Перший буддійський собор

Ранній буддизм

Письмові джерела

1-й буддійський собор
2-й буддійський собор
3-й буддійський собор
4-й буддійський собор

Школи

Досектантський буддизм
└ Махасамґіка
    ├ Екавіавахаріка^[en]
        └ Локоттаравада
    ├ Кайтіка
        ├ Апарашайла
        └ Уттарашайла
    └ Гокуліка
        ├ Бахушрутія
        ├ Праджняптівада
        └ Четьявада
└ Стхавіравада
    ├ Сарвастівада
        ├ Вайбхашики
        ├ Саутрантіка
        └ Муласарвастівада
    ├ Вібгадж'явада
        ├ Тгеравада
        ├ Махішасака
        ├ Каш'япія
        ├ Дгармагуптака
    └ Пуґґалавадін
        └ Ватсіпутрія
            ├ Дхармоттарія
            ├ Бгадраянія
            ├ Самматія
            └ Шаннагаріка

Перший буддійський собор відбувся в V столітті до н. е., відомий також як Панчасатіка (збори 500 аргатів). Згідно з традицією Тхеравади, собор відбувся в 543–542 роках до н. е. через три місяці після парінірвани Будди. Джерела Махаяни вказують на інші дати.^[1] Відповідно до писань традиційної Тхеравади собор відбувся в 499–498 роках до н. е.

Згідно з коментарями, собор підтримав цар Аджаташатру (санскр. अजातशत्रु). Спеціально для собору цар спорудив палац в Ражгірі і зал в зведеній Аджатасату (санскр. अजातशत्रु) недалеко від печери Саттапані-Гуха (санскр. अजातशत्रु). Докладні відомості про Собор можна знайти в розділах Кхандгака канонічних Він.

Випадок, який спонукав старшого Махакаш'япу скликати цю раду, було почуте їм зневажливе зауваження з приводу суворого укладу життя ченців. Це те, що нібито сталося. Монах Субгадда, який пізніше був возведений в духовний сан, за життя, дізнавшись, що Будда помер, висловив свою образу на необхідність дотримання всіх правил для монахів, викладених Буддою. Багато ченців переживали з приводу смерті Будди, і були глибоко засмучені. Однак, старець Махакаш'япа чув, що Субгадда сказав: "Достатньо вашої Поваги, не журіться, не плачте. Ми позбулися цього великого самітника (Будди). Ми мучилися, коли він сказав: "Це припустимо для вас, це неприпустимо для вас", але тепер ми можемо зробити те, що хочемо, і ми не повинні робити те, що нам не подобається".

Махакаш'япа був стривожений його зауваженням, і побоювався, що Дгарма та Віная можуть бути змінені та виправлені, якщо інші монахи поводитимуться як Субгадда та інтерпретувати суть Дгарми та Вінаї як їм заманеться. Щоб уникнути цього, він вирішив, що Дгарма має бути збережена та захищена. З цією метою після згоди на затвердження Санґги він скликав Раду п'ятисот аргатів. Ананда був одним з п'ятисот, оскільки він став Аргатом до часу скликання Собору.

На соборі головував Махакаш'япа, на собор прибуло 500 аргатів — учнів Будди. Махакаш'япа висловив занепокоєння з приводу збереження вчення. Троє найближчих учнів — Ананда, Упалі та Махамаудгальяяна на пам'ять відтворили все, чого навчав Будда — норми та правила чернечого співжиття, «дисциплінарний статут» Санґги (Віная), проповіді та повчання Будди (Сутри) і його філософське вчення, «над-Дгарму» (Абгідгарма).

Під головуванням старшого Махакаш'япи, п'ятсот ченців аргатів зібралися в Соборі під час сезону дощів. Перше питання, яке підняв Махакаш'япа — оцінка справжнього змісту Вінаї, преподобного Упали та особливості чернечих правил. Цей монах добре підходив для виконання завдання, оскільки сам Будда вчив його вінаї. Старший Махакаш'япа запитав його про суть першого нападу параджіки (першого розділу Патімоккха-сутти), з вимогою роз'яснити окремі правила, писання, повторення заяв, а також випадків наявності та відсутності злочину. Упал дав адекватні відповіді зі знанням справи, і його зауваження зустрілися з одностайним схваленням головуючого Санґги. Таким чином, Віная було офіційно затверджене.

Потім старший Махакаш'япа звернув свою увагу на Ананду, оскільки той володів авторитетними, експертними знаннями у всіх питаннях, пов'язаних з Дгармою. На щастя, за день перед скликанням Собору, Ананда домігся аргатства та увійшов до складу Собору. Таким чином, старший Махакаш'япа зміг пристрасно його опитати про Дгарми з конкретним посиланням на проповідь Будди. Це опитування про Дгарму було потрібне для того, щоб виявити місце, де всі проповіді були прочитані вперше, та осіб, до яких вони були направлені.

Ананда завдяки своїй відмінній пам'яті зміг відповісти точно, таким чином ця Бесіда зустрілася одностайним схваленням Санґги. Перший Собор також офіційно схвалив закриття глави про несуттєві та дрібні правила, а також дозвіл на їх дотримання. Сім місяців знадобилося монахам для того, щоб прочитати всі Вінаю та Дгарму, і ченці були наділені достатньо доброю пам'яттю, щоб все запам'ятати. Цей історично перший Собор став відомий як Панчасатіка, оскільки в ньому взяли участь п'ятсот освічених Аргатів.

Деякі вчені заперечують, що перший собор дійсно відбувся. Згідно з Макміллан Енциклопедією буддизму (2004), "… Його історичність ставлять під сумнів практично всі буддійські вчені. Вони стверджують, що, хоча не виключено, що невелика група учнів, наближених до Будди, зібралися після його смерті, сам факт проведення Собору в Великому стилі, описаному в священних писаннях, майже напевно фікція".

В Синьому Літописі зазначено, що склалася ієрархія вчення (в сенсі передачі Вінаї): від Шакьмуні до Махакаш'япи, від нього до Ананди, від нього до Шанавасіки, від нього до Упагупти, від нього до Дгітіки, від нього до Крішни, від нього до Сударшани

Печера Саттапані

Примітки

↑ Gombrich, Richard (1988/2002). Theravada Buddhism. London: Routledge. Gombrich, p. 32, writes: «The Buddhist era begins at the Buddha's Enlightenment. Modern Theravadins date this in 544/3 BCE, but this tradition is of uncertain antiquity…. [T]he best we can say is that he was probably Enlightened between 550 and 450 [BCE], more likely later rather than earlier.»