Пйотр Вода зі Щекоцин
| Пйотр Вода зі Щекоцин | |
|---|---|
| пол. Piotr Woda ze Szczekocin | |
 родовий герб Одровонж | |
| підканцлер коронний | |
| 1438 — 1454 | |
| Монарх | Владислав III Варненчик, Казимир IV Ягеллончик |
| Попередник | Вінцентій Кот |
| Наступник | Томаш Стшемпінський |
| Помер | 18 вересня 1454[1][2]  Хойніце, Хойницький повіт, Поморське воєводство, Республіка Польща[2] |
| Відомий як | державний діяч |
| Країна | Королівство Польське |
| Alma mater | Ягеллонський університет (1415) |
| Батько | Яна зі Щекоцинів[pl] |
| Релігія | католицтво |
Пйотр Вода зі Щекоцинів гербу Одровонж (пом. 1454) — державний діяч Королівства Польського, підканцлер коронний, староста ольштинський, завихостський, холмський і луківський.
Був сином Яна зі Щекоцинів[pl], люблінського каштеляна, і Офки, доньки Збіґнєва з Вельґомлинів. Мав двох братів — Яна та Добеслава.
Вперше Пйотр згадується у джерелах 1403 року, коли як клірик дієцезії краківської отримав канонію крушвицьку. 1409 року став студентом факультету мистецтв Краківського університету, 1415 року отримав ступінь бакалавра.
У королівській канцелярії розпочав працювати найпізніше 1420 року, коли він згадується як нотаріус короля Владислава II Ягайла. 1421 року покинув канонію крушвицьку — ймовірно, звідтоді припинив свою церковну кар'єру.
Перебуваючи при королівському дворі, у 1427 році разом з іншими придворними та братом Добеславом був звинувачений у перелюбі з королевою Софією Гольшанською. Тоді ж він утік з Польщі до двору угорського короля та імператора Священної Римської імперії Сигізмунда Люксембурзького. 1428 року брав участь у битвах з турками на боці останнього, під кінець травня потрапив у полон, звідки король Сигізмунд його викупив. 1429 року, коли з королеви Софії, котра була приблизно на 40 років молодша за Владислава Ягайла, було знято звинувачення, Пйотр і Добеслав повернулися до королівського двору та підтримували становлення та різноманітну діяльність синів Ягайла[3].
Після смерті батька 1432 року, Пйотр одідичив Ольштинське староство, на якому його батько мав записи на суму 1200 гривень, виданих у 1406–1417 роках. Пізніше він отримав ще більше сум від Ольштинського староства (1400 гривень у 1433–1443 роках)[4].
Після смерті Владислава Ягайла Пйотр Вода приєднався до партії Збіґнєва Олесніцького та невдовзі, у лютому 1438 року, обійняв посаду підканцлера коронного, на якій перебував до кінця життя.
Восени 1438 Пйотр брав участь у королівській виправі з метою отримання чеської корони, за що був щедро винагороджений королем Владиславом Варненчиком. Він був прихильником королівської дунайської політики, тому перебував з королем в Угорщині протягом 1440–1444 років. У військовому поході проти турків 1444 року він виставив підрозділ 100 озброєних вояків, брав участь у битвах. Перебував біля короля до 22 вересня, потім імовірно був відправлений останнім до Польщі з королівською відповіддю польській шляхті, котра вимагала повернення короля. Цього ж року став старостою хелмським.
Під час елекційного сейму у Пйотркуві 27–28 березня 1446 року Пйотр Вода підтримав кандидатуру мазовецького князя Болеслава. Він також брав участь у легації (13 польських шляхтичів), яка вирушила з Парчівського з'їзду в середині вересня 1446 року до Берестя-Куявського, щоб просити Казимира Ягеллончика зайняти престол у Польщі. Цього ж року отримав староство луківське.
Перебував з новим королем у Литві (1447–1448, 1450–1451, 1452–1453). Залишався пов'язаним з табором королеви-матері, тому підтримував пруську політику короля. У квітні 1454 року як королівський посол брав участь у сеймі литовському в Бересті-Куявському, де вирішувалися питання приналежності Волині і стосунків Литви з Тевтонським орденом.
1454 року Пйотр Вода взяв участь у війні з Тевтонським орденом, загинув 18 вересня у битві під Хойницями[4].
Мав дружину Молґожату, у них було двоє дітей:
- Павел (пом. після 1481) — староста ольштинський, луковський і завихостський.
- Софія (?1430 — після 1479) — дружина Пйотра Потоцького (пом. 1475) — дідича Седльців, Потоку, тенутарія з Яновиць.
- ↑ https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/piotr-woda-ze-szczekocin-h-odrowaz-zm-1454-podkanclerzy-kr-pol
- ↑ а б Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 107. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Hubert Sarnowski (12 травня 2018). Znamienici Łodzie i Odrowąże. Głos Polonii - Dwutygodnik Polonii kanadyjskiej.
- ↑ а б Karol Nabiałek, Działalność finansowa Pawła Olsztyńskiego ze Szczecina herbu Odrowąż : przyczynek do aktywności gospodarczej możnych małopolskich w XV wieku, Średniowiecze Polskie i Powszechne 6 (10), 2014, s. 289.
- Ożóg K. Piotr Woda ze Szczekocin // PSB. — Wrocław etc, 1981. — T. XXVI. — S. 434-436. (пол.)
- Piotr Woda ze Szczekocin h. Odrowąż. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
 |
|---|