Шимон з Рушкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шимон з Рушкова
пол. Szymon z Ruszkowa
підканцлер коронний
1377 — ?1381
Монарх Людовик Угорський
Попередник Завіша Курозвенцький
Наступник Клеменс Москажевський
Помер 21 червня 1389
Відомий як державний діяч, католицький священник
Країна Королівство Польське
Батько Миколай з Рушкова
Рідня Генрик з Рушкова, Янко із Чарнкова
Релігія католицтво

Шимон з Рушкова (пом. 21 червня 1389) — римо-католицький і державний діяч Королівства Польського, підканцлер коронний (1377-1381).


Життєпис[ред. | ред. код]

Батько Шимона — Миколай з Рушкова (імовірно — у Сілезії)[1]. Імовірно, Шимон був близьким родичем (можливо, братом) Генрика з Рушкова, писаря і публічного нотаріуса королівської канцелярії, а також, родичем (двоюрідним братом) Янка з Чарнкова, архієпископа Ґнєзненського і підканцлера коронного[2][3].

У першій половині 1360-х років Шимон з Рушкова був публічним нотаріусом у Сілезії[1]. При дворі Казимира Великого з'явився наприкінці 1365 — на початку 1366 років, був писарем королівської канцелярії[4].

У кінці серпня 1375 року він уже згадується як писар у канцелярії князя Владислава Опольського[5][6].

23 квітня 1377 вперше згадується в джерелах як підканцлер коронний Людовіка Угорського[5]. 1379 року підканцлер відпозив до Ґданська гроші, виплачені королем князеві Владиславові Білому за відмову останнього від претензій до землі Ґнєвковської[7]. Остання згадка про нього як підканцлера датується кінцем 1381 року. Очевидно, обіймав цей уряд до смерті короля[8]. Деякі дослідники датують закінчення перебування Шимона на посаді підканцлера 1384 роком[9].

1383 року став архідияконом краківським[8].

Помер 21 червня 1389 року[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 230.
  2. ↑ Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 226.
  3. ↑ Janusz Bieniak, Jan (Janek) z Czarnkowa. Niedokończona kronika polska z XIV wieku, [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLVII, s. 109.
  4. ↑ Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, ss. 226, 230.
  5. ↑ а б Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 231.
  6. ↑ Jerzy Sperka, Władysław. Książę opolski, wieluński, kujawski, dobrzyński, pan Rusi, palatyn Węgier i namiestnik Polski (1326/1330 — 8 lub 18 maja 1401), Kraków 2012, s. 112
  7. ↑ Johannis de Czarnkow Chronikon Polonorum, wyd. J. Szlachtowski, w: MPH, t. 2, s. 689.
  8. ↑ а б Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 232.
  9. ↑ Dariusz Chodyniecki, Kapelani wojskowi w dziejach Polski do wybuchu II wojny światowej, [w:] Saeculum Christianum: pismo historyczno-społeczne 4/2, 105—153, 1997, s. 107.
  10. ↑ Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s.234.


Література[ред. | ред. код]

  • Polski Słownik Biograficzny, T. 50, s. 280.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шимон_з_Рушкова&oldid=42186164