Перевірена версія

Поклонська Наталія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Володимирівна Поклонська
рос. Наталья Владимировна Поклонская
Наталія Володимирівна Поклонська
Наталія Володимирівна Поклонська
Заступниця голови Росспівробітництва
2 лютого 2022 — 13 червня 2022
ПрезидентВолодимир Путін
Прем'єр-міністрМихайло Мішустін
Посол РФ у Кабо-Верде
13 жовтня 2021 — 2 лютого 2022
ПрезидентВолодимир Путін
ПопередникВолодимир Соколенко
НаступникТимур Сабреков (тимчасовий повірений)
Депутат Державної Думи РФ VII скликання
5 жовтня 2016 — 12 жовтня 2021
«Прокурор» окупованого РФ Криму
25 березня 2014 — 6 жовтня 2016
ПрезидентВолодимир Путін
Попередникпосаду засновано
НаступникАндрій Фомін (в.о)
Олег Камшилов[1]
Прокурор Автономної Республіки Крим
11 березня 2014 — 17 березня 2014
Прем'єр-міністрСергій Аксьонов
ПопередникОлександр Штехбарт
НаступникВасиль Синчук
Старший прокурор Генпрокуратури України
12 грудня 2012 — 11 березня 2014
Народилася18 березня 1980(1980-03-18) (44 роки)
Михайлівка, Перевальський район, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР[2]
Відома якполітична діячка
Місце роботиПрокуратура України‎, Прокуратура Російської Федерації, Державна дума Російської Федерації і Росспівробітництво
ГромадянствоУкраїна Україна
Росія Росія
Національністьукраїнка
ОсвітаХарківський національний університет внутрішніх справ
(Євпаторійська філія)
Дипломатична академія МЗС РФ
Alma materХарківський національний університет внутрішніх справ (2002), Дипломатична академія МЗС РФ і Akademii͡a Generalʹnoĭ prokuratury Rossiĭskoĭ Federat͡siid
Політична партіяЄдина Росія
У шлюбі зВолодимир Поклонський (Клименко)
Андрій Красильников
Іван Соловйов
ДітиПоклонська Анастасія Володимирівна
РідняПоклонська Олена Володимирівна (сестра)
Професіяюрист, політик
Звання
Державний радник юстиції 3 класу
РелігіяРосійська православна церква
Нагороди
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Зовнішні відеофайли
Прес-конференція Наталії Поклонської 11 березня 2014 року
Prime World, честь, справедливость. И никаких няш-мяш!

Ната́лія Володи́мирівна Покло́нська (до шлюбу Дубровська; нар. 18 березня 1980 року, Олексіївка, Новоайдарський район, Ворошиловградська область (нині Луганська область), Українська РСР, СРСР) — колишня українська, нині російська юристка, громадська та політична діячка, проросійська колабораціоністка. Заступниця голови Росспівробітництва з 2 лютого до 13 червня 2022 року[3][4]. Посол РФ у Кабо-Верде з 13 жовтня 2021 до 2 лютого 2022 року[5][6][7]. Депутатка Думи РФ VII скл. (5 жовтня 2016 — 12 жовтня 2021). Прокурорка маріонеткової Республіки Крим (25 березня 2014 — 6 жовтня 2016), прокурорка Автономної Республіки Крим (11—17 березня 2014). Заступниця голови комітету Держдуми РФ з міжнародних справ з 18 вересня 2016 року.[8] Радниця Генерального прокурора Росії (14 червня 2022). Магістр з міжнародних справ (2021). Член фракції «Єдина Росія».[9]

Має українофобські та русофільські погляди.[10] Після початку тимчасової анексії Росією Криму перейшла на бік Росії. Прокурорка окупованої території, маріонеткової "Республіки Крим" з 2 травня 2014 до 6 жовтня 2016 року. На посаду призначена указом Путіна.[11][12][13] Державний радник юстиції 3 класу (2015). В 2015 заявляла про відкриття кримінальної справи проти Мустафи Джемілєва, Рефата Чубарова та Ленура Іслямова, ініціаторка заборони діяльності Меджлісу кримськотатарського народу в Російській Фередації.

Органами МВС України оголошена в розшук за статтею 109 ч. 1 ККУ — «дії, початі з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про здійснення таких дій»[14].

Життєпис

[ред. | ред. код]
Країни, де Поклонська під санкціями

Народилася 18 березня 1980 року в Михайлівці Перевальського району Ворошиловградської області, УРСР (нині селище міського типу Перевальського району Луганської області, Україна). За словами Поклонської, частина її предків походила зі Сербії та переселилася до Російської імперії 1915 року[15].

1987 року з батьками й старшою сестрою Оленою переїхала до Євпаторії.

2002 — закінчила філію Харківського університету внутрішніх справ у Євпаторії, працювала в органах прокуратури України.

З 2018 року навчається в Дипломатичній академії МЗС Росії.[16]

Володіє російською, українською, сербською мовами, вивчає англійську[джерело?].

У прокуратурі України

[ред. | ред. код]

2002—2006 роках — помічниця прокурора Красногвардійського району Криму.

2006—2010 роках — помічниця прокурора Євпаторії.

2010—2011 року — працювала в прокуратурі Криму заступницею начальника відділу нагляду за додержанням законів від спецпідрозділів та інших установ, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю.

2011 року була державною обвинувачувачкою в гучному процесі ексдепутата Верховної Ради Криму й колишнього директора футбольного клубу «Таврія» Рувима Аронова (справа ОЗУ «Башмаки» — однієї з найбільших організованих злочинних угруповань Криму 1990 — 2000-х років, що займалась рекетом, грабунками й убивствами). У грудні того ж року була сильно побита в під'їзді свого будинку, через що в Поклонської залишилася паралізована частина обличчя. Напад пов'язують з помстою «Башмаків».[17] Пізніше Поклонська повідомила, що історія про напад — неправда.[18][19]

2011—2012 — сімферопольська міжрайонна природоохоронна прокурорка, керувала Сімферопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою.

З жовтня до грудня 2012 року працювала начальницею відділу участі прокурорів у розгляді справ в апеляційному суді Криму.

З грудня 2012 року до 11 березня 2014 обіймала посаду старшого прокурора 2-го відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримки державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів від органів внутрішніх справ Головного управління нагляду за дотриманням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України.

11 березня 2014 року звільнена з органів Прокуратури України указом Олега Махницького.

«Прокурор» окупованого РФ Криму

[ред. | ред. код]

Після окупації Криму Росією, 11 березня 2014 року Поклонська призначена на посаду прокурора АРК, після того, як четверо кандидатів (троє, за інформацією самої Поклонської), заступників колишнього прокурора республіки В'ячеслава Павлова, відмовилися її обійняти.

Одночасно Поклонську звільнено з Генеральної прокуратури України, проти неї порушено кримінальну справу за співучасть у діях із захоплення влади. Сама Поклонська називає зміну влади в Україні «антиконституційним заколотом» і «збройним захопленням влади», а нову київську владу — «чортами з попелища».

26 березня 2014 року МВС України за дорученням уряду оголосило її в розшук, як таку, що «переховується» від органів досудового розслідування. Їй закидають статтю 109, частина 1 Кримінального кодексу України — «дії, початі з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про здійснення таких дій».

4 квітня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду Києва задоволено позов виконувача обов'язків генерального прокурора України Олега Махніцького та визнано протиправною і скасовано ухвалу Президії Верховної Ради АРК від 10 березня 2014 № 1726-6/14, яким виконання обов'язків прокурора Автономної Республіки Крим покладено на Наталію Поклонську.

Після призначення «прокурором Криму» однією з перших справ Поклонської стало розслідування щодо заподіяння тілесних ушкоджень працівникам кримського «Беркуту».

25 березня 2014 — наказом генпрокурора РФ Юрія Чайки Поклонську призначено «прокурором» окупаційної влади «Республіки Крим».

27 березня 2014 року їй присвоєно чин старшого радника юстиції.

11 квітня 2014 року Чайка вручив їй посвідчення співробітника прокуратури РФ.

4 квітня 2014 року за згодою Поклонської співробітники УФСБ Росії затримали помічника «прокурора» Ялти Євгена Помелова під час отримання хабаря від мешканця міста в розмірі 7,5 тисяч грн. Було порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 290 КК РФ «хабар посадовій особі за вчинені завідомо незаконні дії».

Поклонська у Генпрокуратурі РФ, 24 березня 2015 року

Погрожувала заборонити Меджліс кримськотатарського народу за проукраїнську політику[20]. Зрештою 26 квітня 2016 року це громадське об'єднання визнали екстремістським і забороненим на території Росії.[21][22]

2 травня 2014 року офіційно затверджена на посаді прокурора Криму[23].

7 травня 2014 року склала присягу прокурора РФ.

11 червня 2015 року Указом Путіна присвоєно клас державний радник юстиції 3 класу.[24]

На початку травня 2016 року за ініціативою Поклонської був записаний аматорський кліп на пісню «Від героїв минулих часів» з фільму «Офіцери», на початку якого вона зачитала кілька рядків з вірша[25].

28 вересня 2016 року депутатський мандат їй передав так званий «голова Криму» Сергій Аксьонов[26].

7 жовтня 2016 року звільнена з посади прокурора Криму в зв'язку з обранням до Державної Думи ФС РФ[27].

2016 року Поклонська призупинила виконання повноважень в органах прокуратури РФ на час виборної посади[28].

Депутатка Держдуми РФ VII скликання

[ред. | ред. код]

18 вересня 2016 року обрана депутаткою Держдуми РФ VII скликання від «Єдиної Росії».[29][30]

25 вересня 2016 року Єдина Росія висунула її кандидатуру на пост голови комісії з контролю за достовірністю декларування доходів депутатів, пізніше цієї посади була позбавлена.[31]

У Держдумі є членом фракції «Єдина Росія», безпартійна.[32][33]

5 жовтня 2016 року на першому засіданні Думи РФ VII скликання обрана заступницею голови комітету Держдуми з безпеки і протидії корупції.

У жовтні 2016 року надіслала депутатський запит до Генпрокуратури РФ про фільм «Матильда», що розповідає про стосунки Миколи Романова (майбутнього імператора Миколи II), з балериною Матільдою Кшесинською. Причина — «спотворення історичних подій», «антиросійська та антирелігійна провокація у сфері культури». Перевірка порушень не виявила. Голова думського комітету з культури РФ, режисер Станіслав Говорухін розкритикував ідею про перевірку фільму, висловив упевненість, що такі ініціативи потрібно «припиняти на корені»[34][35].

30 січня 2017 року стало відомо, що Поклонська направила в Генпрокуратуру РФ новий запит з вимогою провести повторну перевірку — з метою дослідження затвердженого до зйомок сценарію і законності витрачання бюджетних коштів, виділених Фондом кіно на створення картини. Обурення викликало також виконання ролі згодом канонізованого цесаревича німецьким актором Ларсом Айдингером, відомого участю у фільмах для дорослих[36][37].

У серпні 2017 року знялася в кліпі «Кораблі» групи Скретч.[38]

Станом на 18 жовтня 2017 року Поклонська написала 43 звернення в Генеральну прокуратуру РФ про можливі порушення в діях творців кінофільму. Унаслідок розгляду звернень Генпрокуратура РФ порушень не встановила[39].

25 жовтня 2017 року записала на Красній площі звернення до генпрокурора РФ Чайки, звинувативши його в бездіяльності[40].

На першому засіданні Держдуми ФС РФ 7-го скликання, 5 жовтня 2016 року

13 листопада 2017 року подала заяву на Олексія Паніна за пародію на фільм «Матильда».[41]

5 лютого 2018 року запропонувала заборонити сурогатне материнство.[42]

У лютому 2018 року Поклонська написала книгу «Відданість вірі й батьківщині»[43].

Поклонська спочатку не погодилася з пенсійною реформою, запропонованою урядом Росії.

19 липня 2018 року Поклонська стала єдиним членом фракції «Єдиної Росії», який проголосував проти пенсійної реформи[44]. У зв'язку з цим керівництво фракції пообіцяло вжити заходів[45].

26 липня 2018 року єдинороси бойкотували засідання комісії по доходах, що проводиться щодо Поклонської, а керівник фракції «Єдина Росія» Сергій Неверов запропонував Поклонській подумати про здачу мандата[46]. Поклонська відмовилася це робити[47].

У тимчасово окупованій Ялті, 26 жовтня 2016 року

4 серпня 2018 року звернулася до В'ячеслава Володіна з проханням утрутитися в ситуацію зі зривом засідання очолюваної нею комісії.

2 вересня 2018 року вперше відвідала окупований росіянами Донецьк у зв'язку з похороном терориста Захарченка, назвала терориста «справжнім народним героєм».[48]

24 вересня 2018 року запропонувала свої поправки до пенсійної реформи, які полягали в збереженні пенсійного віку на колишньому рівні, 55 років для жінок і 60 років — для чоловіків, також пропонувала при цьому дати людям право самостійно ухвалити рішення — виходити на пенсію або продовжувати роботу.[49]

9 жовтня 2018 року незаконно відвідала окуповану Росією частину Луганської області, зустрілася зі своїми родичами — бабусею і тіткою, відвідала селищне кладовище, де поховані прабабусі й прадідусі, а також православну церкву, у якій її хрестили в дитинстві, також під час цього візиту Поклонська провела робочу зустріч з головою луганських сепаратистів Леонідом Пасічником. Під час цієї поїздки здійснили домовленість про приїзд до Луганська лікарів з Росії.[50][51]

12 лютого 2019 року оголосила про написання книги «Кримська весна».[52]

12 березня 2019 року проголосувала проти закону про неповагу до влади, який передбачає адміністративну відповідальність за висловлювання, які можуть бути розцінені як непристойні. Поклонська вважає, що сам закон недопрацьований і дублює нормативні акти, що вже існують[53].

8 квітня 2019 року — розповіла про симпатії до Зеленського. Назвала його чудовим політиком і актором.[54]

У вересні 2019 року Поклонська стала заступницею голови комітету з міжнародних справ, членом комісії Думи Федеральних Зборів РФ з розслідування фактів втручання іноземних держав у внутрішні справи Росії.

Посол РФ у Кабо-Верде

[ред. | ред. код]

13 жовтня 2021 року президент РФ Путін призначив Поклонську послом РФ у Кабо-Верде. Міністерство закордонних справ України відразу ж заявило, що буде домагатися її екстрадиції. У січні 2022 Поклонська повідомила, що не поїде до Кабо-Верде через особисті обставини[55][5][6][56][57][58].

14 червня 2022 Поклонську було звільнено з посади заступниці голови Росспівробітництва й призначено радницею генпрокурора РФ Ігоря Краснова[59].

Розслідування діяльності

[ред. | ред. код]

6 грудня 2021 року Київський апеляційний суд дозволив затримання Поклонської для розгляду справи про запобіжний захід[60][61].

Санкції

[ред. | ред. код]

Наталія Поклонська активно підтримує та здійснює дії, які підривають територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України. Наталія Поклонська є підсанкційною особою в багатьох країнах світу.[62]

Громадянство

[ред. | ред. код]

З 2014 року — громадянка РФ. 20 жовтня 2017 року Адміністрація Президента України повідомила у відповідь на запит депутата Верховної Ради України Сергія Лещенко, що Поклонська досі є громадянкою України на підставі того, що ні Державна міграційна служба України, ні Мінстерство закордонних справ України, ні інші дипломатичні установи не надсилали Президентові подання про позбавлення Поклонської українського громадянства[63][64].

Доходи

[ред. | ред. код]

Згідно з декларацією, опублікованою на сайті «прокуратури Республіки Крим», Поклонська володіє квартирою площею 116,6 м2, а її дохід за 2014 рік склав 1,926 млн. рублів[65]. Згідно декларації, опублікованій ЦВК 2016 року, дохід Поклонської за 2015 рік склав 2,3 млн рублів[66][67], а на період з початку до кінця минулого року згідно з декларацією, опублікованою на сайті Держдуми РФ, з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року дохід Поклонської склав 2 611 903,79 рублів, за 2017 рік — понад 4,5 млн рублів.

Соцмережі

[ред. | ред. код]

У жовтні 2016 року зареєструвалася в соцмережах.[68] З квітня 2014 року має канал в Youtube.[69]

Особисте життя та погляди

[ред. | ред. код]

Розлучена, виховує доньку. Батьки — пенсіонери, живуть у тимчасово окупованому Росією Криму. Обидва діди Поклонської загинули на німецько-радянській війні[70].

Колишній чоловік Володимир Клименко, колишній керівник фракції проросійської партії ОПЗЖ[71].

Колишнім чоловіком Поклонської і батьком її єдиної дитини був заступник голови Комісії з прав людини Громадської палати РФ Андрій Миколайович Красильников, з яким улітку 2018 року розлучилась.

У серпні 2018 року Поклонська одружилася з ветераном органів, заслуженим юристом Росії, 48-річним Іваном Соловйовим — на той момент керівником апарату уповноваженого з прав людини в РФ. Весілля відбулося в окупованому Криму[72]. 2019 року вони розлучились[73].

Поклонська активно підтримує політику Росії. Є шанувальницею Миколи II, його портрет стоїть у неї в кабінеті. У жовтні 2014 року Поклонська передала до Лівадійського палацу понад 80 фотографій із сімейного архіву імператора, отримані нею від священника Свято-Успенського печерного монастиря в Криму.

У травні 2015 року взяла участь у відкритті погруддя імператора в Лівадійському палаці, оголосивши про плани встановити за її особистим замовленням скульптурну композицію з усіма членами його сім'ї. Також зробила гучну заяву про те, що зречення Миколи II не має юридичної сили.[74]

9 травня 2016 року вийшла на акцію пам'яті «Безсмертний полк» з іконою Миколи II, пояснивши це тим, що виконує «прохання ветерана».[75]

Популярність

[ред. | ред. код]
Зображення Поклонської у стилі «мое»
  • Здобула популярність в усьому світі після появи відео з записом її пресконференції на YouTube. Після того, як уривки з цього ролика були завантажені японським користувачем YouTube з заголовком «Нова Генеральний прокурор Криму дуже красива», відео стало хітом японського інтернету[76][77]. Японці відзначили виразні очі Поклонської, прокурорську форму та схожість «прокурора» з героїнями японських коміксів. 14 березня посилання на відео розмістив популярний японський користувач Твіттера, і цей твіт набрав більше 9000 репостів[78].
  • Картинки, на яких Поклонську малюють у стилі аніме й манги, стали інтернет-мемом[79][80][81].
  • Стала прототипом персонажки «Обвіняшка» у комп'ютерній грі Prime World[82][83].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Відзнака «За внесок у ветеранський рух» (20 листопада 2014 року, громадська організація «Російський союз ветеранів»)[84].
  • Почесна медаль «За заслуги у справі захисту дітей Росії» (27 січня 2016 року, Уповноважений при президентові РФ з прав дитини) — за особистий внесок у справу захисту дітей[85].
  • Орден «За вірність обов'язку» (2015) — за мужність, патріотизм, активну громадсько-політичну діяльність.[86]
  • Медаль «За жертовне служіння» (2014);
  • Нагрудний знак «Гордість вітчизни» (22 лютого 2018 року, Асоціація працівників правоохоронних органів і спецслужб РФ)[87].
  • Нагорода БРІКС (9 грудня 2019 року, Індія).

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • 7 липня 2015 зробила публічну заяву з метою реставрації російської монархії[88]: Визнати нелегітимним зречення Миколи II та повернути Романових[89][90][91]. Вважає також, що маніфест від 3 березня 1917 р. про відречення Миколи II не мав необхідних атрибутів офіційного документу й підписаний був олівцем[89] на копії[89] маніфесту, не було дотримано процесуальної процедури офіційного відречення Миколи II, більшовики фальсифікували історію, звідси — не має юридичної сили вказаний акт проти Миколи II і є нелегітимним відречення Миколи II[90][91][89].
  • На початку березня 2017 заявила, що в Сімферополі замироточив бюст Миколи II[92], який «помер, щоб ми зробили Росію великою».
  • У березні 2017 року була гостею телепередачі на російському Першому каналі «Прожекторперісхілтон», де, окрім іншого, грала на роялі.[93]
  • Знялася в пропагандистському російському фільмі «Ополченочка» московського режисера Романа Розума[94].

Примітки

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Поклонська Наталія Володимирівна
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Поклонська Наталія Володимирівна
  1. ↑ Прокурор Криму Поклонська знайшла собі заміну. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
  2. ↑ Поклонская Наталья Владимировна / Прокуратура Республики Крым.
  3. ↑ Росія: Путін знайшов нову роботу для Поклонської. Радіо Свобода (українською) . 2 лютого 2022. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2022.
  4. ↑ Путін звільнив з посади зрадницю Поклонську. Главком (українською) . 13 червня 2022. Процитовано 13 червня 2022.
  5. ↑ а б Поклонська вирушає на дипслужбу в Африку. Путін призначив її послом Росії в Кабо-Верде. Радіо Свобода (українською) . 13 жовтня 2021. Архів оригіналу за 13 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  6. ↑ а б Поклонську таки відправили послом у Кабо-Верде. BBC News (українською) . 13 жовтня 2021. Архів оригіналу за 13 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  7. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 13.10.2021 года № 586 "О Чрезвычайном и полномочном после Российской Федерации в Республике Кабо-Верде". publication.pravo.gov.ru. Архів оригіналу за 13 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  8. ↑ Поклонська Наталія Володимирівна. duma.gov.ru (рос.). Державна Дума РФ. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 5 жовтня 2016.
  9. ↑ Поклонська Наталія Володимирівна - Фракція "Єдина Росія ". www.duma-er.ru. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 22 вересня 2016.
  10. ↑ Поклонская рассказала, что «бандеровцы» уже хозяйничают в Донецке, а останавливают их иконами с Николаем II. Архів оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  11. ↑ Генеральний прокурор РФ Юрій Чайка видав наказ про утворення прокуратури Республіки Крим та прокуратури міста Севастополя. Прокуратура РФ. 25 березня 2014. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |6= (довідка)
  12. ↑ Призначено прокурорів Республіки Крим та Севастополя. Kremlin.ru. 2 травня 2014. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 2 травня 2014.
  13. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 06.10.2016 року № 530 «Про звільнення від посади, призначення на посаду та присвоєння спеціального звання в деяких федеральних державних органах». Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 10 січня 2019.
  14. ↑ ОСОБИ, ЯКІ ПЕРЕХОВУЮТЬСЯ ВІД ОРГАНІВ ВЛАДИ[недоступне посилання з липня 2019]
  15. ↑ Поклонская обсудила в парламенте Сербии вопросы упрощения рабочих виз для сербов в РФ (ТАСС, 25.04.2018) (рос.)
  16. ↑ Интервью Поклонской. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 1 січня 2020.
  17. ↑ Поклонська пережила замахи. Дни ру. Архів оригіналу за 29 грудня 2018.
  18. ↑ «Я не имею права решать за других женщин»: Интервью с Натальей Поклонской. Wonderzine. 9 грудня 2019. Процитовано 1 квітня 2022.
  19. ↑ Наталья Поклонская: «Украина — это не Россия» // «Скажи Гордеевой» (укр.), процитовано 1 квітня 2022
  20. ↑ Прокурор Криму Наталія Поклонська предостергла Чубарова про неприпустимість здійснення екстремістської діяльності
  21. ↑ Верховний суд РФ заборонив меджліс кримськотатарського народу*
  22. ↑ Наталія Поклонська: Меджліс визнана екстремістською організацією і його діяльність заборонена
  23. ↑ Поклонська вступила на посаду прокурора Криму
  24. ↑ Президент Російської Федерації. Указ Президента Російської Федерації від 11.06.2015 № 295 "Про присвоєння військових звань вищих офіцерів, спеціальних звань вищого начальницького складу, вищого спеціального звання класного чину". publication.pravo.gov.ru. Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 11 червня 2015.
  25. ↑ Сергій Мальгавко (7 травня 2016). Наталя Поклонська випустила кліп до Дня Перемоги. ВІДЕО. РИА Новости. Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 7 травня 2016.
  26. ↑ Постанова від 28 вересня 2016 року № 57/543-7 "Про передачу вакантних мандатів депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання зареєстрованим кандидатам з федерального списку кандидатів, висунутого політичною партією «Всеросійська політична партія Єдина Росія». Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 1 липня 2018.
  27. ↑ Поклонська звільнена з посади прокурора Криму. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  28. ↑ Поклонська повернеться в прокуратуру після Держдуми. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 1 липня 2018.
  29. ↑ Поклонська у Держдумі РФ. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
  30. ↑ Поклонська Наталія Володимирівна  — Фракція Єдина Росія. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 10 липня 2017.
  31. ↑ У Держдуми РФ буде утворена єдина Комісія з контролю за достовірністю відомостей про доходи, мандатних питань і питань депутатської етики. Государственная Дума (рос.). Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 2018.
  32. ↑ Обиралася від партії «Єдина Росія», до самої партії не входить, лише до складу фракції парламенту
  33. ↑ Партийна приналежність Поклонської
  34. ↑ Поклонська попросила Генпрокуратуру РФ перевірити фільм Матильда. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
  35. ↑ Поклонська проти Матільди. Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
  36. ↑ Поклонська розповіла про нелюдів 20 століття. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
  37. ↑ Депутат Держдуми РФ Поклонська проти Леніна. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
  38. ↑ Поклонська знялася в кліпі
  39. ↑ Поклонська 43 рази написала в прокуратуру про«Матильде» (ru-RU) . Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017.
  40. ↑ Поклонська звинуватила Юрія Чайку у бездіяльності напередодні виходу фільму «Матильда». Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  41. ↑ Поклонська проти Паніна. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  42. ↑ Поклонська вирішила заборонити сурогатне материнство спираючись на думку передплатників «ВКонтакте». Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
  43. ↑ Web-Kafa Studio. Поклонська написала книгу «Відданість вірі й Батьківщині» - інформаційний сайт газети «Кафа» — свіжі новини Феодосії, Криму (рос.). kafanews.com. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 4 березня 2018.
  44. ↑ Наталія Поклонська, яка раніше ніколи відкрито не критикувала дії уряду, відразу ж дала зрозуміти, що не схвалює запропоновані нововведення. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
  45. ↑ Поклонська проголосувала проти пенсійної реформы. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
  46. ↑ Глава фракції «Єдиної Росії» в Держдумі Сергій Невєров запропонував Наталії Поклонської подумати про здачу мандата. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
  47. ↑ Поклонська заявила, що не буде здавати думський мандат. Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
  48. ↑ Коментар Наталії Поклонської з приводу вбивства голови ДНР Олександра Захарченко. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
  49. ↑ Поклонська запропонувала зберегти старі положення в пенсійній реформі. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
  50. ↑ Наталья Поклонская (23 жовтня 2018), Депутат Государственной Думы РФ Наталья Поклонская на Донбассе (Часть 1), процитовано 13 листопада 2018
  51. ↑ Наталья Поклонская (2 листопада 2018), Депутат Государственной Думы РФ Наталья Поклонская на Донбассе (Часть 2), процитовано 13 листопада 2018
  52. ↑ Поклонська написала книгу про Кримську весну. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
  53. ↑ Поклонська не підтримала закон про неповагу до влади[недоступне посилання з червня 2019]
  54. ↑ Наталья Поклонская (8 квітня 2019), Мнение Натальи Поклонской о Владимире Зеленском – кандидате на пост президента Украины, архів оригіналу за 11 квітня 2019, процитовано 11 квітня 2019
  55. ↑ Поклонська стала послом Росії на островах біля Африки. Українська правда (українською) . 13 жовтня 2021. Архів оригіналу за 13 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  56. ↑ До Африки не поїде. Поклонська не буде послом Росії в Кабо-Верді. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
  57. ↑ Складно, але можливо. Чи доб'ється Україна екстрадиції Наталії Поклонської з Кабо-Верде. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
  58. ↑ Поклонська відмовилась від посади російського посла в Кабо-Верде. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
  59. ↑ Поклонська отримала посаду у російській Генпрокуратурі. РБК-Украина (рос.). Процитовано 14 червня 2022.
  60. ↑ Київський апеляційний суд надав дозвіл на затримання колишнього так званого «прокурора» анексованого Криму, підозрюваної у державні зраді | Київський апеляційний суд. www.kas.gov.ua. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  61. ↑ Апеляційний суд Києва дав дозвіл на затримання Поклонської. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  62. ↑ ПОКЛОНСЬКА Наталія Володимирівна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 березня 2023. Процитовано 21 березня 2023.
  63. ↑ Поклонська досі має українське громадянство. pravda.com.ua. 20 жовтня 2017. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017.
  64. ↑ Депутата Держдуми РФ Поклонську досі не позбавили громадянства України. ukranews.com. Українські новини. 20 жовтня 2017. Архів оригіналу за 14 лютого 2018.
  65. ↑ Відомості про доходи за 2014 рік (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 серпня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  66. ↑ У декларації Поклонської у графах «вдома», «квартири», «дачі», «машини» написано «0». Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 1 грудня 2017.
  67. ↑ Відомості про доходи і майно кандидатів від «Єдиної Росії» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2018. Процитовано 1 грудня 2017.
  68. ↑ Поклонська зареєструвалася в популярних соцмережах, щоб спілкуватися з виборцями. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
  69. ↑ Наталія Поклонська. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 6 грудня 2017.
  70. ↑ За что погибли деды Наташи Поклонской. Архів оригіналу за 30 серпня 2014. Процитовано 30 серпня 2014. (рос.)
  71. ↑ В Одесі затримали лідера ОПЗЖ у Маріуполі. Його називають колишнім чоловіком Поклонської. РБК-Украина (рос.). Процитовано 14 червня 2022.
  72. ↑ Gazeta.ru 16 серпня 2018 року. «Хуторянка» і Ягня: як пройшло весілля Поклонської. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
  73. ↑ Муж Натальи Поклонской сообщил о расставании с ней. РИА Новости. 2 вересня 2019. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 1 січня 2020. (рос.)
  74. ↑ Зречення Миколи II не має юридичної сили. Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
  75. ↑ Поклонська прийшла з іконою Миколи 2. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 13 травня 2017.
  76. ↑ Japanese netizens put reality on hold for a moment, fall in love with new attorney general of Crimea. Rocket News 24. 16 березня 2014. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014.
  77. ↑ Crimea's Attorney General Spawns Anime Fan Art. Kotaku. 19 березня 2014. Архів оригіналу за 19 лютого 2021. Процитовано 28 березня 2014.
  78. ↑ ロシア編入・クリミアの検事総長が「美人すぎ」！　ネットユーザー萌えまくり. J-CAST. 20 березня 2014. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014.
  79. ↑ Прокурор республики. Російська газета. 20 березня 2014. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 28 березня 2014.
  80. ↑ Japan: Crimean attorney general inspires anime fan art. BBC News. 20 березня 2014. Архів оригіналу за 21 березня 2014. Процитовано 21 березня 2014.
  81. ↑ Bershidsky, Leonid (20 березня 2014). Cartoonish Crimean Prosecutor a Hit in Japan. Bloomberg News. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 28 березня 2014.
  82. ↑ Прокурор Няша-Поклонська стала героїнею комп'ютерної гри (ВІДЕО). Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014.
  83. ↑ Prime World, честь, справедливость. И никаких няш-мяш! (на YouTube). Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014.
  84. ↑ Прокурор Криму Наталія Поклонська нагороджена знаком «За внесок у ветеранський рух». Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 23 березня 2022.
  85. ↑ Астахов нагородив Поклонскую за захист дітей Росії. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 1 липня 2018.
  86. ↑ Указ Глави Республіки Крим № 69-У від 13 березня 2015 р. «Про нагородження державними нагородами Республіки Крим» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 1 липня 2018.
  87. ↑ Поклонскую визнали «Гордістю Отечества» (ru-RU) . Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  88. ↑ Наталья Поклонская по поводу отречения от престола Николая ІІ. Тривалість: 00:03:15 на YouTube (рос.)
  89. ↑ а б в г Прокурор Крыма Поклонская: у отречения Николая Второго нет юридической силы. ВИДЕО [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], 15 июля 2015, ЗАО "Редакция газеты «Московский Комсомолец» (рос.)
  90. ↑ а б Прокурор Крыма Поклонская отменила отречение Николая II [Архівовано 16 грудня 2015 у Wayback Machine.], 15 июля 2015, ООО «Национальные информационные системы» (рос.)
  91. ↑ а б Представитель Романовых увидел в заявлении Поклонской реставрацию монархии [Архівовано 20 грудня 2015 у Wayback Machine.], 15.07.2015, ООО «Агентство Бизнес Новостей». (рос.)
  92. ↑ В Крыму замироточил бюст Николая II. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 4 березня 2017.
  93. ↑ Сміх з підступом: Stratcom НАТО «препарував» гумор Кремля - 20.03.2017 18:20 — Новини Укрінформ. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  94. ↑ «Там после путча – беспредел!» Історія «ополченочки» розділила «братні народи» «ДНР» і «ЛНР». Радіо Свобода. Архів оригіналу за 5 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поклонська_Наталія_Володимирівна&oldid=43638635