Перейти до вмісту

Потяк Микола Васильович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потяк.
Микола Потяк
Ім'я при народженніМикола Васильович Потяк
Псевдо«Ясен»
Народився4 червня 1930(1930-06-04) Редагувати інформацію у Вікіданих
Криворі́вня, Верховинський район, Івано-Франківська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер14 січня 2019(2019-01-14) (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Криворі́вня, Верховинський район, Івано-Франківська область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Українська держава (1941)
 УРСР
Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьлікар
Alma materДержавний вищий навчальний заклад "Івано-Франківський національний медичний університет" Редагувати інформацію у Вікіданих

Микола Вас́ильович Пот́як — (4 червня 1930(19300604) — 14 січня 2019 с.Криворівня Верховинського р-н Івано-Франківської обл., Україна) упродовж 1944 – 1945 рр. був кур’єром Криворівнянського самооборонного кущового відділу Воєнної округи-4 «Говерла» УПА-Захід. Псевдо «Ясен».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився Микола Васильович Потяк 4 червня 1930 року у селі Криворівні Косівського повіту Станиславівського Воєводства (нині Івано-Франківська область) у родині селянина. З дитинства виховувався в духовно-патріотичному оточенні. Запам’ятовував розповіді батька про Першу Світову війну, в якій той воював за Австро-Угорську імперію[1].

За знайдений у Миколи тризуб взяли його на розстріл. Уся опергрупа вела по ньому вогонь, та він утік. Друга світова війна була перешкодою у здобутті освіти. Хлопець і самоуком здобував знання. Закінчив початкову школу у селі Криворівні, неповно-середню (тоді семирічку) — у селі Верхній Ясенів[1].

Упродовж 1944–1945 рр. був кур’єром Криворівнянського самооборонного кущового відділу Воєнної округи-4 «Говерла» УПА-Захід. Псевдо «Ясен». Займався розвідкою, доставкою повстанської пошти, листівок, речей, відповідав за безпеку переміщення бойових груп, командирів. Згодом був змушений тікати та переховуватися[2]. Хлопця знала сільська самооборона як кмітливого, надійного і відважного, коли на стійках в селі вартував спокій повстанців. Стрибки намагалися залучити його до себе, він уникав. Як підозрілого в ворожому ставленні до влади, його двічі ловили до висилки, а він втікав, двічі стріляли і не вбили[1].

У 1950 – 1953 рр. пройшов строкову службу в лавах Радянської армії (Далекосхідний військовий округ). Єфрейтор, зенітник. Згодом повернувся до рідного села. Закінчив середню вечірню школу — у Верховині (тодішньому Жаб’ї). У комсомол, а згодом і в компартію не вступав.[2]

Після закінчення Івано-Франківського медичного інституту (1961) працював педіатром у медичних установах Косівського, Коломийського, Городенківського та Верховинського районів Івано-Франківської обл.[3] Найбільше, і до виходу на пенсію, працював на Верховинщині, переважно педіатром. По селах організовано запобігав епідеміям, які сотнями забирали життя дітей різного віку, у тому числі і його трьох братчиків і сестрички. Відзначався нагородами Обласного відділу охорони здоров’я та Обласної профспілки медпрацівників.

У мирний час Микола переозброївся на ідеологічну боротьбу. Читав, вивчав заборонену літературу, нелегально вів пропаганду на розвал Союзу-імперії. Від Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, Народного Руху, християнських партій дійшов до Громадської організації «Всеукраїнська правозахисна організація „Меморіал“ імені Василя Стуса»[1].

Микола Потяк був активним учасником проекту «Творча криївка».[4]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 18 серпня 2011 року — Почесна відзнака "100-річчя від дня народження Головного Провідника ОУН Степана Бандери”.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Потяк М. Борітеся - поборете... - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2011. - 296 с. + 92 іл.ББК (4Укр) 6-5
  2. ↑ а б 12. Генеральний каталог. – Потяк М.В. // Фонди НМІУДСВ
  3. ↑ Військово-історичний меридіан. Електронний науковий фаховий журнал. – Вип. 4 (14) / Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, Ін-т історії України НАН України. – К., 2016. – 156 с. – С. 117.
  4. ↑ "Творча криївка" готується до 12-го заїзду військових на відпочинок. Офіційний вебсайт агенції новин firtka.if.ua. — 15.04.2015
  5. ↑ Верховина — інформаційний портал.

Література

[ред. | ред. код]
  • Андрусяк М. Брати Грома. — Коломия, 2004.
  • Андрусяк М. Брати вогню. — Коломия, 2005.
  • Гуменюк В. Яворівський фотоархів. Книга-альбом. — Львів: Слолом, 2005.
  • Круцик Р. Анатомія злочинів. Івано-Франківський обласний Меморіал Дем'янів Лаз.
  • Круцик Р. Геноцид Галичини. - Видавничий дім «Простір», 2009. — 362 с.
  • Потяк В. Роки і долі. Біографічні новели. — «Писаний Камінь». — Кути,2006. — 392 с.
  • Томащук М. Запалала вогнем. — Коломия, 2000.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Гамарник Н. Науково-гуманітарний музейний проект «Родинна пам’ять про війну». Підсумки 2016 року. УДК 94(477)“1941/1945”:069.5[1]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Потяк_Микола_Васильович&oldid=44553036