Плагіоніт
| Плагіоніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Pgi[2] |
| Хімічна формула | Pb₅Sb₈S₁₇ |
| Nickel-Strunz 10 | 2.HC.10b |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | кут (давньогрецька мова)[3] |
| Типова місцевість | Graf Jost-Christian mined[4] |
 Плагіоніт у Вікісховищі | |
Плагіоніт (англ. plagionite; нім. Plagionit m) — мінерал, стибієва сульфосіль свинцю.
Від грецьк. «плагіос» — скісний (G.Rose, 1833).
Синонім — розеніт.
Хімічна формула: Pb5Sb8S17.
Склад у %: Pb — 40,75; Sb — 37,78; S — 21,47.
Сингонія моноклінна. Призматичний вид.
Утворює зернисті і дрібноголчаті агрегати, щільні маси.
Спайність ясна. Густина 5,56 (5,4—5,6).
Твердість 2,5 (2—3).
Злам раковистий.
Блиск металічний. Непрозорий.
Анізотропний.
Крихкий.
Зустрічається в гідротермальних родовищах з іншими сульфосолями сви-нцю в Баварії, Сх. Гарці (ФРН); Оруро (Болівія); Гурдара (Таджикистан). Рідкісний.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Плагіоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Плагіоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
