Привид
| Частина серії статей на тему: |
| Традиційна релігія |
|---|
 |
 Категорія •  Портал |
При́вид — дещо, що привиділось, ілюзія або плід фантазії. У фольклорі, фентезі та жахах привид — душа людини, що з якоїсь причини не пішла у потойбічний світ, наприклад, через прокляття або невиконані за життя справи. З привидами пов'язано багато забобонів[1].
За повір'ями численних народів, після смерті людини лишається існувати її нематеріальна частина, душа. Прояв цієї душі в світі живих зветься привидом і виникає в разі неприродної смерті, порушення правил поховання чи чиїхось вчинків, які не пускають душу у світ мертвих. У багатьох культурах існувала та існує віра в необхідність задобрювання мерців, щоб вони не турбували живих, але разом з тим і в можливість спілкуватися з ними[2].
Так, у давньогрецькій міфології померлі, що живуть в Аїді, уявлялися як напівпрозорі тіні, що можуть повідати про різні таємні знання. Ця віра знайшла розвиток в спіритизмі, де душі мертвих можна викликати спеціальним ритуалом, щоб дізнатись приховане. Часом привиди охороняють скарби чи з'являються в строго визначений час. Так, у німецькому фольклорі існує «дике полювання» або ж «дикий гін» — натовп привидів грішників і злих духів різних видів, які проносяться по небу під час зимових бур у супроводі гончих псів, лякаючи людей.
Згідно з китайським фольклором, у ніч із 14 на 15 серпня відкриваються двері підземного царства, випускаючи примар. Потопельники, повішені й самогубці шукають жертв серед людей, щоб відняти у них душу і помістити її в царство мертвих замість себе.
Привид може мати вигляд не лише людини, а й тварини, як чорні примарні собаки баргести в англійському фольклорі, або предмета[3]. За повір'ями, привидом може стати і неживий предмет, який зник з якоїсь причини (поїзд-привид)[4] або пов'язаний з трагічними подіями (будинок-привид, привид веж-близнюків).
Привиди можуть з'являтися як одноосібно, так і групами. Наприклад, група привидів несправедливо вбитих людей[5].
Класичний образ привида — це біла, нечітка, напівпрозора форма тіла людини, тварини чи предмета[6]. Зустрічаються також описи темних привидів, схожих на тінь. Різновидом привида є двійник (допельгангер) — образ ще живої людини, поява якого означає наближення смерті. Загалом виокремлюються привиди, поява яких одноразова, прив'язані до певного місця або предмета (дзеркало і Кривава Мері), блукаючі і привиди-вісники, котрі з'являються щоб повідомити якусь інформацію або попередити про прийдешнє лихо[7].
Душі померлих неприродною смертю (заложні мерці) в українському фольклорі можуть турбувати живих людей та шкодити їм. Так, покутники, небіжчики, душі яких не мають спокою через колишні гріхи, вештаються світом, доки не спокутають своїх гріхів. Невідспівані душі відвідують рідних, щоб нагадати відспівати їх. Померлі неприродною смертю можуть блукати по світу, поки не настане час, коли вони мали б померти природно. Також існували вірування, що душі заложних мерців опиняються у владі нечистої сили і та з їх допомогою шкодить людям[8]. Слід розрізняти серед заложних мерців тих, що існують як душі, і мерців, які фізично виходять з могили для виконання незавершеної справи, через прокляття, або з метою завдати шкоди[9].
В японському фольклорі та міських легендах привиди є дуже поширеним проявом паранормального. Згідно з синтоїзмом, душі тих, хто помер своєю смертю, стають духами пращурів, а душі померлих насильницькою смертю — ворожими юрей. При цьому незалежно від статі померлого, юрей з'являється в жіночому вигляді. Особливим різновидом привидів є мононоке, втілені матеріально для завдання шкоди.
Перший спогад в літературі про мстивого юрей міститься в «Ґендзі моноґатарі». В XIV—XV ст. привиди та духи стали основними героями на сцені цього театру. У роки періоду Едо (1603—1868) привиди прижилися й на сцені театру кабукі. Найвідоміші майстри ксилографії, наприклад, Кацусіка Хокусай, присвятили цій темі свої гравюри.
Японські привиди часто не прив'язані до конкретного місця мешкання та здатні переслідувати обрану жертву повсюди. Особливо юрей полюбляють покинуті будинки, старі храми, де підстерігають перехожих. На відміну від йокаїв, як правило, простодушних та легковірних, хоча часом і шкодливих, юрей завжди лякають людей і намагаються їм нашкодити.
З фольклорних та міфічних уявлень про привидів походять численні містичні трактування. Так, поширеним поясненням існування привидів є те, що привиди — це душі, які покинули тіло, але не увійшли до потойбічного світу. Декотрі містики вважають, що привиди усвідомлюють свій стан, але утримуються відчуттям незавершеного обов'язку, помсти чи прив'язаності до своєї власності[10].
Серед медіумів вважається, що привидів померлих можна викликати при спіритичних сеансах, відповідним чином налаштувавшись на контакт. Привиди в такому разі начебто можуть взаємодіяти з матеріальним світом — рухати предмети, викликати звуки чи холод, або і з'являтися особисто.
Декотрі містики і представники неакадемічної науки стверджують, що вигляд і здатності привидів залежать від рівня їхньої матеріальності. Майже нематеріальні ледве здатні себе проявляти, тоді як матеріалізовані більшою мірою можуть виглядати зовсім як живі люди, за винятком того, що проходять крізь предмети. Існують думки, що привиди є не душами, а о́бразами, які посилаються померлими для живих з іншого світу.
Американський фізик Дональд Карпентер припускав, що привид (і душа) є певною матеріальною субстанцією, яка після смерті людини покидає тіло. Він стверджував, що навіть вирахував масу душі, яка складала від 6 до 27 грамів[7]. Дослідник паранормальних явищ Джон Спенсер в книзі «Енциклопедія привидів і духів» (1992) припустив, що зображення певних подій якимось чином «записуються» в тому місці, де вони відбулися, і потім «відтворюються» в певні моменти часу. Однак він не описав механізму «запису» та «відтворення»[11].
Частина містиків переконані, що привидами є частини людського «тонкого», «астрального», «ефірного» тіла, котрі з якоїсь причини починають жити самостійно. Вони утворюють як двійників живих людей, так і їхні о́брази, що лишаються після смерті, несучи в собі відбиток прижиттєвих думок, емоцій[12].
Більш раціоналізована версія припускає, що привиди — це жителі паралельних світів, що з якоїсь причини стають видимими в нашому світі[10].
Так звані мисливці на привидів, які розшукують матеріальні свідчення їх присутності, намагаються фіксувати привидів за допомогою лічильників Гейгера, детекторів електромагнітного поля, детекторів іонів та інфрачервоних камер[13].
В архівах Британського музею виявили глиняну табличку з малюнками та написами, які підтверджують вірування людей у злих духів і привидів ще як мінімум 3500 років тому. Вона описує магічний обряд. Магічний ритуал, описаний на унікальному артефакті, призначений для вигнання злого духа, який переслідує живих[14].
В таких країнах, як Японія, Корея, Китай, В'єтнам, Тайвань, відзначається Місяць привидів, який включає центральний День привидів, коли, як вважають, привиди вільно блукають світом живих[15].
Папа Григорій I пропонував людям, які бачать привидів, служити за них меси, щоб допомогти неупокоєним душам здійснити подорож до потойбіччя[15].
Віра в привидів дуже поширена. Опитування, проведене британською статистичною компанією YouGov у 2021 році показало, що в привидів вірять 41 % американців, а 20 % стверджували, що особисто їх бачили[16]. При цьому у привидів часто вірять і ті люди, хто не вважають себе релігійними[17].
Віра в привидів походить перша за все з парейдолії — здатності впізнавати знайомі обриси в незнайомих об'єктах. Привидів часто бачать у потенційно небезпечних, темних місцях, де людина очікує загрози. Тому уява додає деталей, які дозволяють цю загрозу конкретизувати і зреагувати таким чином, щоб вижити. Якщо людині важко розпізнати що-небудь як знайомий об'єкт, вона ймовірніше сприйме його як привида[18][19].
Американський психолог Ток Томпсон пояснював, що привиди зазвичай пов'язуються з порушеннями моралі й етики: нерозкритими вбивствами, неналежним похованням, самогубствами, трагедіями, яким можна було запобігти. Привиди часто уявляються шукачами справедливості та висувають вимоги до окремих осіб або до суспільства в цілому. Віра в привидів підкріплює уявлення, що злі вчинки не лишаться безкарними[5].
Спроби науково досліджувати привидів почалися в XIX ст. У таких університетах, як Кембридж і Оксфорд, створювалися клуби дослідників привидів, а в 1882 році заснували Товариство психічних досліджень, метою якого було шукати пояснення для паранормальних явищ[20].
У книзі Е. Парріша «Галюцинації та ілюзії» (1897) містилася одна з перших наукових спроб пояснити явище привидів. Там описувався випадок, де члени екіпажу судна побачили привид померлого кока, котрий ішов до них по воді. Коли привид наблизився, він несподівано перетворився на купу уламків. Парріш припустив, що спочатку хтось один, розмірковуючи про втрату кока, навіяв іншим спогади про нього. Далі ця утримувана думка спричинила масове асоціювання уламків з силуетом померлого. Як вважав Парріш, це могло послугувати поясненням того, як виникають привиди — через масові видіння, викликані навіюванням.
У книзі «Примарні образи» (1930) професор Еріх Рудольф Єнш спробував пояснити привидів стійкими (ейдетичними) зоровими образами, які накладаються на нормальний зір[3].
Також за привидів можуть бути сприйняті оптичні ілюзії, міражі. Таким чином привидів пояснював популяризатор науки Яків Перельман. Документально зафіксованим оптичним явищем такого роду є так званий брокенський привид. Це явище виникає, коли тінь спостерігача падає на поверхню хмар (туману). Тінь може здаватися спостерігачеві дуже великою та іноді оточеною кольоровими кільцями і рухомою через рух хмарного шару і коливання його щільності. Іншим поясненням є боковий міраж, коли нагріті скелі або стіни викликають відбиття зображення, як від дзеркала. При цьому зображення може багатократно дублюватися.
Вік Тенді в 1998 описав вплив інфразвуку на людину, за якого виникає відчуття тривоги і галюцинації. Сам дослідник відчув на собі вплив інфразвуку, що вироблявся несправним вентилятором, і висунув гіпотезу, що подібно інфразвук може породжуватися вітром в покинутих будівлях, таких як замки. Пізніше це було підтверджено дослідним шляхом[21].
- ↑ ПРИВИД – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 15 вересня 2015.
- ↑ Ghost | Supernatural, Haunting & Paranormal | Britannica. www.britannica.com (англ.). 13 грудня 2024. Процитовано 7 січня 2025.
- ↑ а б Митчел, Джон (1990). Феномены книги чудес (російською) . Москва.
- ↑ Борис Тараканов. Поезд-призрак. Новый миф или стыковка с реальностью?. www.rusf.ru. Процитовано 16 вересня 2015.
- ↑ а б Why we should believe in ghosts. www.bbc.com (брит.). Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ Bienvenue, Justin (18 лютого 2024). Why Do Ghosts Haunt Graveyards?. Medium (англ.). Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ а б Юрий, Пернатьев (29 серпня 2014). Тайны загробного мира. Духи, привидения, голоса (рос.). Family Leisure Club. ISBN 9789661480444.
- ↑ Пономарьов, А. П. (1994). Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник.- 2-е вид. Київ: Либідь.
- ↑ Мерці — Українська міфологія. proridne.net. Процитовано 16 вересня 2015.
- ↑ а б kreidler, Marc (1 травня 2018). The Curious Question of Ghost Taxonomy | Skeptical Inquirer (амер.). Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ Spencer, John; Spencer, Anne (1993). The encyclopedia of ghosts and spirits, 3 edition (English) . Trafalgar Square. ISBN 978-0747205081.
- ↑ Гектор, Дюрвилль (6 травня 2015). "Души людские - призраки живых" (рос.). Aegitas. ISBN 9785000649947.
- ↑ Powell, Mike (2 червня 2008). Reality Check: Ghost Hunters and 'Ghost Detectors' | Skeptical Inquirer (амер.). Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ Знайдено найдавніше свідчення вірувань у злих духів і привидів віком у 3500 років. 24 Канал (укр.). Процитовано 5 листопада 2021.
- ↑ а б Why we should believe in ghosts. www.bbc.com (брит.). Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ Two in five Americans say ghosts exist — and one in five say they've encountered one | YouGov. today.yougov.com (амер.). Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ Why The Paranormal And Supernatural Continue To Fascinate Us. Discover Magazine (англ.). Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ The science of ghosts (амер.). 31 жовтня 2019. Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ Specktor, Benjamin RadfordContributions from Brandon; updated, Tia Ghose last (18 червня 2021). Are Ghosts Real? — Evidence Has Not Materialized. livescience.com (англ.). Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ Specktor, Benjamin RadfordContributions from Brandon; updated, Tia Ghose last (18 червня 2021). Are Ghosts Real? — Evidence Has Not Materialized. livescience.com (англ.). Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ Good Vibrations: The Case for a Specific Effect of Infrasound in Instances of Anomalous Experience has Yet to be Empirically Demonstrated. Процитовано 27 вересня 2015.
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
_(14596485307).jpg)
|
Це незавершена стаття зі слов'янської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про паранормальні явища. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
