Петряєв Костянтин Дмитрович

Петряєв Костянтин Дмитрович
Петряев Константин Дмитриевич
Народився	19 січня 1917(1917-01-19) м. Березовський, Пермська губернія, Російська імперія
Помер	30 вересня 1987(1987-09-30) (70 років) Одеса, УРСР, СРСР
Поховання	Друге християнське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Ural State Pedagogical Universityd
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Вчене звання	професор
Заклад	ОНУ ім. І. І. Мечникова
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «Ветеран праці» Заслужений працівник вищої школи УРСР
Медіафайли у Вікісховищі

Костянти́н Дми́трович Петря́єв (рос. Константин Дмитриевич Петряев; 19 січня 1917(19170119), Березовський, Пермська губернія, Російська імперія — 30 вересня 1987, Одеса, УРСР, СРСР)  — радянський історик, педагог, професор.

Біографія

Костянтин Дмитрович Петряєв народився 19 січня 1917 року у м. Березовський Єкатеринбурзького повіту Пермської губернії Росії в родині службовців.

В 1938 році закінчив історичний факультет Свердловського педагогічного інституту. Одразу був прийняти в аспірантуру Ленінградського педагогічного інституту ім. О. І. Герцена.

У травні 1941 року захистив дисертацію «І та ІІ з'їзди Рад у германській революції 1918—1919 рр.» на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Після захисту отримав посаду доцента Ленінградського державного педагогічного інституту.

В 1941—1944 роках перебував у лавах Червоної Армії, воював у складі частин Ленінградського та Волховського фронтів. На початку 1944 року був демобілізований та направлений у м. Сиктивкар Комі АРСР, де працював завідувачем кафедри загальної історії педагогічного інституту.

В 1953 році був обраний за конкурсом завідувачем кафедри загальної історії Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. У 1963—1972 роках завідував кафедрою нової історії зарубіжних країн.

В 1966 році захистив дисертацію «Сучасна історіографія Німеччини 1871—1914 рр.» і здобув науковий ступінь доктора історичних наук. Згодом було присвоєно вчене звання професора.

В подальшому працював професором в Одеському інституті холодильної промисловості, Інституті підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів Міністерства морського флоту СРСР (м. Одеса).

Помер 30 вересня 1987 року в Одесі. Похований на Другому християнському кладовищі.

Наукова діяльність

Є автором 300 опублікованих робіт, 120 з яких присвячені історії та історіографії Німеччини, історії Англії. Автор першої в СРСР монографії «Питання методології історичної науки».

В Одеському університеті підготував 19 кандидатів наук, 7 з котрих стали докторами наук, серед яких професор С. Й. Аппатов.

Праці

• Петряев К. Д. Курс лекций по истории Франции, Германии, Англии, Ирландии и США. 1871—1914. — Часть І: 1871—1900 гг. — Киев: КГУ, 1958. — 443 с.
• Петряев К. Д. Курс лекций по истории Франции, Германии, Англии, Ирландии и США. 1871—1914 гг. — Часть ІІ: 1900—1914 гг. — Киев: КГУ, 1960. — 508 с.
• Петряев К. Д. Современная советская историография истории рабочего движения Германии 1871—1914 гг. [Текст]: Конспект лекций для студентов-заочников исторического факультета университета.  - Одесса, 1965. — 88 с.
• Петряев К. Д. Вопросы методологии исторической науки [Текст]. — Киев: Вища шк., 1971. — 163 с.

Нагороди

• Ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня.
• 10 медалей («За відвгу», «За бойові заслуги» , «За оборону Ленинграда», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За доблесну працю», «Ветеран праці» та ін.)
• Почесне звання «Заслужений працівник вищої школи УРСР».

Родина

Брат: Євген Дмитрович Петряєв (1913—1987) — полковник, мікробіолог, кандидат біологічних наук, письменник, краєзнавець.

Дружина: Євгенія Іллівна Петряєва (Перевалова) (1921—1995) — кандидат філологічних наук, працювала доцентом кафедри російської літератури Одеського держуніверситету.

Дочка: Тетяна Костянтинівна Чурилова (1946 р.н.) — викладач.

Джерела та література

• Историки-слависты СССР: Биобиблиографический словарь-справочник. — М., 1981. — С. 130.
• Не заради слави// За наукові кадри. — 1982. — 23 лютого.
• Аппатов С. Полон творческих сил// Знамя коммунизма. — 1987. — 17 января.
• Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т.3: К — П. — 2-е вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 460—462.
• Петряєв Костянтин Дмитрович // Українські історики ХХ століття: Біобібліографічний довід.. — Вип. 2 : Ч. 1.  - К.; Л. : Ін-т історії України НАН України, 2003. — С. 254.
• Історія Одеського університету за 100 років [1865 -1965]/ Одеський ун-т ім. І. І. Мечникова; Редкол. Н. І. Букатевич, Г. А. В'язовський, І. М. Дузь; Відп. ред. О. І. Юрженко. — К.: КГУ, 1968. — С. 339.

Посилання

• Учеі вузів Української РСР. — К.: КГУ, 1968. — С. 334.
• Гудов В. С. Параллельные пути в исследователи/ В. С. Гудов//По стопам Ерофея. — Березовский: Изд-во «Кривоногов», 2006. — С. 21 — 24. // http://kraeved.berezlib.ru/p_gudov_07.html
• Константин Петряев. / Семейные архивы. //http://www.mybio.ru/zapiski/text/chapter3/page4.html