Поспішил Олексій Йосипович

Поспішил Олексій Йосипович
Псевдо	Aleksej Osipovič Pospíšil і Alexej Pospíšil
Народився	15 червня 1851(1851-06-15)
Помер	27 грудня 1929(1929-12-27) (78 років)
Країна	Австро-Угорщина  Російська імперія
Діяльність	філолог, викладач університету
Галузь	класична філологія
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Заклад	Імператорський університет Святого Володимира
Нагороди

Поспішил Олексій Йосипович (рос. Поспишиль Алексей Осипович, 1851—1929) — викладач Київської 1-ї гімназії та приват-доцент Київського університету, автор популярних підручників і хрестоматій латинської мови.

Життєпис

Народився в Богемії, в селі Боїще поблизу міста Кутна Гора. Початкову освіту здобув у міському чотирьохкласному училищі. У 1863 році вступив в Кралов-Градецьку гімназію. З другого класу став вивчати слов'янські мови, особливо російську. Всеслов'янський з'їзд, що відбувся в 1867 році за участю чеських політичних діячів Фр. Палацького і Фр. Рігера, викликав серед чеської учнівської молоді патріотичний підйом, наслідком якого було посилене вивчення російської мови і втеча кількох учнів 7-го класу гімназії в Росію, де вони були прийняті, без атестата зрілості, в Московський університет. Мріючи про подібну втечу, гімназист Поспішил завів листування зі своїми московськими друзями і з головою Слов'янського товариства О. Ф. Гільфердінгом, однак не встиг привести у виконання свій план: вся кореспонденція була конфіскована, російські книги відібрані і вжиті заходи до припинення будь-яких зносин з Росією. У 1871 році закінчив курс гімназії першим учнем.

Після закінчення гімназії вступив на філософський факультет Празького університету, звідки знову зав'язав листування з російськими друзями в Москві і Санкт-Петербурзі. Через рік, за рекомендацією О. І. Георгієвського, прийняв місце гувернера в будинку Сазонова в Москві, сподіваючись продовжувати свої наукові заняття в Московському університеті. Однак внаслідок хвороби Сазонова, яка змусила всю сім'ю виїхати на тривалий час за кордон, Поспішил відправився в Петербург, де, за клопотанням О. І. Георгієвського, був прийнятий після іспиту в число слов'янських стипендіатів. Крім спеціальних занять з римської і грецької словесності, слухав лекції в Історико-філологічному інституті з предметів класичної філології і в університеті з російської словесності та історії. 16 січня 1874 року витримав іспит при історико-філологічному факультеті Петербурзького університету на звання вчителя давніх мов в гімназіях. На наступний день прийняв хрещення у Введенській церкві.

В Києві

28 січня 1874 був призначений вчителем грецької мови в 1-у Київську гімназію, в якій прослужив до 1914 року. У 1882 році прийняв російське підданство. У 1909 році, за вислугою 35-річного терміну з навчальної частини, був залишений на службі ще на п'ять років. До 1909 року викладав обидві давні мови, а по остаточному скасуванню грецької мови - одну латинську. Під час служби в гімназії близько восьми років виконував також обов'язки вихователя пансіону (1879-1887).

Крім того, в різний час викладав і в інших навчальних закладах: німецьку мову в музичному училищі Київського відділення Російського музичного товариства (1878—1882), латинську мову в приватній жіночій гімназії А. О. Бейтель (1898—1901), в приватній гімназії В. І. Петра (1906—1908), на вечірніх жіночих курсах професора В. З. Завітневича (1907—1909) і на курсах латинської мови А. Я. Балицької (1907—1909). У 1888—1892 роках був членом випробувального комітету по давнім мовам при управлінні Київського навчального округу. Неодноразово був удостоєний подяк від попечителя навчального округу. 15 січня 1887 був затверджений штатним приват-доцентом історико-філологічного факультету Київського університету, для практичних занять зі студентами з давніх мов. З 13 вересня 1908 року перебував головою педагогічної ради приватної жіночої гімназії А. В. Жекуліної, де в старших класах також викладав латинську мову.

Сім'я

Був одружений на Єлизаветі Іванівні Петр (нар. 1853), яка володіла 50 десятинами землі у Волинській губернії. Їх діти:

• Микола (нар. 1877) закінчив Київську 1-у гімназію (1896) та юридичний факультет університету св. Володимира (1901). На службі в Міністерстві шляхів сполучення, потім в Міністерстві фінансів, член правління Спілки російського сокольства.
• Іван (нар. 1882), закінчив Київську 1-у гімназію (1900) та Київський політехнічний інститут.
• Володимир (нар. 1884), закінчив Київську 1-у гімназію (1902) і медичний факультет університету св. Володимира (1910). З 1911 року - молодший лікар 18-го піхотного Вологодського полку.
• Андрій (нар. 1886) випускник Київської 1-й гімназії, студент історико-філологічного факультету університету св. Володимира.
• Ольга (1879-1960)

Бібліографія

• Избранные сочинения Платона с примечаниями. Выпуски 1-2. — Киев, 1884—1880.
• Славянская библиография // Славянский ежегодник, издаваемый киевским славянским обществом. Выпуск VI, 1884.
• Учебник латинского языка для трех низших классов гимназий и прогимназий. Ч. I. — Издание 3-е, Киев, 1891.
• Учебник латинского языка для трех низших классов гимназий и прогимназий. Ч. II. — Издание 4-е, Киев, 1898.
• Греческо-русский словарь, изданный Киев. отдел. Общества классической филологии и педагогики. — Издание 2-е. Киев, 1890.
• Платон: Критон. С введением, примечаниями и 3 рисунками. — Издание 2-е. СПб, 1896.
• Платон: Апология Сократа. С введением, примечаниями и 5 рисунками. — Издание 4-е. СПб, 1897.
• Греческо-русский словарь, изданный Киев. отдел. Общества классической филологии и педагогики. — Издание 3-е. Киев, 1901.
• Греческие слова в русском языке. — Киев, 1901.
• Критические замечания к тексту Платоновой Апологии Сократа. — Киев, 1901.
• Учебник латинского языка для младших классов гимназий и прогимназий. — Издание 7-е. Киев, 1905.
• Латинская грамматика в объеме гимназического курса. — Издание 3-е, Киев, 1908. — Киев, 1916.
• Латинская хрестоматия с упражнениями. — Киев, 1908—1915.
• Краткая латинская грамматика для младших классов гимназий и прогимназий. — Киев, 1910.

Див. також

• Ян Поспішіл

Джерела

• Столетие Киевской Первой гимназии: Т. 1. — Киев, 1911. — C. 151.
• Список лиц, служащих по ведомству Министерства народного просвещения на 1917 год. — Петроград, 1917. — С. 631.
• Кальченко, Т. В. Киевский клуб русских националистов: историческая энциклопедия. — К.: Киевские ведомости, 2008. — С. 207.
• Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997 в 6 томах. Том 5. Н — П. М.: «Пашков дом», 1999. — С. 632.

Посилання

• Поспішиль (Поспішил) Олексій Йосипович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 398