Петро Браницький
| Петро Браницький | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | 14 лютого 1762 Львів, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Країна | Річ Посполита |
| Посада | Консул Конфедерації, посол Сейму Речі Посполитої[d], брацлавський каштелян і галицький хорунжийd |
| Військове звання | ротмістр |
| Рід | Браніцькі герба Корчакd |
| Батько | Branicki Józefd |
| У шлюбі з | Waleria Melania Szembekd |
| Діти | Францішек Ксаверій Браницький і Elżbieta Branickad[1] |
| Нагороди |  |
Петро Франциск Браницький герба Корчак (? — 20 березня[2]) / 14 лютого[3] 1762, Львів[3]) — польський шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої. Представник роду Браницьких.
Посади, звання: ротмістр панцерної коругви, полковник Й. К. М., галицький хорунжий, староста бервальдзький, брацлавський каштелян. Дружина — Валерія Меланія Шембек, донька Петра Войцеха — бургграфа Кракова, освенцимського каштеляна[4]. Діти:
- Францішек Ксаверій Браницький — великий гетьман коронний, генерал від інфантерії (російський).
- Ельжбета (бл. 1734 — Кодень, 3.IX.1800) — дружина Яна Юзефа Каласантія (1734—1761), розлучились 1756 року, та Яна (пом. 13.IX.1757) Сапіг; збудувала в околицях Коденя палац Плаценція (пол. Placencja).
- Єдиний син Ельжбети та Яна — Кази́мир Нестор Сапіга (1757-1798), маршалок литовського сейму (1788—1792), один з творців нової конституції Речі Посполитої (3 травня 1791).
У костелі кармелітів босих Львова були барокова епітафія з чорного мармуру з портретом шляхтича саської доби та довгим віршем польською мовою, який починався рядками:
DOM [5]
Tu leżę Piotr Branicki, człowiek zbyt ułomny,
Cały czas życia swego do rozpusty skłonny; [6]
Wyznaję, żem zaciągnąłKsiążnica-Atlas, 1925 - 273 na siebie karanie,
Kto przeczytasz, proś Boga o ulitowanie,
Nieprzyszedł bowiem Chrystus usprawiedliwionych
Lecz przygarnąć do siebie grzechem obciążonych.
...
AD 1762 D 14 m Febr [7][8]
- ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 102. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ Barącz S. Pamiętnik dziejów Polskich. Z aktów urzędowych Lwowskich i z rękopismów. — Lwów, 1855. — S. 213. (лат.) (пол.)
- ↑ а б Braniccy-korczak (01) [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Szembekowie (01) [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Deo Optimo Maximo (лат.), Бог Всемогутній
- ↑ Див. також (цитата з помилками) на стор. 182 книги: Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Wydanie drugie, rozszerzone. Książnica-Atlas. — Lwów-Warszawa: Zjednoczone zaklady kartograficzne i wydawnicze, 1925. — 280 s. (Polska Biblioteka Turystyczna, nr 13) (пол.)
Tu leżę Piotr Branicki (†1762) człowiek zbyt ułomny,
Przez czały czas mego życia do rozpusty skłonny - ↑ Anno Domini 1762 diei 14 mensis Februarii
- ↑ Andrzej Betlej[pl]. Kościół p.w. św. Michała Archanioła (Nawiedzenia Najśw. Panny Marii) i klasztor OO. Karmelitów Trzewiczkowych (pierwotnie OO. Karmelitów Bosych) // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków, 2012. — T. 20. — S. 147. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). (пол.)
- Braniccy-korczak (01) (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |