Шимон з Рушкова
| Шимон з Рушкова | |
|---|---|
| пол. Szymon z Ruszkowa | |
| підканцлер коронний | |
| 1377 — ?1381 | |
| Монарх | Людовик Угорський |
| Попередник | Завіша Курозвенцький |
| Наступник | Клеменс Москажевський |
| Помер | 21 червня 1389  |
| Відомий як | державний діяч, католицький священник |
| Країна | Королівство Польське |
| Батько | Миколай з Рушкова |
| Рідня | Генрик з Рушкова, Янко із Чарнкова |
| Релігія | католицтво |
Шимон з Рушкова (пом. 21 червня 1389) — римо-католицький і державний діяч Королівства Польського, підканцлер коронний (1377-1381).
Батько Шимона — Миколай з Рушкова (імовірно — у Сілезії)[1]. Імовірно, Шимон був близьким родичем (можливо, братом) Генрика з Рушкова, писаря і публічного нотаріуса королівської канцелярії, а також, родичем (двоюрідним братом) Янка з Чарнкова, архієпископа Ґнєзненського і підканцлера коронного[2][3].
У першій половині 1360-х років Шимон з Рушкова був публічним нотаріусом у Сілезії[1]. При дворі Казимира Великого з'явився наприкінці 1365 — на початку 1366 років, був писарем королівської канцелярії[4].
У кінці серпня 1375 року він уже згадується як писар у канцелярії князя Владислава Опольського[5][6].
23 квітня 1377 вперше згадується в джерелах як підканцлер коронний Людовіка Угорського[5]. 1379 року підканцлер відпозив до Ґданська гроші, виплачені королем князеві Владиславові Білому за відмову останнього від претензій до землі Ґнєвковської[7]. Остання згадка про нього як підканцлера датується кінцем 1381 року. Очевидно, обіймав цей уряд до смерті короля[8]. Деякі дослідники датують закінчення перебування Шимона на посаді підканцлера 1384 роком[9].
1383 року став архідияконом краківським[8].
Помер 21 червня 1389 року[10].
- ↑ а б Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 230.
- ↑ Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 226.
- ↑ Janusz Bieniak, Jan (Janek) z Czarnkowa. Niedokończona kronika polska z XIV wieku, [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLVII, s. 109.
- ↑ Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, ss. 226, 230.
- ↑ а б Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 231.
- ↑ Jerzy Sperka, Władysław. Książę opolski, wieluński, kujawski, dobrzyński, pan Rusi, palatyn Węgier i namiestnik Polski (1326/1330 — 8 lub 18 maja 1401), Kraków 2012, s. 112
- ↑ Johannis de Czarnkow Chronikon Polonorum, wyd. J. Szlachtowski, w: MPH, t. 2, s. 689.
- ↑ а б Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 232.
- ↑ Dariusz Chodyniecki, Kapelani wojskowi w dziejach Polski do wybuchu II wojny światowej, [w:] Saeculum Christianum: pismo historyczno-społeczne 4/2, 105—153, 1997, s. 107.
- ↑ Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s.234.
- Polski Słownik Biograficzny, T. 50, s. 280.
 |
|---|