Померанц Григорій Соломонович

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Григорій Померанц
Г.Померанц на зустрічі з читачами (2009 р.) Г.Померанц на зустрічі з читачами (2009 р.)
Народився	13 березня 1918(1918-03-13) Вільно (Литва)
Помер	16 лютого 2013(2013-02-16) (94 роки) Москва
Поховання	Даниловський цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	філософ
Alma mater	ІФЛІ
Галузь	філософія, культурологія
Заклад	Інститут наукової інформації з суспільних наук РАН
Вчителі	Московський інститут філософії, літератури, історії
Партія	КПРС
Війна	німецько-радянська війна
У шлюбі з	Q4307760?
Нагороди	премія Бйорсонаd (2009)
Особ. сторінка	pomeranz.ru
Висловлювання у Вікіцитатах

Григорій Соломонович Помера́нц (нар. 13 березня 1918(19180313), Вільно, Литва — пом. 16 лютого 2013, Москва) — російський філософ, культуролог і письменник

Під час війни був літературним співробітником дивізійної газети.

У 1949 був заарештований і засуджений на 5 років за звинуваченням в антирадянській діяльності. Пізніше він був реабілітований.

Брав участь у правозахисному русі, в 1970–1980 ім'я Померанца забороняли згадувати в радянській пресі. Його статті поширювалися самвидавом, друкувалися в Парижі, Мюнхені та Нью-Йорку, а в Росії вони з'явилися в 1990.

Цитати

• Диявол починається з піни на губах ангела, який вступив у бій за праве діло. Усе перетреться на порох — і люди, й системи. Та вічним є дух ненависті у боротьбі за праве діло. І завдяки йому, зло на Землі не має кінця. З тих пір, як я це зрозумів, вважаю, що стиль полеміки важливіший за предмет полеміки.

• Вирішальною стає не економіка, а педагогіка — починаючи з дитячого садка. Діти схоплюють зачатки нового швидше за дорослих. Я пригадую слова чотирирічної дівчинки: «Мамо, не говори голосно, від цього засихають дерева»… З самого малку можна виховувати розуміння радості, яку дає споглядання. І це підготує людей до переоцінки цінностей, до переходу від інерції необмеженого розширення техногенного світу до цивілізації споглядання, духовного росту і гармонії з природою.

Посилання

• «Пуста клітина»: пам'яті Григорія Померанца (1918–2013) (рос.)
• Книга спогадів: Померанц Г. С. Записки гадкого утёнка. — М.: Моск. рабочий, 1998. — 399 с. [Архівовано 17 травня 2015 у Wayback Machine.]