Перипатричне видоутворення
Перипатричне видоутворення — термін, запропонований Ернстом Майром (1982[1]), є найбільш пізнім синонімом терміна «квантове видоутворення», запропонованого В. Грантом[2] для позначення процесу відбруньковування нового дочірнього виду від невеликого периферичного ізолята великого поліморфного предкового виду. Цей процес вперше описаний Майром в 1954 році. Простіше кажучи, нові види формуються в малих популяціях, ізольованих у самих меж географічного ареала поширення древньої, батьківської популяції.
Існують і інші синоніми цього терміна: видоутворення в результаті катастрофічного відбору (Lewis, 1963[3]), видоутворення в результаті чергування підйомів і спадів чисельності популяцій (Carson, 1971[4]).
Фактором еволюції, контролюючим квантове видоутворення, вважають поєднання відбору з дрейфом генів. Висувалися також інші детермінуючі чинники, а саме ефект засновника (Mayr, 1954; 1963) і катастрофічний відбір (Lewis, 1962), проте їх переважно розглядають як особливі випадки відбору — дрейфу генів, як зазначав у одному з колишніх обговорень цієї проблеми Грант (Grant, 1963). Концепція Райта (Wright, 1931[5]) про взаємодію між відбором і дрейфом генів в невеликих популяціях, хоча вона спочатку не мала відношення до способів видоутворення, надзвичайно важлива для теорії квантового видоутворення. Настільки ж важливу роль в цьому відіграє концепція квантових адаптивних зрушень в невеликих популяціях (Simpson, 1944[6][7]).
- Грант В. Эволюционный процесс. Критический обзор эволюционной теории. — М. : Мир, 1991. — 488 с.
- ↑ Mayr E. 1982. Adaptation and selection. Biol. Zentralblatt, 101, 161–174.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 вересня 2009. Процитовано 24 липня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Lewis, Harlan (1962). Catastrophic Selection as a Factor in Speciation. Evolution. Т. 16, № 3. с. 257—271. doi:10.2307/2406275. ISSN 0014-3820. Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Carson H. L. 1971. Speciation and the founder principle. Stadler Genet. Symp.. 3, 51—70
- ↑ Wright, Sewall (1931-3). Evolution in Mendelian Populations. Genetics. Т. 16, № 2. с. 97—159. doi:10.1093/genetics/16.2.97. ISSN 0016-6731. PMC 1201091. PMID 17246615. Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Simpson G. G. 1944. Tempo and Mode in Evolution. Columbia University Press, New York. (Є переклад: Симпсон Дж. Темпы и формы эволюции. — М.: ИЛ, 1948)
- ↑ Fitch, Walter M.; Ayala, Francisco J., ред. (1995). Tempo and Mode in Evolution: Genetics and Paleontology 50 Years After Simpson (англ.). Washington (DC): National Academies Press (US). doi:10.17226/4910. ISBN 978-0-309-05191-0.