Подушко Зиновій Григорович
| Подушко Зиновій Григорович | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| При народженні | Зиновій Григорович Подушко  | |||
| Народження | 29 жовтня (10 листопада) 1887 село Очеретине, Ізюмський повіт, Харківська губернія, тепер Краматорський район, Донецька область | |||
| Смерть | 3 березня 1963 | |||
| Лодзь, Польща | ||||
| Поховання | цвинтар Долиd | |||
| Країна |  Російська імперія → .svg){kind=small} УНР →  Польща | |||
| Жанр | живопис | |||
| Навчання | Київське художнє училище, Петербурзька академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник, художник-постановник | |||
| Учасник | польсько-радянська війна 1920 | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
 Подушко Зиновій Григорович у Вікісховищі | ||||
Зиновій Григорович Подушко (29 жовтня (10 листопада) 1887[1], село Очеретине, Ізюмський повіт, Харківська губернія, тепер Краматорський район, Донецька область — 3 березня 1963[2], м. Лодзь, Польща) — український художник, сценограф[3], офіцер культурно-освітнього відділу Генерального штабу Армії УНР[4].
Подушко навчався в залізничному училищі та реальній школі в Катеринославі[5]. У 1906–1911 роках навчався в Київському художньому училищі[3] під керівництвом Олександра Мурашка та Іллі Рєпіна[5]. У 1911–1918 роках продовжував навчання в Імператорській академії мистецтв у Петербурзі[3] під керівництвом Яна Ціонглінського та Миколи Дубовського. Під час навчання брав участь у виставках передвижників[6]. У цей період був членом «Товариства художників», а також належав до Товариства імені Архипа Куїнджі[7].
У червні 1919 року перебуваючи в Кам'янці-Подільському очолив мистецько-гравірувальний відділ при Експедиції заготовок державних паперів[8]. Як офіцер Культурно-освітнього відділу Генерального штабу[9] Армії УНР був інтернований у Ланьцуті[10]. У 1921 році оселився в Лодзі, де працював техніком-рисувальником у міському управлінні до 1939 року, а також викладав малювання в Державній текстильній школі та Міській школі графіки[5]. Одночасно у 1926–1935 роках був сценографом у Театрі ім. Стефана Ярача в Лодзі[3]. Співпрацював із журналом «Форма», що його редагували Кароль Гіллер і Стефан Вегнер[11].
Під час Другої світової війни через складні матеріальні умови та хворобу Подушко втратив значну частину свого художнього доробку і припинив творчість. Після війни відновив малювання і працював у Міській урбаністичній майстерні Лодзі. У цей період відвідував Судети і Бескид Сілезький для лікування, що дозволило йому створити цикл картин під назвою «Сілезький пейзаж», які були відтворені на листівках, виданих видавництвом «Poziom»[5].
Був співзасновником і членом правління Спілки польських художників, входив до груп «Старт» і «Заохота» (з 1957 року)[5].
Його картини знаходяться в колекціях Галереї Петра Узнанського в Лодзі[7], Краєзнавчому музеї в Серадзі, Міському музеї історії та мистецтва Лодзі, Міністерстві культури та національної спадщини Польщі, Музеї в Торуні, Львівській національній галереї мистецтв[5], Хмельницькому обласному художньому музеї[7] та інших музеях Польщі, України та Росії[12].
Подушко був сином залізничного токаря Григорія Подушка і його дружини Євфросини. Його дружина — Зінаїда, уроджена Кібардіна[5].
Зеновій Подушко похований на православному кладовищі на Долах у Лодзі[13].
Подушко писав переважно пейзажі, серед яких переважали зображення Волині, Поділля, а також Лодзі та її околиць[6], Сілезії[14]. Він працював олією і аквареллю[5] – використовував декоративні кольорові плями й спрощені натуралістичні мотиви[14]. Його художній доробок налічує понад 1000 робіт[10]. Серед найвідоміших його робіт — цикли «Степ», «Додому», «Захід сонця», «На пасовищі», «Чумацький табір», «Хутір»[10], «Степове село», «Захід сонця», «Старий млин», «Над Дніпром»[7].
- «Отелло майбутнього»,
- «Чоловік з двома дружинами»,
- «Дивак»[5],
- «Квадратура кола»,
- «Моя мила, дурна мама»,
- «В маленькому дворі»[3],
- «Щодня о п'ятій» (1926),
- «Панна Флют» (1927),
- «Страхування вірності» (1928)[15].
- Бронзова медаль Товариства Заохоти образотворчих мистецтв за картину «Вечір — містечко на околиці» (1930),
- Золотий Хрест Заслуги (1954),
- Почесна відзнака міста Лодзь[pl] (1957),
- Премія в галузі образотворчого мистецтва Лодзинського воєводства, присуджена Президією Воєводської народної ради в Лодзі (1963)[5].
- ↑ Центральний державний електронний архів України: копії метричних книг, що збергіаються в Державному архіві Донецької області, ф. 373 — Акилинська церква Харківської духовної консисторії, с. Некременне Ізюмського повіту Харківської губернії, спр. 4, арк. 171 (зв.), запис № 38(м).
- ↑ УІНП, "Віртуальний некрополь української еміграції": картка поховання Подушко Зиновій (Poduszko Zenobiusz). Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ а б в г д polskiego, Encyklopedia teatru. Zenobiusz Poduszko. Encyklopedia teatru polskiego (пол.). Процитовано 24 жовтня 2024.
- ↑ Południowo-Wschodni Instytut Naukowy (1918-1922, 1941), Zdjęcia i rysunki przedstawiające wojskowych z obozów internowanych żołnierzy Armii Ukraińskiej Republiki Ludowej w Polsce (PDF)
- ↑ а б в г д е ж и к л Grzejszczak, Łukasz (2005). «Ileż scen i obrazów z samej gry obłoków». Twórczość pejzażowa Zenobiusza Poduszki (пол.). № 1/2. с. 215—220. ISSN 1231-5354.
- ↑ а б Зенобій Подушко – DESA Unicum. desa.pl. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ а б в г Зіновій Подушко: український художник з Донеччини, відомий більше в Польщі (ФОТО). Вільне радіо. 11 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Микола Гнатишак. Державні гроші України 1917–1920 років: Ілюстрований історико-іконографічний нарис. — Клівленд, 1974. — С. 191.
- ↑ Олександр Колянчук (2003). Некрополі та могили учасників українських визвольних змагань 1917–1921 рр (пол.). Південно-Східний науковий інститут у Перемишлі. ISBN 978-83-913511-9-2. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ а б в Українознавчий бюлетень (пол.). Південно-Східний науковий інститут у Перемишлі. 2005. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Павел Собчак (2016). Лодзька літературна преса в міжвоєнний період. Хроніка міста Лодзі. № 3/2016. docplayer.pl. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Художники – Подушко Зіновій Григорович (1887–1963). korners.kiev.ua. 1 листопада 2014. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Некролог. Лодзький щоденник. № 56 (5057). 6 березня 1963. с. 2.
- ↑ а б ВОНИ БОМБИЛИ ГАЛИЧИНУ! | Костянтинівка бізнесова. konstantinovka.com.ua. Процитовано 24 жовтня 2024.
- ↑ malarstwo, Poduszko Zenobiusz, Galeria Sztuki Łódź. gpu.com.pl (пол.). Процитовано 9 листопада 2022.
- Подушко Зиновій [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 6. — 1970.
- Подушко Зіновій. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. —— Т. 8. — 1982.
- Подушко Зиновій на сайті Українці в світі.
- Подушко Зиновій Григорович (рос.)
- Картини Зиновія Подушко на порталі DeviantArt