Перейти до вмісту

Петросян Оганес Арутюнович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петросян Оганес Арутюнович
 Солдат
Загальна інформація
Народження4 серпня 1973(1973-08-04)
Ґюмрі
Смерть23 серпня 2014(2014-08-23) (41 рік)
Сєвєродонецьк
ПохованняКиїв
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «Честь. Слава. Держава»
Медаль «Честь. Слава. Держава»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петросян.

Огане́с Арутю́нович Петрося́н (4 серпня 1973, Київ — 23 серпня 2014) — український військовик, солдат батальйону «Айдар», учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Народився 1973 року в місті Ґюмрі. Вірменин за національністю. Родина переїхала до України, де Оганес виріс. У 1990 році закінчив Ірпінську ЗОШ, потім переїхав до Києва. Займався підприємницькою діяльністю.

З перших днів брав участь у подіях Революції Гідності. З липня 2014-го — солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».

23 серпня 2014 року загинув в бою з російською ДРГ у лісі під містом Сєвєродонецьк. Повідомлялося, що російські диверсанти займались підготовкою теракту в Харкові. Диверсантам було запропоновано здатись, але вони відкрили вогонь. Журналіст Роман Бочкала повідомив, що Оганес загинув, прикривши товариша від вибуху гранати.[1][2] Тоді загинуло ще 6 вояків Айдару: Василь Андріюк, Володимир Бойко, Євген Гаркавенко, Андрій Корабльов, Андрій Писаренок і Володимир Черноволов.[3]

Докладніше: Бої за Рубіжне, Сєвєродонецьк і Лисичанськ

Залишилися мама, дружина, донька 2000 р.н.

Похований у Києві, Берковецьке кладовище, 86 ряд, місце 18.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • Медаль «Герой Киянин» (№ 96 від 20.02.2016, посмертно)
  • Почесна подяка «Пам'ять і честь» від ГО «Київська міська спілка ветеранів»
  • Медаль «За жертовність і любов до України» УПЦ КП (23.04.2015, посмертно)
  • Відзнака «За вірність присязі» Всеукраїнської ГО "Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» (03.04.2015; посмертно)
  • Індивідуальний знак № 172 «Бійцю батальйону Айдар» (посмертно, 03.05.2015)
  • Медаль «За оборону рідної держави» (посмертно)
  • Медаль «Честь. Слава. Держава.» (розпорядження Київського міського голови від 27.03.2018 р. № 193)
  • ім'я Оганеса викарбуване на Меморіалі загиблим святошинцям в Сквері пам'яті Святошинського району
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 7
  • Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У Києві поховали бійця «Айдару» Петросяна. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 12 грудня 2021.
  2. ↑ Цензор.НЕТ. Армянин Оганес Петросян погиб за Украину в бою с российским спецназом. ФОТОрепортаж+ВИДЕО. Цензор.НЕТ (рос.). Процитовано 12 грудня 2021.
  3. ↑ Валерій Снегірьов, Олег Мартиненко, Сергій Мовчан, Окупація та звільнення Сєвєродонецька // УГСПЛ, 2017
  4. ↑ Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв

Джерела

[ред. | ред. код]
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петросян_Оганес_Арутюнович&oldid=44131175