Планківський тиск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Планківський тиск
Названо на честь Макс Планк
Позначення одиниці p_P
Формула
В основній одиниці СІ 4,633E+113 Pa
Фізична величина тиск
Підтримується Вікіпроєктом Вікіпедія:Проєкт:Математика
Еквівалентний SPARQL-запит до Вікіданих wd:Q685662 p:P2370/psn:P2370 [wikibase:quantityAmount ?source; wikibase:quantityUnit ?base]. ?item p:P2370/psn:P2370 [wikibase:quantityAmount ?target; wikibase:quantityUnit ?base]. BIND(?source / ?target as ?value)

Пла́нківський тиск (англ. Planck pressure) — одиниця тиску у планківській системі одиниць, що позначається як pP і визначається як тиск, при якому на площу квадрата, сторона якого дорівнює планківській довжині, діє сила, що дорівнює планківській силі. Це величина, що має розмірність тиску та, як і інші планківські одиниці, отримується з добутку фундаментальних констант у відповідних степенях.

4,63309 × 10113 Па, де
 — планківська сила,
 — швидкість світла у вакуумі,
 — стала Дірака,
 — гравітаційна стала,
 — довжина Планка.

Рівень звукового тиску — значення звукового тиску, виміряне по відносній шкалі, віднесене до опорного тиску = 20 мкПа, що відповідає порогові чутності синусоїдальної звукової хвилі частотою 1 кГц:

дБ.
  • 2367 дБ SPL — 4,63309 × 10113 Па — планківський тиск.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]