Президентська служба безпеки (Південна Корея)

	Президентська служба безпеки; (СБП, 경호처, PSS); кор. 대통령경호처; англ. Presidential Security Service
	Файл:Presidential Security Service (South Korea) (logo).gif
	Логотип служби безпеки президента
	Загальна інформація:
Тип:	служба охорони членів уряду
Юрисдикція:	Південна Корея
Дата заснування:	26 липня 2017 (7 років)
Девіз:	«Вірність єдності, вічна честь» (кор. 하나된 충성, 영원한 명예)
	Структура:
Голова ПСБ:	Джу Ен Хун
Керівна організація:	Уряд Південної Кореї
Кількість співробітників:	486 осіб
Бюджет:	91,3 млрд. вон
	Штаб-квартира:
Адреса штаб-квартири:	Чонгва-Даеро 1, Чонногу[ru], Сеул
	Вебсайт:
	http://pss.go.kr/

Президентська служба безпеки або Президентська гвардія (ханг.: 대통령경호처, ханча: 大統領警護處, англ.: Presidential Security Service, PSS) — незалежне, закрите відомство (агентство), відповідальне за охорону Президента Південної Кореї, Прем'єр-міністра Південної Кореї^[en] їх сімей, Синього дому, Чонгрі Гонгвану (офіційна резиденція прем'єр-міністра). До липня 2017 року – Управління безпеки Президента, коли було реорганізовано в Президентську гвардію.

Історія

Нинішня президентська служба безпеки була створена в 1949 році як Президентська поліція безпеки Кьонг Му Де. В 1960 році його назва змінилася на Президентську поліцію Синього дому, а в 1961 році були сформовані Сили безпеки для охорони Пак Чон Хі^[2].

Підрозділ знову змінив назву, на цей раз на Президентська служба безпеки (ПСБ), після того як в 1963 році був прийнятий закон 157 ПСБ с Гонг Чен Чхоль (кор. 홍종철) який став його першим начальником під керівництвом поліції Кьонг Му Де. Пак Чонг Гю (кор. 박종규) очолював ПСБ з 1963 по 1974 рік^[2]. Обов'язки ПСБ були розширенні після того, як північнокорейські солдати 124-го армійського підрозділу напали на Синий дім в 1968 році ^[3].

Докладніше: Замах на президента Пак Чон Хі в 1968^[ru]

У 1974 році після вбивства дружини Пак Чон Хі, Юк Ен Су^[en], Служба безпеки отримала більше влади над південнокорейськими військовими і різними правоохоронними органами відповідно до постанови Комітету безпеки та захисту і Групи контролю безпеки та захисту президента (Наказ 7246)^[4].

Розформування Комітету безпеки та президентською захисту і Групи контролю безпеки та президентського захисту (Розпорядження 9692) відбулося в 1979 році після того, як Пак Чон Хі був убитий. У 1981 році в результаті перегляду директив ПСБ, службі було доручено захист колишніх президентів Південної Кореї і їх сімей^[4].

Президентська служба безпеки була відповідальна за безпосередній захист Папи Римського Іоанна Павла II під час його візиту до Південної Кореї в травні 1984 року.

1 квітня 1993 року для боротьби з тероризмом було створено підрозділ Мугунхва Донгсу. 3 березня 1999 року було створено Навчальний центр ПСБ Multi Security.

18 квітня 2003 року Служба безпеки президента була звільнена від обов'язків по охороні Синього дому, оскільки юрисдикція була передана адміністрації провінції Чхунчхон-Пукто. 1 січня 2005 року ПСБ створила Групу контролю з безпеки під час проведення АТЕС в Пусані^[5].

Суб'єкти захисту

У число обов'язків, що виконуються агентами СБП, входить захист таких осіб^[6]:

Президент Південної Кореї та його родина;
Кандидат в президенти і його родина;
Виконувач обов'язків Президента і його/її чоловік (дружина);
Колишні президенти їх подружжя та діти отримують захист служби безпеки протягом 10 (десяти) років після виходу з посади (на пенсію) лише тоді, коли це не суперечить її/його бажанню;
Главу держави або прем'єр-міністра (глава уряду) іноземної держави, який відвідує Корею, та його дружину/її чоловіка;
Будь-які інші місцеві і іноземні особи, яких начальник Служби безпеки Президента вважає необхідними для захисту.

Також в їх обов'язки входить охорона офіційної резиденції президента Південної Кореї — Чхонваде (англ. Cheong Wa Dae) або Синього Дому. Комплекс Чхонваде займає 25 гектарів і складається з 3 головних будівель і семи споруд для інших потреб (другорядних). Розміщений за адресою місто Сеул, р-н Чонно-гу, Сечжон-но, 1^[7].

Керівництво

Див. також

Примітки

↑ Profile of Head. Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 26 березня 2020.
↑ ^а ^б Presidential Security Service at GlobalSecurity.org [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
↑ Scenes from an Unfinished War: Low-Intensity Conflict in Korea, 1966-1968 [Архівовано 2009-03-25 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б Presidential Security Service at FAS.org [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] Retrieved on January 24, 2008.
↑ History of Activities, Participatory Government^{[недоступне посилання з 01.12.2017]} Retrieved on January 24, 2008
↑ PRESIDENTIAL SECURITY SERVICE REPUBLIC OF KOREA. eng.pss.go.kr (кор.). Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 13 лютого 2018.
↑ Президентская резиденция Чхонвадэ в Сеуле [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

Офіційний сайт [Архівовано 29 липня 2013 у Wayback Machine.] (кор.)

Це незавершена стаття про Республіку Корея.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Profile of Head. Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 26 березня 2020.

[OP-2] а ^б Presidential Security Service at GlobalSecurity.org [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.](англ.)

[3] Scenes from an Unfinished War: Low-Intensity Conflict in Korea, 1966-1968 [Архівовано 2009-03-25 у Wayback Machine.]

[P1-4] а ^б Presidential Security Service at FAS.org [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] Retrieved on January 24, 2008.

[5] History of Activities, Participatory Government^{[недоступне посилання з 01.12.2017]} Retrieved on January 24, 2008

[6] PRESIDENTIAL SECURITY SERVICE REPUBLIC OF KOREA. eng.pss.go.kr (кор.). Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 13 лютого 2018.

[7] Президентская резиденция Чхонвадэ в Сеуле [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]