Петро Акерович
| Петро Акерович | |
|---|---|
| Народився | 13 століття  |
| Помер | 13 століття |
| Діяльність | священник |
| Посада | єпископ і митрополит |
| Конфесія | православ'я |
Петро Акерович (?—?) — руський архієпископ. Згадується в джерелах як учасник Першого Ліонського собору (1245). Розповів присутнім клірикам про монгольську навалу на Русь[1].
Точне походження і приналежність невідомі. Дослідники Степан Томашівський та Володимир Пашуто ототожнювали його із ігуменом Спаса на Берестові, згадуваним Лаврентіївським літописом, ставлеником чернігівського князя Михаїла Всеволодича[1]. Олексій Толочко вважав його ієрархом-ставлеником володимирського князя Ярослава Всеволодича[1], а Ігор Паславський — єпископом Галича, якого князь Данило Галицький вислав до Ліона[2].
З 1230 року — ігумен Київського монастиря Спаса на Берестові, співучасник єпископських хіротоній у Соборі Святої Софії, імовірний автор Київського літописного зведення 1238 p.[3]
1240 року — висвячений на єпископа. Після зруйнування Києва ханом Батиєм та зникненням митрополита Київського Йосифа, Київська Митрополія залишилась без духовної опіки.
У 1240–1245 роках йшла боротьба за Київ між князями Данилом Романовичем та Михайлом Чернігівським. Петро Акерович був обраний Київським митрополитом замість Йосифа з санкції князя Михайла після його повернення до Києва. Був митрополитом Київським у 1242–1246 роках[4]. За тих тяжких умов він не отримав затвердження у патріарха, тим більше, що в той час Константинополь був захоплений хрестоносцями, й там перебував Латинський Константинопольський патріарх. В той же час Данило Галицький висунув свого кандидата на митрополита Київського — Холмського єпископа Кирила.
Влітку 1245 року Петро Акерович, як «Архієпископ Руський», узяв участь у Першому Ліонському соборі. На соборі він розповів його учасникам, зокрема Папі Римському Інокентію IV про погром Русі татарами і застеріг західно-європейське суспільство перед грізною небезпекою з боку татар. Метою його візиту був пошук допомоги для порятунку від татарської навали Галицької, Волинської та Київської земель.[5] Після його повідомлення Папа вислав на Русь та в Орду свого легата Джованні Да Плано Карпіні.
Згодом князя Михайла вбили за наказом хана Батия, а митрополита Петра було вигнано з Києва. Русь знаходилася під владою монголів, які віддали Київ князю Ярославові Всеволодовичу.
Подальша доля невідома.
- ↑ а б в Вілкул Т.Л. 2011:188.
- ↑ Паславський 2013:75-87.
- ↑ Михаїл, князь Чернігівський. Архів оригіналу за 3 січня 2009. Процитовано 29 квітня 2009.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 лютого 2009. Процитовано 29 квітня 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Карташев А. В. / Очерки по Истории Русской Церкви / Том I. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 29 квітня 2009.
- Вілкул Т. Л. Петро Акерович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 188. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Паславський І. Галицький єпископ Петро — ставленик і дипломат Данила Романовича // Український історичний журнал.— К., № 5 (512) за вересень-жовтень 2013. — С. 75-87. — ISSN 0130-5247.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Петро Акерович
