Перейти до вмісту

Скочище (село)

Координати: 50°6′30″ пн. ш. 29°20′10″ сх. д. / 50.10833° пн. ш. 29.33611° сх. д. / 50.10833; 29.33611
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Скочище
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Брусилівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040050280052015 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1200
Перша згадка 1471
Населення 373
Площа 0,243 км²
Густота населення 1534,98 осіб/км²
Поштовий індекс 12643
Телефонний код +380 4162
Географічні дані
Географічні координати 50°6′30″ пн. ш. 29°20′10″ сх. д. / 50.10833° пн. ш. 29.33611° сх. д. / 50.10833; 29.33611
Середня висота
над рівнем моря
203 м
Місцева влада
Адреса ради 12643, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с. Скочище, вул.Мороженка, 40-а
Сільський голова Віктор Леонідович Заїць
Карта
Скочище. Карта розташування: Україна
Скочище
Скочище
Скочище. Карта розташування: Житомирська область
Скочище
Скочище
Мапа
Мапа

Ско́чище — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Брусилівської селищної громади. Населення становить 373 особи.

Історія

[ред. | ред. код]

Історична дата утворення у 1200 році. Вперше згадане 1471 року.

Довколишні місця у далекій давнині мали певне особливе значення, на що вказує велика кількість могил, залишених довкола, особливо в урочищі Грубське. Їх нараховують 684. Крім багатьох могил, тут знаходяться великі вали, які дуже добре збереглися. Їх нараховується 4. Один із них називають Змійовий. Довжина кожного валу до 2 верст, висота від 2—3 до 6—7 сажнів, глибина ровів 5 сажнів.

Важко відгадати призначення та епоху побудови цих укріплень. Народ стверджує, що під час першої навали татарської (монгольської) на Київ (1239 року) довколишні жителі в кількості 40 000 укріпилися в цих місцях, але були умертвлені після недовготривалої осади.

У другій половині XVIII століття після відновлення польського володарювання Скочища з іншим передмістям Ходоркова Пустельниками належали трьом власникам: Ксаверію Нітославському — судді міському Київському і Каетану Росцішевському — судді Галицькому та польському генералу Гадзевичу, який обтяжив маєток боргами і помер у 1796 році. У кінці минулого століття маєтком заволодів Маршковський, потім володіла ним княгиня Цецилія Радзивілл до 1834 року, потім Костянтин Свідзінський з 1838 року. Пізніше село належало Емілії Маршицькій.

(Матеріали Станіслава Губерначука за книгою Леонтія Похилевича «Сказанія о насєльонних мєстностях Кієвской губернії». Книга видана у 1864 та перевидана з доповненнями у 1887 роках.)

До 20 березня 1959 року село входило до складу Попільнянського району.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]