Високе (Брусилівська селищна громада)
| село Високе | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Брусилівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040050040080853 |
| Облікова картка | с. Високе |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1741 (283 роки) |
| Населення | 431 (2001) |
| Площа | 2,716 км² |
| Густота населення | 158,69 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12611 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°22′49″ пн. ш. 29°31′13″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
185 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Митрополита Іларіона, 50, смт Брусилів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12601 |
| Карта | |
  Високе | |
 Високе | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Висо́ке — село в Україні, у Брусилівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 431 особу (2001).
Загальна площа — 210 га. Село розташоване за 10 км на північ від Брусилова, за 1 км від автошляху М06 (Київ — Чоп). У селі є будинок культури, церква. Працює сільськогосподарське підприємство ТОВ «Агросвіт»[1].
У другій половині 19 століття, за Географічним словником Королівства Польського, у селі налічувався 291 мешканець[2]. За довідником 1885 року в селі мешкало 735 осіб, налічувалося 90 дворових господарств[3], наприкінці 19 століття — 1 066 осіб, з них 550 чоловіків та 516 жінок, дворів — 288[4].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 074 особи, з них: православних — 1 071, чоловіків — 537, жінок — 537[5].
Відповідно до перепису населення СРСР, станом на 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 1 259 осіб, з них, за статтю: чоловіків — 600, жінок — 659; етнічний склад: українців — 1 246, росіян — 3, євреїв — 2, поляків — 2, інші — 6. Кількість господарств — 306, з них неселянського типу — 26[6].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 472 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 431 особу[7].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 423 | 98.14% |
| російська | 8 | 1.86% |
| Усього | 431 | 100% |
Одна з перших згадок про село датована кінцем 1741 роком[1]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року як село, що було у посесії Ґінтофтів, які сплачували з 53 дворів 8 злотих і 17 грошів до замку та 34 злотих і 8 грошів до скарбу[9].
За довідником 1885 року — колишнє власницьке сільце Ставицької волості Радомисльського повіту Київської губернії. Розміщувалося при рівчаку[3].
У другій половині 19 століття — село у Брусилівській волості (у 1 стані) Радомисльського повіту Київської губернії, за 25 верст від Радомисля. Входило до православної парафії у Ставищі, фактично було частиною цього села[2][10].
Наприкінці 19 століття — селянське сільце Брусилівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль — 25 верст, до волосного центру, містечка Брусилів, де розміщувалися також телеграфна і поштова земська станції — 10 верст, до найближчої залізничної станції у Фастові — 43 версти, до пароплавної станції у Києві — 72 версти, до поштової казенної станції у Ставищі — 5 верст. Основним заняттям мешканців було хліборобство, також селяни підробляли в Києві. У селі числилося 2 673 десятини землі, що належала селянському товариству с. Нежиловичі. Господарювали самі селяни, застосовували трипільну сівозміну. В селі були школа, водяний млин, запасна хлібна комора. Пожежна команда складалася з чотирьох бочок[4].
У 1923 році включене до складу новоствореної Височанської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Ставищенського району Малинської округи; адміністративний центр ради. 13 березня 1925 року, відповідно до постанови ВУЦВК «Про точний розподіл території зліквідованої Малинської округи на Київщині між Київщиною й Волинню», село, в складі сільської ради, передане до Брусилівського району Білоцерківської округи. 11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», Височанську сільську раду ліквідовано, с. Високе підпорядковане Ставищенській сільській раді Брусилівського району. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Коростишівського району Житомирської області, 4 травня 1990 року — до складу відновленого Брусилівського району[11].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Ставищенської сільської ради включено до складу Брусилівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[12].
- Михайло Павлович Лисиця (1921—2012) — доктор фізико-математичних наук.
- ↑ а б с. Високе (Брусилівський район). Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 16 травня 2011.
- ↑ а б Wysokie 2.) W., wś, pow. radomyski… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 133. (пол.)
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 169. (рос. дореф.)
- ↑ а б 7. Д. Высокое // Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи (PDF). Інститут історії України НАН України (рос. дореф.). Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: типографія Іванової, 1900. с. 1007-1008. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 27 січня 2024.
- ↑ Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. (рос. дореф.). Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 80. Процитовано 27 січня 2024.
- ↑ Населені місця Київщини. Попередні підсумки перепису 17 грудня 1926 року (PDF). Інститут історії України НАН України. Київське округове статистичне бюро. 1927. с. 26. Архів оригіналу (PDF) за 25 вересня 2015. Процитовано 27 січня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 28 січня 2024.
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 47. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 27 січня 2024.
- ↑ Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи или Статистическія, историческія и церковныя заметки о всехъ деревняхъ, селахъ, мѣстечкахъ и городахъ, въ предѣлахъ губерніи находящихся. Україніка (рос. дореф.). Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 165. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 27 січня 2024.
- ↑ Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). Інститут історії України НАН України. Житомир: «Волинь», 2007. с. 230, 522, 549. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 5 січня 2024.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 18 жовтня 2022.
- Погода в селі Високе [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |