Косівський повіт
| Округ | Коломийський (до 1867) |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії
|
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Косів |
| Створений | 1854 |
| Площа | 1842 км² (1880) |
| Населення | 69 522 (1880) |
| |
| Найбільші міста | Косів, Кути, Пістинь |
Косівський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, СРСР і Третього Райху. Адміністративним центром повіту було місто Косів.
Утворений у 1854 р. з 22 громад (гмін). У 1867 р. до Косівського повіту приєднаний Кутський повіт з 22 громад та передані громади Космач і Акрешори з ліквідованого Печеніжинського повіту, повернені до нього при його відновленні в 1898 р.
У 1880 р. до складу повіту входило 1 місто, 2 містечка, 45 сільських громад і 15 управлінь фільварків.
На 1910 р. повіт поділявся адміністративно на 44 громади, земельно — на 36 кадастральних гмін та займав площу 1801 км². Населення повіту становило: на 1900 р.— 77 923 особи, на 1910 р. — 85 805 осіб (українці-грекокатолики — 86 %, євреї — 11 %).
Повіт входив до Станиславівської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром і головою повітової УНРади був обраний судовий радник Анатоль Лепкий, а делегатом до УНРади — Петро Шекерик-Доників (УРП; СРП). Наприкінці травня 1919 року, скориставшись наступом прибулого з Франції корпусу Галлера в ході польсько-української війни, румуни окупували територію повіту, однак через три місяці передали його полякам.
Виходила газета «Урядові вісти Косівського повіту»[1].
| Косівський повіт | |
|---|---|
|
пол. Powiat kosowski | |
|
| |
| Місто | Косів |
| Найбільше місто | Косів |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка і Австро-Угорщина
|
| Регіон | Станіславське воєводство |
| Гміни | 42 (1867—1934), 10 (1934—1939) |
| Населення | |
| - повне | 93 900 (1931) |
| - густота | 57 |
| Площа | |
| - повна | 1839 км² |
| Дата заснування | 1867 |
| |
Включений до складу Станіславського воєводства після утворення воєводства 3 грудня 1920 року на окупованих землях ЗУНР. До складу повіту входило 43 поселень (з них 2 міста, 40 сільських гмін та 1 обезлюдніле поселення) зі 17 153 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 77 221 особа (за даними перепису населення 1921 року), з них 65 493 — греко-католики, 4 414 — римо-католики, 7 275 — юдеї, 39 — інших визнань.
.png)
1 квітня 1929 р. розпорядженням Ради Міністрів місто Косів було значно розширене за рахунок приєднання частин сіл Старий Косів і Вербовець[2].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 26 березня 1934 р. територія міста Косів розширена шляхом приєднання села Москалівка[3].
1 серпня 1934 р. було здійснено утворення об'єднаних сільських ґмін[4] шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
- містечко Косів — місто з 1934 р.
- м. Кути
Кількість:
1920—1934 рр. — 42
1934—1939 рр. — 8
| Об'єднані сільські ґміни 1934 року | Старі сільські ґміни | Кількість | |
|---|---|---|---|
| 1 | Ґміна Гринява | Гринява, Полянкі, Ферескуля, Яблоніца | 4 |
| 2 | Ґміна Жаб'є | Дземброня, Жаб'є | 2 |
| 3 | Ґміна Косув Стари | Вєжбовєц (Вербовець), Косув Стари (Старий Косів), Смодна, Хомчин, Черганувка (Черганівка) | 5 |
| 4 | Ґміна Кути Старе | Бялоберезка (Білоберізка), Кути Старе (Старі Кути), Ростокі (Розтоки), Рожен Мали (Малий Рожин), Рожен Вєлькі (Великий Рожин), Тудюв (Тюдів) | 6 |
| 5 | Ґміна Пістинь | Брустури (Брустурів), Микєтиньце (Микитинці), Пістинь, Прокурава, Шешори | 5 |
| 6 | Ґміна Рожнюв | Кобакі, Рожнюв (Рожнів), Рибно (Рибне), Слобудка (Слобідка) | 4 |
| 7 | Ґміна Соколувка | Бабін, Город, Річка, Соколувка (Соколівка), Яворув (Яворів) | 5 |
| 8 | Ґміна Ясєнюв Ґурни | Бервінкова (Барвінків), Долгополє, Голови, Красноіля, Кшиворувня (Криворівня), Перехрестне, Стебне (Стебні), Усцєрикі (Устерики), Хороцова (Хороцеве), Ясєнюв Ґурни (Верхній Ясенів) | 10 |
| ліквідовано | Москалівка (до 26.03.1934) | ||
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Українці-грекокатолики становили 83 % населення повіту (1907)[5].
У 1939 році в повіті проживало 98 490 мешканців (85 200 українців-грекокатоликів — 86,51 %, 2 010 українців-римокатоликів — 2,04 %, 2 680 поляків — 2,72 %, 8 125 євреїв — 8,25 % і 475 німців та інших національностей — 0,48 %)[6].
27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Станіславської області[7].
В 1940 р. повіт ліквідовано і територію поділено на три райони:
- Жаб'ївський — із сільських ґмін Жабє, Гринява і Ясєнюв Ґурни
- Косівський — з міста Косів та сільських ґмін Косув Стари, Пістинь і Соколувка
- Кутський — з міста Кути та сільських ґмін Кути Старе і Рожнюв.
Під час німецької окупації у 1941-1944 рр. Косівський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Коломия — складової частини Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості).
- Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008. (пол.)
- Rys historyczny administracji państwowej w Stanisławowie [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ УРЯДОВІ ВІСТИ КОСІВ 1919
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 listopada 1928 r. o zmianie granic miasta Kosowa w powiecie kosowskim, województwie stanisławowskiem. [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 28 marca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Kosowa w powiecie kosowskim, województwie stanisławowskiem. [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu kosowskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie. Dz.U. 1934 nr 68 poz. 626 [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.](пол.)
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 11 травня 2017.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 40-41.
- ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Адміністративний центр: Станисла́вів | ||
 | ||