Понори (Прилуцький район)

село Понори
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Прилуцький район
Тер. громада	Талалаївська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA74080190280032503
Основні дані
Перша згадка	1666
Населення	284
Площа	1,602 км²
Густота населення	262,8 осіб/км²
Поштовий індекс	17221
Телефонний код	+380 4634
Географічні дані
Географічні координати	50°55′26″ пн. ш. 33°6′22″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	155 м
Водойми	річка Ромен
Найближча залізнична станція	Талалаївка
Відстань до залізничної станції	9 км
Місцева влада
Адреса ради	17221, село Понори, вулиця Берегова, 17
Карта
Понори
Понори
Мапа

Поно́ри — село в Чернігівській області України, входить до складу Талалаївської селищної громади. За адміністративним поділом до липня 2020 року село входило до Талалаївського району, а після укрупнення районів входить до Прилуцького району. Розташоване на березі річки Ромни, за 9 км від залізничної станції Талалаївки. Населення — 421 особа, площа — 1,602 км².

Історія

Село вперше згадуються під 1666 роком, було вільним військовим селом і входило до Краснянської, пізніше — Красноколядинської сотні Прилуцького полку. Згідно переписних книг на той час в селі було 9 господарств селян, з них 2 господарства «пашут на 4-х волах, да у них же по 2 лошади пашенных», 4 господарства «пашут на 2-х волах, да у них же по лошади пашенных» та 3 господарства «пашут на 2-х волах»; козаки не показані.

1705 року гетьман Іван Мазепа надав його прилуцькому полковнику Дмитро Горленку. 1714 року, з огляду на клопотання колишнього прилуцького полковника Івана Носа, гетьман Іван Скоропадський віддав село красноколядинському сотнику Леонтію Лащинському «до ласки військової», тобто у тимчасове, рангове володіння. Після відставки сотника у 1718 році село одержав його наступник — сотник Марко Ангеліовський, на тих же умовах. Після смерті сотника 1737 року у володіння селом вступив його зять штабс-лікар С. Семенов. Проте за скаргою нового сотника Петра Максимовича, у якій він доводив, що село було ранговим, «Правління гетьманського уряду» 1740 передало село йому «на ранг».

У період між 1730 та 1737 роками споруджена перша дерев'яна церква Святого апостола Марка — престол освячений на честь ктитора сотника Марка Ангеліовського. Згодом, коли від Красноколядинської сотні відокремилася Голінська (1751), Понори поділені між сотниками цих сотень.

1740 року в селі було 25 дворів в (26 хат) селян, 4 бездворі хати, підсусідків (козаків не було). 1780 року — 35 дворів (45 хат) та 8 бездворих хат селян, 15 дворів (27 хат) козаків.

З 1798 року у селі Вознесенська церква.

Після анексії Гетьманщини Російською імперією у 1782 році село передано до складу Роменського повіту Чернігівського намісництва. Потім у складі Красноколядинської волості Конотопського повіту Чернігівської губернії.

Є на мапі 1812 року.

У 1859 році у казеному та володарскому селі Понори була церква православна та 383 двори де жило 997 осіб (454 чоловічої та 543 жіночої статі).

З 1917 року — у складі УНР.

В складі України

З 1991 року село у складі України. У 1996 році в селі було 184 двори, мешкало 465 жителів.

До 2017 року було центром сільської ради

Освіта

В селі діє Понорська загальноосвітня школа.

Відомі люди

В селі народилися:

• Бахмач Володимир Степанович (1973—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Ніс Степан Данилович (1829—1900) — український фольклорист, етнограф, лікар.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

Література

• Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина : енциклопедичний довідник / за ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. — 560 с. — ISBN 978-966-340-221-5.