Привороття (Житомирський район)
село Привороття | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район | Житомирський район |
Тер. громада | Брусилівська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA18040050260049730 |
Основні дані | |
Засноване | 1525 |
Населення | 803 |
Площа | 11,69 км² |
Густота населення | 68,69 осіб/км² |
Поштовий індекс | 12621 |
Телефонний код | +380 4162 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°18′7″ пн. ш. 29°21′33″ сх. д. / 50.30194° пн. ш. 29.35917° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
188 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 12620, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с. Привороття, вул. Центральна, 5 |
Сільський голова | Віктор Вікторович Шкуратівський |
Карта | |
Мапа | |
|
Приворо́ття (помилкова назва Приворіття) — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Брусилівської селищної громади. Населення становить 803 особи.
За часів Київської Русі поблизу сучасного села Привороття могло розміщуватися й давньоруське поселення. На це вказує як стародавнє городище в недалеко розташованому від села в сторону Коростишева лісі, так і проходження сюдою «Старого шляху» — найдавнішої дороги з Києва на Волинь.
Вперше загдане 1525 року у польських документах, згадка стосується підтвердження правом володіння поселенням шляхтичами Лозами.
У 1690 році власником Привороття став дідич Корнина і Білок Стефан Проскура-Сущанський, але вже через чотири роки він із своєю сім'єю був змушений втікати від козаків фастівського полковника Семена Палія на Овруччину. Після повернення на Київщину Проскури продають свої Брусилівські володіння, у тому числі і Привороття волинським шляхтичам Ольшанським від яких у 1756 році вони переходять до знатного польського роду Чацьких.
Приблизно 1830 року в Приворотті на перетині основних шляхів було збудовано корчму. Першим корчмарем був єврей Шльома, після став Улас Омельчук.
На початку XIX ст. в Приворотті жителів обох статей було 238. Належало село Марії Потоцькій та брату її Лаврентію. Тут же числилося за ксьондзом Одинцем Соколовським 118 десятин землі та 12 ревізьких душ.
В подальшому село було продано Никифору Мацевичу.
«Приворот» описаний у щоденнику Т. Г. Шевченка у 1845—1846 роках, у час, коли він повертався з Волині до Києва.
Перше колективне господарство створене у 1921 році. Проте колгоспний рух був пов'язаний з селом Нові Озеряни, де знаходилася центральна садиба. У Приворотті була тільки бригада. На землях вирощували зернові культури, картоплю.
Жителі села пережили голодомор (1932—1933 рр.).
У роки німецько-радянської війни 168 односельчан воювали проти німецько-нацистських загарбників, 86 чоловік загинуло смертю хоробрих, 93 чоловіки нагороджено орденами і медалям.
На честь загиблих односельчан та воїнів-визволителів споруджено два пам'ятники.
Привороття окуповане 9 липня 1941 року. Визволене 19 листопада 1943 року. Вдруге окуповане 19 листопада 1943 року. Визволене 26 грудня 1943 року. Вигнано на каторжні роботи 20 чоловік, закатовано та розстріляно 9 чоловік, спалено та зруйновано 53 будівлі колгоспу та колгоспників.
- Гримашевич Богдан Петрович (1984—2023) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (посмертно).
Ця стаття не містить посилань на джерела. (вересень 2013) |
Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |