала Олександра Бородая (ватажка ДНР) військовим злочинцем.

Біографія

[ред. | ред. код]

Марія Певчих народилася 15 серпня 1987 року в Зеленограді (Москва). Її батько Костянтин Певчих — керівник медичного підприємства, яке займається вирощуванням вірусів, які застосовуються у виготовленні вакцин[9]. 1987 року він закінчив МДУ за спеціальністю інженер-математик. Також здобув додаткову освіту в Університеті штату Каліфорнія за фахом бізнес-управління. Є співзасновником та власником низки медичних фірм, включаючи ТОВ «НДІБІС» «Наноінженерія органічних та біологічних систем», яка з 2011 року займається вирощуванням вірусів у культурах клітин для виробництва вакцин[10]. У лютому 2020 року Костянтин Певчих став співзасновником підприємства ТОВ «Игла», яке займається просуванням технології мікроголок SkinPort для безболісної доставки препаратів через шкіру.

Закінчила зеленоградську гімназію № 1528. У 2003 році вступила на соціологічний факультет МДУ[11], а з 2005 року навчалася у Лондонській школі економіки та політичних наук. За спеціальністю — політолог[12].

Після закінчення навчання у Лондоні повернулася до МДУ та закінчила соціологічний факультет, де керівником її дипломної роботи «Етносоціологічний портрет сучасної Великобританії» був Олександр Дугін[11][8].

Після закінчення МДУ до 2014 року працювала у британській транснаціональній компанії British American Tobacco. За власними словами, не жила постійно в Росії з 2006 року, хоча відвідувала країну «наїздами». У 2010 році очолювала російську делегацію у Ванкувері для участі в молодіжних аналогах Великої вісімки та Великої двадцятки.

У 2019 році отримала громадянство Великобританії.

У лютому 2023 року взяла участь в інтерв'ю Юрію Дудю, під час якого обговорювала з журналістом подробиці своєї біографії, вторгнення Росії в Україну, резонансні витоки особистих даних прихильників ФБК та багато іншого[13]. Це інтерв'ю виявилося найдовшим серед випусків «вДудь» — відеоролик триває близько чотирьох годин[8][14]. Наступного дня після виходу інтерв'ю з сайту МДУ видалили сторінку про його випускницю Певчих, яка була там близько 13 років[15].

22 березня 2023 року Марії Певчих стала новою головою ради директорів Фонд боротьби з корупцією.[16]

Розслідувальна діяльність

[ред. | ред. код]

За словами самої Певчих, у розслідувальну журналістику вона потрапила випадково[17]: на початку 2010-х почала читати блог Олексія Навального в «Живому Журналі» і у 2011 спробувала влаштуватися працювати в проєкт «РосПіл»[18]. Однак після знайомства та спілкування з Навальним було ухвалено рішення, що вона займеться керівництвом нового відділу розслідувань ФБК. Першим її розслідуванням стала справа про завищені ціни закупівель бурових установок банком ВТБ[12][19].

Займається пошуком, аналізом та архівуванням фактологічного матеріалу для розслідувань[20], також пише сценарії для фільмів-розслідувань та відповідає за процес зйомок. Першим опублікованим у вигляді фільму стало розслідування ФБК про власність генпрокурора Юрія Чайки та його родини у 2015 році[21]. З того часу більша частина розслідувань виходить у відео форматі на YouTube-каналі «Навальний», кожне з яких набирає кілька мільйонів переглядів.

На відміну від колег з ФБК, Певчих ніколи не виступала публічно і не була активною в соцмережах[21][22], хоча і була відома в журналістських колах[18]. Зокрема, журналіст Роман Анін називав її однією з найкращих розслідувань у Росії[23]. У громадському просторі виникла лише після отруєння Навального.

Отруєння Олексія Навального

[ред. | ред. код]

Певчих була серед тих, хто супроводжував Навального в поїздці в Томську, де він був отруєний. У Томську вони працювали над розслідуванням місцевих забудовників. Дізнавшись про отруєння, вона спромоглася забрати пляшку з водою з готелю, де команда ночувала, і вивезти її з країни[24]. Згодом німецьким слідчим вдалося виявити на цій пляшці сліди бойової отруйної речовини «Новичок»[12][25].

У вересні 2020 стала об'єктом звинувачень з боку федеральних ЗМІ[26], які стверджували, що це вона замішана в отруєнні[27]. До родичів Марії приходила поліція[28]. Сама Марія стверджувала, що за нею[29] та її бабусями ведеться стеження[30].

У квітні 2021 року, коли Олексій Навальний розпочав голодування, і воно почало загрожувати його здоров'ю, Марія Певчих опублікувала колонку в британській газеті The Guardian. У статті вона описала стан Навального та передісторію, пов'язану з отруєнням[31].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Є дворазовим лауреатом щомісячної журналістської премії «Редколегія»[32]:

Сім'я

[ред. | ред. код]

Не одружена. За даними ЗМІ, перебувала у таємних любовних стосунках з одруженим Олексієм Навальним.

Батько, Костянтин Певчих — керівник медичного підприємства "НИОБИС", яке займається вирощуванням вірусів, що застосовуються при виготовленні вакцин.[33]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г https://24smi.org/celebrity/133263-mariia-pevchikh.html
  2. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=E-NJs8-29yw
  3. ↑ https://www.volkskrant.nl/kijkverder/v/2023/poetin-verpest-ons-leven-wij-verpesten-het-zijne~v629568/
  4. ↑ https://www.bbc.com/russian/features-54204627
  5. ↑ https://holod.media/2022/10/11/pevchikh_hotsenko/
  6. ↑ https://www.theguardian.com/profile/maria-pevchikh
  7. ↑ https://dailystorm.ru/obschestvo/ne-ostavlyaet-sledov-v-internete-i-v-oficialnyh-bazah-yurlic-kto-takaya-mariya-pevchih
  8. ↑ а б в Певчих — что коррупция сделала с Россией / вДудь
  9. ↑ Личная страница Константина Певчих. LinkedIn (англ.).
  10. ↑ Семья соратницы Навального Марии Певчих прокомментировала ее работу с блогером. Известия (рос.). 6 листопада 2020. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
  11. ↑ а б Поезд, в который можно запрыгнуть. Мария Певчих и Виталий Хоценко учились на одной кафедре. Теперь она рулит в ФБК, а он — премьер ДНР. Как это получилось?. Холод (рос.). 11 жовтня 2022. Архів оригіналу за 11 жовтня 2022.
  12. ↑ а б в Андрей Козенко[d] (18 вересня 2020). «Новости происходили у меня на глазах». Интервью с Марией Певчих, самой таинственной сотрудницей Алексея Навального. Русская служба Би-би-си (рос.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 4 червня 2021.
  13. ↑ Певчих – что коррупция сделала с Россией / вДудь (ru-RU) . Процитовано 6 лютого 2023.
  14. ↑ Юрий Дудь поговорил с Марией Певчих — главой отдела расследований команды Навального Два факта об этом интервью: оно длится четыре часа (!) и у него уже 700 тысяч просмотров. Meduza (рос.). Процитовано 6 лютого 2023.
  15. ↑ С сайта МГУ убрали упоминание главы отдела расследований команды Навального Марии Певчих. Meduza (рос.). Процитовано 7 лютого 2023.
  16. ↑ Мария Певчих назначена председателем совета директоров ФБК. Она сменила на этом посту Леонида Волкова. Meduza (рос.). Процитовано 20 квітня 2023.
  17. ↑ Майкл Наки Расследователи. Певчих (ФБК), Анин, Баданин. Кто находит дворцы и тайных жен Кремля? @Майкл Наки на YouTube Майкл Наки [Архівовано 2023-02-08 у Wayback Machine.] (20 апреля 2021). Дата обращения: 4 июня 2021.
  18. ↑ а б Мария Певчих рассказала, как она попала в ФБК, как проводит расследования и как преследуют ее родных в России. RTVI (рос.). 19 вересня 2020. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  19. ↑ Галина Старинская, Елена Ходякова и Анастасия Агамалова (18 лютого 2014). «Роснефть» покупает «скандальные» буровые установки у ВТБ. Ведомости (рос.). Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  20. ↑ Рован Филп (10 лютого 2021). Чему журналисты могут поучиться у расследователей из команды Навального. Global Investigative Journalism Network (рос.). Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  21. ↑ а б Наталия Зотова (11 вересня 2020). Без Навального: как ФБК работает без своего лидера. Русская служба Би-би-си (рос.). Архів оригіналу за 11 вересня 2020. Процитовано 4 червня 2021.
  22. ↑ Юлия Таратута (25 березня 2021). «Есть и другие сюжеты про главного героя»: Мария Певчих о том, что ФБК расследует после «дворца Путина» и почему уверена в успехе кампании FreeNavalny. Дождь (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  23. ↑ Николай Нелюбин (13 квітня 2021). «Мы работаем на историю». Журналист Роман Анин после допроса в СК. Фонтанка.ру (рос.). Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  24. ↑ Анастасия Батманова (18 вересня 2020). Соратница Навального сообщила детали о вывозе бутылки со следами яда. РБК (рос.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 4 червня 2021.
  25. ↑ Мария Певчих, сопровождавшая Навального, рассказала о доставке бутылок из Томска в Берлин. Коммерсантъ (рос.). 18 вересня 2020. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 4 червня 2021.
  26. ↑ Will Stewart and Tim Stickings (21 вересня 2020, updated 22 September 2020). Smiling Navalny sits on a hospital balcony after Novichok attack. Daily Mail (англ.). Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  27. ↑ Ольга Корелина и Светлана Рейтер (11 вересня 2020). Полиция заявила, что сотрудница ФБК Мария Певчих, сопровождавшая Навального в поездке по Сибири, уклонилась от дачи показаний. «Медуза» выяснила, что с ней никто и не пытался связаться. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  28. ↑ Сотрудница ФБК Мария Певчих рассказала, что ее бабушек преследуют второй месяц и спрашивают про отравление Навального. Медиазона (рос.). 3 листопада 2020. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  29. ↑ Мария Певчих: «Я летела на самолёте вместе с Навальным». Радио «Свобода» (рос.). 18 вересня 2020. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  30. ↑ Сотрудница ФБК Мария Певчих рассказала о слежке за ее бабушками. Девятый канал (рос.). 3 листопада 2020. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  31. ↑ Maria Pevchikh (20 квітня 2021). Alexei Navalny is dying. Millions of Russians need him alive. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  32. ↑ Мария Певчих. Премия «Редколлегия». Процитовано 10 квітня 2021.
  33. ↑ Константин Певчих Генеральный Директор – НИОБИС - "Наноинженерия органических и биологических интегрируемых систем".

Посилання

[ред. | ред. код]
Інтерв'ю
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Певчих_Марія_Костянтинівна&oldid=41775626