Португалов Веніамін Осипович
| Португалов Веніамін Осипович | |
|---|---|
 фотопортрет Португалова В.О. | |
| Народився | 1835[1][2]  Полтава, Російська імперія[1][2] |
| Помер | 20 жовтня (1 листопада) 1896 Самара, Російська імперія[2] ·старість |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Місце проживання | Полтава, Київ, Казань, Шадринськ, Самара |
| Діяльність | лікар, публіцист, просвітник, благодійник |
| Alma mater | Казанський державний університет |
| Знання мов | російська |
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
| Діти | чотири сина, наймолодший Михайло Португалов (1879—1927), історик літератури, директор Музею Івана Тургенєва в місті Орел. |
Веніамі́н О́сипович Португа́лов (1835, Полтава — 20 жовтня, 1897, Самара) — земський лікар та публіцист, на прізвисько «Праведник».
Португалов був уродженцем міста Полтави. Походив із забезпеченої єврейської родини. Батько майбутнього лікаря і публіциста був комерсантом.
Закінчив 1-у Полтавську гімназію[3]. Зажадав стати лікарем. Влаштувався на навчання у Харківський університет. Брав участь в студентських протестних рухах, був учасником і бібліотекарем таємного студентського гуртка, заснованого Муравським, Бекманом[3]та ін. 1855 року брав участь в студентському протесті.
Аби уникнути покарання, переводиться у Київський університет. Професор університету Павлов В. П. став організатором недільних шкіл. Відомо, що Португалов брав участь у першій недільній школі, заснованій Павловим у Києві[3].
У лютому 1860 року за доносом був арештований, перевезений до Санкт-Петербурга, де запроторений у Олексіївський равелін Петропавлівської фортеці[3], що була перетворена на політичну тюрму часів царату.
По закінченню ув'язнення отримав право влаштуватися у Казанський університет (медичний факультет), котрий закінчив із званням лікаря. Медичну практику проводив у Пирятині[3], в Україні. 5 вересня 1862 року за черговим доносом арештований за участь у українофільських гуртках, знову перевезений до Петропавлівської фортеці. Покараний засланням у провінційний Шадринськ, де мав заборону навіть на медичну практику[3]. Переведений у Чердинь. Вимушено звернувся до публіцистики, створивши опис «Шадринск и Чердынь»[3].
Згодом йому повернули право ведення медичної практики у провінційних містах, працював лікарем з 1870 року у містах Бугуруслан, Камишлов, Вятка, Самара. Лише 1876 року отримав право проживання у місті Самара, де нібито і був позбавлений поліцейського надзору.
Працював лікарем у Самарській губернській земській лікарні. Брав активну участь у ліквідації голоду в Поволжі. Брав активну участь у ліквідації холери 1892 року[3]. Брав активну участь у благодійних і просвітницьких заходах у Самарі.
- «Шадринск и Чердынь» (журнал"Архів Судебной Медицыни")[4]
- «Гигиена рудокопов»[4]
- «Вопросы общественной гигиены»
- «Пьянство как социальный недуг»[4]
- «Пьянство — пагуба человека»[4]
- «Борьба с алкоголизмом»[4]
- «Пособие для фельдшеров»
- «Оздоровление городов»[4]
- «Юдаизм и наука» та ін.
- ↑ а б различные авторы Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907.
- ↑ а б в группа авторов Еврейская энциклопедия: Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем — СПб: Брокгауз — Ефрон.
- ↑ а б в г д е ж и к http://histpol.pl.ua/ru/petrovskij-poltavskij-kadetskij-korpus/vospitanniki-ppkk-generaly?id=2687
- ↑ а б в г д е http://www.rulex.ru/01160487.htm
- http://www.rulex.ru/01160487.htm (довідкова біографія)
- http://histpol.pl.ua/ru/petrovskij-poltavskij-kadetskij-korpus/vospitanniki-ppkk-generaly?id=2687 (біографія)
- [1] («Биржевые ведомости», 1896, № 292, некролог Португалова В. О.).
- Деятели революционного движения в России: Биобиблиографический словарь: От предшественников декабристов до падения царизма: [В 5 т.]. — М.: Изд-во Всесоюзного общества политических каторжан и ссыльно-поселенцев, 1927—1934 (http://slovari.yandex.ru)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |