Педру Урхельський
| Педру | ||
.png) «Генеалогія королів Португалії», 1530—1534 | ||
.svg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 11 липня 1229 — 21 січня 1236 | ||
| ||
| 21 січня 1236 — 2 червня 1258 | ||
| Народження: |
23 лютого 1187 Коїмбра, Португалія | |
| Смерть: |
2 червня 1258 (71 рік) Пальма, Арагон | |
| Поховання: | Церква святого Франциска | |
| Країна: | Португальське королівство | |
| Релігія: | римо-католик | |
| Рід: | Бургундська | |
| Батько: | Саншу I | |
| Мати: | Дульса Арагонська | |
| Шлюб: | Аврембія Урхельська | |
| Діти: | Родрігу, Фернанду | |
Пе́дру Урхе́льський (порт. Pedro de Urgel; 23 лютого 1187 — 2 червня 1258) — португальський інфант, граф Урхельський (1229—1236), сеньйор Балеарських островів (1236—1258). Представник португальського Бургундського дому. Народився у Коїмбрі, Португалія. Другий син португальського короля Саншу I та арагонської інфанти Дульси. У 1211—1216 роках разом із сестрами Терезою, Саншою і Мафалдою безуспішно вів війну проти старшого брата і португальського короля Афонсу II. Після поразки вигнаний із Португалії. Служив командиром християнських найманців у альмохадського халіфа Юсуфа ІІ (1217—1223), був мажордомом леонського короля Альфонсо IX (1223—1230) і васалом арагонського короля Хайме I (1230—1258). 1229 року одружився із урхельською графинею Аврембією, став графом та володарем Урхелу. Після смерті дружини передав графство Арагонській короні в обмін на Балеарські острови (1236). Брав участь в арагонському завоюванні Валенсії (1245). Помер у Пальмі, на Балеарських островах. Похований в Церкві святого Франциска. Також Педру Португальський (порт. Pedro de Portugal).
Педру народився 23 лютого 1187 року в Коїмбрі, в родині португальського короля Саншу І та королеви Дульси, доньки барселонського графа Рамона-Беренгера IV та арагонської королеви Петроніли[1][2]. Хлопець був другим сином у сім'ї[3], молодшим братом спадкоємця престолу Афонсу ІІ. Його сестрами були Тереза, Санша, Мафалда.
1211 року, внаслідок смерті батька Саншу І новим португальським королем став Афонсу ІІ[4]. Педру виступив проти короля-брата й підтримав сестер-інфант Терезу, Саншу та Мафалду, господарок Монтемор-у-Велю, Аленкера й Сейї, які не визнавали нового сюзерена[5][6]. Внаслідок цього у 1211—1216 роках у Португалії тривала міжусобна війна між королем та інфантами, в яку втрутилися кастильський король Альфонсо VIII (на боці короля) та леонський король Альфонсо IX, колишній чоловік Терези (на боці інфант). Педру користався протекцією Терези, з володінь якої здійснював грабіжницькі виправи на землі португальської корони в провінції Трансмонтана[5][7]. 1216 року, завдяки втручанню римського папи Іннокентія III, конфлікт завершився перемогою Афонсу ІІ, який назавжди вигнав Педру із Португалії.
Протягом 1217—1223 років Педру жив у Марокко. Він був командиром християнських найманців і авантюристів, які служили альмохадському халіфу Юсуфу II[8][9][10]. За переказом Педру був втягнутий в інцидент із місіонером Берардом Кабріонським, який 1220 року у супроводі 4 францисканців прибув до Марракешу й почав проповідувати християнство, хулячи іслам та пророка Мухаммеда. Халіф оголосив прибульців душевнохворими й наказав Педру та його солдатам вигнати їх з країни. Місіонери вислизнули з-під варти й змогли повторити свою проповідь на столичному ринку; через це халіф власноруч відрубав їм голови.
Після марокканської служби Педру перебрався до Леонського королівства, де перебував під захистом Альфонсо IX. Останній призначив його на посаду мажордома, яку він займав з 23 вересня 1223 року до 18 серпня 1230 року[11]. Внаслідок смерті короля Педру переїхав до королівства Арагон, де став грати важливу роль в інтригах свого родича — молодого й амбіційного короля Хайме I[10]. Після прийняття васальної присяги той дарував йому володіння у Таррагонському Кампі[12][13].
11 липня 1229 року[14], за родинною традицією, Педру одружився із арагонською шляхтянкою — урхельською графинею Аврембією (Aurembiaix, Ерумбо). Вона була єдиною донькою графа Ерменгола VIII та Ельвіри де Лари, законною господаркою Урхельського графства, складовою Арагонського королівства[8]. До шлюбу Аврембія уклала із королем Хайме І угоду, що передасть своє графство Арагонській короні, якщо не матиме дітей[15]. Шлюб було укладено з розрахунку: Педро ставав урхельським графом-консортом, а його дружина сподівалася його силами вигнати з графства узурпатора Геральда IV Кабрерського (Guerau de Cabrera, Журо). Користуючись допомогою Хайме І, Педру та Аврембія почали війну проти узурпатора й повернули собі графство. Платою за поміч стало місто Льєйда, яке подружжя передало до королівського домену.
Після смерті Аврембії в 1231 році[16], відповідно до її заповіту, Педру став законним спадкоємцем покійної дружини і графом урхельським[17][18]. Проте цього не визнав син і спадкоємець Геральда IV, Понтій IV Кабрерський (Ponce IV of Cabrera), а також король Хайме І, який згідно з дошлюбною угодою Аврембії, вважав графство своїм, позаяк Педру і графиня не мали дітей.[19].
29 вересня 1231 року Хайме І і Педру уклали розмінний договір[20]: Педру зрікався претензій на Урхельське графство, яке переходило до Понтія IV Кабрерського (й врешті-решт було анексоване Арагоном), а натомість отримував у володіння Балеарські острови, які він почав відвойовувати у маврів з 1230 року, допомагаючи єпископу Таррагонському. Педру проголошувався сеньйором Балеарських островів (ісп. Senhor das Baleares, лат. dominus regni Majoricarum) — Майорки, Ібіци, Форментери; господарем замків Полленса, Аларо й Алмудайна[21]. Договір набув чинності 21 січня 1236 року[16].
До кінця свого життя Педру керував Балеарськими островами[16]. Центром його нових володінь була Пальма на Майорці. З моря і суші Педру допомагав Хайме І у завоюванні Валенсії в 1245 році, за що отримав на північ від неї землі в Морельї, Алменарі, Кастельо та Сегорбе[12][16]. Під час міжусобної війни у Португалії в 1246—1247 роках між Саншу ІІ та Афонсу ІІІ він підтримував останнього.
2 червня 1258 року Педру помер у Пальмі на Майорці. Його поховали у місцевій Церкві святого Франциска[11]. Оскільки Педру на мав законних спадкоємців окрім двох байстрюків — Родрігу та Фернанду, Балеарські острови повернулися під владу Арагонської корони. На цих островах було засноване Майорканське королівство, яким правила бічна родина Арагонського королівського дому[17].
- Батько: Саншу I (1154—1211) — король Португалії.
- Матір: Дульса (1160—1198) — донька барселонського графа Рамона-Беренгера IV
- Дружина: Аврембія (1196—1231), донька урхельського графа Ерменгола VIII.
- Коханка: NN (?—?)
- Байстрюки:
- Родрігу (? — 6 березня ?[11]) — похований у Коїмбрському монастирі Святого Хреста[22].
- Фернанду (? — 22 березня ?[11]) — похований у Коїмбрському монастирі Святого Хреста[22].
- ↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 67.
- ↑ Caetano de Souza, 1735, с. 65.
- ↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 85, 89.
- ↑ Caetano de Souza, 1735, с. 84.
- ↑ а б David та Sotto Mayor Pizarro, 1990, с. 136.
- ↑ Caetano de Souza, 1735, с. 95, vol. I, cap. VI.
- ↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 89.
- ↑ а б Rodrigues Oliveira, 2010, с. 90.
- ↑ Caetano de Souza, 1735, с. 96, vol. I, cap. VI.
- ↑ а б Monfar y Sors, 1853, с. 500.
- ↑ а б в г #ES Foundation for Medieval Genealogy: Re portoghesi — Infante dom PEDRO de Portugal. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 8 січня 2018.
- ↑ а б #ES Pere I d'Urgell. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 8 січня 2018.
- ↑ Monfar y Sors, 1853, с. 503.
- ↑ Sánchez de Mora, 2003, с. 307.
- ↑ Monfar y Sors, 1853, с. 463-466.
- ↑ а б в г Fernández-Xesta y Vázquez, 2001, с. 25.
- ↑ а б Sánchez de Mora, 2003, с. 308.
- ↑ Monfar y Sors, 1853, с. 506-508.
- ↑ Caetano de Souza, 1735, с. 98-99, vol. I, cap. VI.
- ↑ Monfar y Sors, 1853, с. 509-512.
- ↑ Caetano de Souza, 1735, с. 98, vol. I, cap. VI.
- ↑ а б Caetano de Souza, 1735, с. 100-101, vol. I, cap. VI.
- Caetano de Souza, Antonio (1735). Historia Genealógica de la Real Casa Portuguesa. I, Livros I e II. Lisboa: Lisboa Occidental, na oficina de Joseph Antonio da Sylva. ISBN 978-84-8109-908-9
- David, Henrique; Sotto Mayor Pizarro, José Augusto P. (1990). Nobres Portugueses em Leão e Castela (Século XIII) // Actas de las II Jornadas de Historia sobre Andalucía y el Algarve (Siglos XIII—XVIII), La Rábida, 24-26 abril, 1986 (PDF). Sevilla: Departamento de Historia Medieval, Universidad de Sevilla. pp. 135—150. ISBN 8487165125
- Fernández-Xexta y Vázquez, Ernesto (2001). Relaciones del condado de Urgell con Castilla y León. Madrid: EyP Libros Antiguos. ISBN 84-87860-37-0
- Monfar y Sors, Diego (1853). Historia de los Condes de Urgel. Barcelona: Est. Litográfico de D. José Eusebio Monfort. OCLC 300088606
- Rodrigues Oliveira, Ana (2010). Rainhas medievais de Portugal. Dezassete mulheres, duas dinastias, quatro séculos de História. Lisboa: A esfera dos livros. ISBN 978-989-626-261-7
- Sánchez de Mora, Antonio. La nobleza castellana en la plena Edad Media: el linaje de Lara. Tesis doctoral. Sevilha: Universidad de Sevilla, 2003.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Педру Урхельський
Cawley, Charles, Portugal, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |