Перейти до вмісту

Потоки (Кременчуцький район)

Координати: 49°5′52″ пн. ш. 33°34′26″ сх. д. / 49.09778° пн. ш. 33.57389° сх. д. / 49.09778; 33.57389
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Потоки
Потоківська школа
Потоківська школа
Потоківська школа
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Кременчуцький район
Рада Потоківська сільська рада
Код КАТОТТГ UA53020110030063683 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1645 (перша згадка)
Населення 1755
Поштовий індекс 39741
Телефонний код +380 536
Географічні дані
Географічні координати 49°5′52″ пн. ш. 33°34′26″ сх. д. / 49.09778° пн. ш. 33.57389° сх. д. / 49.09778; 33.57389
Середня висота
над рівнем моря 		64 м
Найближча залізнична станція з. п. Омельник
Відстань до
залізничної станції 		1,5 км
Місцева влада
Адреса ради 39741, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Потоки, вул. Шевченко, 1
Карта
Потоки. Карта розташування: Україна
Потоки
Потоки
Потоки. Карта розташування: Полтавська область
Потоки
Потоки
Мапа
Мапа

CMNS: Потоки у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Потоки.

По́токи (Новий Поток) — село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області. Населення становить 1755 осіб. Орган місцевого самоврядування — Потоківська сільська рада, до складу якої, крім того, входять села Придніпрянське, Мала Кохнівка, Соснівка. З вересня 2020 року село приєднано до складу міста Кременчук, та являє собою Потоківський старостинський округ

Географія

[ред. | ред. код]
Річка Псел

Село Потоки знаходиться на правому березі річки Псел, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Щербаки, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Придніпрянське, на протилежному березі — село Дмитрівка (Горішньоплавнівська міська рада). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Поруч проходять автошляхи М22E584 і залізниця, пасажирський зупинний пункт Омельник (за 1,5 км).

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1617 92.14%
російська 128 7.29%
білоруська 4 0.23%
вірменська 4 0.23%
інші/не вказали 2 0.11%
Усього 1755 100%

Історія

[ред. | ред. код]

Потоки були засновані близько 1645 року, напевно, за ініціативою Станіслава Потоцького, полковника коронних військ і родича гетьмана коронного Миколая Потоцького (звідси і назва — за родовим гніздом Потоцьких). В 1649 році містечко Потік стає центром створеної у складі Чигиринського полку Потоцької (Потоківської, Потіцької) сотні. Протягом 1661–1663 років сотня перебувала в Кременчуцькому полку, а у 1663—1667 роках знову в Чигиринському полку. За Андрусівською угодою мала би відійти до Миргородського полку, але Петро Дорошенко утримував її за собою до 1672 року, коли Івану Самойловичу вдалося таки приєднати цю адміністративну одиницю до Миргородщини.

Сповідний розпис Успенської церкви м. Потоки 1742 р.
Сповідний розпис Миколаївської церкви м. Потоки 1742 р.

У 1775 році за указом Катерини II Потоцьку сотню ліквідовано, а територію включено до складу Кременчуцького повіту Новоросійської губернії.

Після 1861р Потоки стає волостним центром.

На початку XX століття населення містечка Потоки становило близько 1600 жителів. У містечку були 2 православні церкви (Успенська, побудована в 1794 р та Миколаївська побудована в 1832р), ярмарки, станція Харківсько-Миколаївської залізниці. При Успенський церкві існувало 2 школи грамоти, при Миколаївський - земське училище та церковнопарафіяльна школа.

У 1905р землі купив граф Стокасімов, згодом побудував у селі палац (тепер у ньому міститься Навчально-оздоровчий комплекс «Ерудит»).

Наприкінці січня 1919 року у Потоках стояв Кінний полк імені Петра Болбочана Армії УНР, перейменований згодом на Кінний полк Чорних Запорожців[2].

У 1923 - 1930 роках село було райцентром Потоцького району. Потокам були підпорядковані села Дзержинське (кол. Батраки), Мала Кохнівка, Соснівка (кол. Криси).

У 1932 - 1933 році в селі від голоду померло бл. 100 чоловік, репресовано 23. Під час німецько-фашиської окупації (17.ІХ.1941 - 23.ІХ.1943) гітлерівці стратили 9 жителів села, вивезли на примусові роботи до Німеччини 108 чоловік.[3] З кінця 1942 року до 1943 року на території школи знаходився німецький штаб з радянськими військовополоненими. При відступі окупанти зруйнували додаткові будівлі, але головний корпус лишився неушкодженим. У жовтні 1943 року заняття учнів були відновлені.

11 листопада 2020 року проведено тестовий проїзд тролейбуса АКСМ-32100D (№ 045) на автономному ході від Річкового вокзалу через Велику Кахнівку до села Потоки. Маршрут протяжністю приблизно в одну сторону складає 18,5 км, з яких 12,5 км на автономному ходу. Частина нового маршруту пролягає автошляхом загальнодержавного значення Кременчук — Полтава. Для мешканців села Потоки покращення транспортного сполучення та відкриття нового маршруту надзвичайно важливе, адже багато жителів працюють і навчаються у Кременчуці. Відкриття тролейбусного маршруту заплановано на початок 2021 року[4].

Економіка та соціальна сфера

[ред. | ред. код]

На території Поток розташована Кременчуцька птахофабрика (колишня назва Птахофабрика «Росія». Діють спортивно-оздоровчі табори «Зоряний» та «Енергетик». Також є база відпочинку «Альбатрос».

У селі розташований навчально-оздоровчий комплекс Кременчуцького педагогічного коледжу імені А. С. Макаренка «Ерудит».

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Будинок культури
    Будинок культури
  • Амбулаторія
    Амбулаторія
  • Братська могила радянських воїнів
    Братська могила радянських воїнів
  • Пам'ятний знак жертвам Голодомору
    Пам'ятний знак жертвам Голодомору

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  2. ↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво "Стікс", 2012
  3. ↑ Kudryt︠s︡ʹkyĭ, A., ред. (1992). Poltavshchyna--ent︠s︡yklopedychnyĭ dovidnyk. Kyïv: "Ukr. ent︠s︡yklopedii︠a︡" im. M.P. Baz︠h︡ana. ISBN 978-5-88500-033-8.
  4. ↑ Тестовий проїзд тролейбуса з автономним ходом у село Потоки [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.] // kremen.today, 2020-11-11
  5. ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 252 с. ISBN 966-8201-26-4

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Потоки (Кременчуцький район)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Потоки_(Кременчуцький_район)&oldid=44298536